Постанова

від 17.12.2012 по справі 1570/5300/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5300/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання: Каракаш Ю.І.,

за участю сторін:

від позивача представник -Сапожнікової Н.М., за довіреністю

від відповідача представник - Царевої Н.А., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатської фірми «Алін і Ко»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 12 370, 00 грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132, 98 грн., всього 12502, 98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулося Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатської фірми «Алін і Ко»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 12 370, 00 грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132, 98 грн., всього 12502, 98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у 2011 році не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач повинен був створити одне робоче місце, але фактично не створив жодного. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце становить 12 370, 00 грн. Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму у встановлені законодавством строки, у зв'язку з чим Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня, виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України у сумі 132, 98 грн.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.36-39).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року №875-XI передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ч.1 ст.18 зазначеного закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991року №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Згідно з вимогами вказаної статті Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Згідно зі звітом за формою № 10-ПІ за 2011 рік, наданому Адвокатською фірмою «Алін і Ко» до Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, численність штатних працівників за 2011 рік на склала 20 осіб. (а.с. 6).

У відповідності до нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Адвокатської фірми «Алін і Ко» повинно було створити 1 робоче місце, але фактично не було створене жодного.

Як вбачається з ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на те, що у 2011 року Адвокатською фірмою «Алін і Ко»був виконаний обов'язок, передбачений ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та працевлаштований інвалід, а саме: ОСОБА_3 з наступних підстав.

Так, судом достовірно встановлено, що наказом №11 від 01 грудня 2006 року Адвокатською фірмою «Алін і Ко» була влаштована на роботу ОСОБА_3, на посаду помічника адвоката за контрактом №2, яка фактично є інвалідом 2-ї групи (а.с.55).

Однак, зі змісту заяви ОСОБА_3 від 20.09.2012 року, судом було встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до Адвокатської фірми «Алін і Ко»із заявою про зупинення своїх повноважень, як помічника адвоката у зв'язку із станом здоров'я з 01.01.2011 року без оплати праці та за власний рахунок. Із звітів відповідача про суми нарахованої заробітної плати (форми №Д4) та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 2011 рік вбачається, що в цьому році ОСОБА_3 заробітна плата не виплачувалась. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував того факту, що ОСОБА_3 фактично не працювала та заробітну плату не отримувала, замість неї працював її син ОСОБА_4, який фактично був прийнятий на роботу в Адвокатській фірми «Алін і Ко»на іншу посаду помічника адвоката, а не на посаду ОСОБА_3

Суду не надано доказів прийняття відповідачем відповідного рішення за результатами розгляду вище зазначеної заяви ОСОБА_3 від 20.09.2012 року, але достовірно встановлено, що за 2011 року ОСОБА_3 не отримувала заробітної плати, та її не було створено спеціальне робоче з урахуванням індивідуальних програм реабілітації для виконання покладених на неї повноважень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю, основні трудові права працівників право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Статтею 3 Кодексу законів про працю, передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Відповідно до ст. 172 Кодексу законів про працю передбачено, що у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач не виконав приписи ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Також, судом встановлено, що Адвокатською фірмою «Алін і Ко»не подавалися до Одеського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН для осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим центром зайнятості не направлялися на Адвокатську фірму «Алін і Ко»особи з інвалідністю (а.с.26).

Таким чином, у 2011 році відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та у зв'язку з цим відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Сума адміністартивно-господарських санкцій за недотримання відповідачем у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дорівнює 12 370, 00 грн. (розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника).

Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вище зазначену суму адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало відповідачу пеню у розмірі 132, 98 грн.

Судом встановлено, що заборгованість по пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132, 98 грн. залишилася не погашеною.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконав своїх обов'язків по дотриманню нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та не вжив всіх необхідних заходів для недопущення вказаного правопорушення та своєчасно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, позивач цілком законно просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за несвоєчасну сплату штрафу.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216,218 Господарського кодексу України, ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення", та керуючись ст.ст. 2,4,71, 86,94, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатської фірми «Алін і Ко»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 12 370, 00 грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132, 98 грн., всього 12502, 98 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Адвокатської фірми «Алін і Ко»(65028, м. Одеса, пров. Прохорівський, 7 кв. 17, код ЄДРПОУ 34598823, р/р 26005054402798, МФО 328704) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 37607526), на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк -ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач -ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, р/р 31215230700007, код ЄДРПОУ 37607526, код 50070000) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 12 370,00 грн., (дванадцять тисяч триста сімдесят гривень) та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132,98 грн. (сто тридцять дві гривні 98 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 17 грудня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Л.Р. Юхтенко

.