Ухвала

від 11.04.2013 по справі 1570/5300/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 1570/5300/2012

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.,

за участю секретаря - Конопляної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Адвокатської фірми «Алін і Ко» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатської фірми «Алін і Ко» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з позовом до Адвокатської фірми «Алін і Ко» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 12370,00грн. та пені, за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у розмірі 132,98грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІ, відповідачем у 2011 році не було виконано вимоги чинного законодавства по створенню робочих місць для інвалідів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатської фірми «Алін і Ко» про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій - задоволено повністю.

Стягнуто з Адвокатської фірми «Алін і Ко» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 12 370,00 грн., та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132,98 грн.

В апеляційній скарзі, представник Адвокатської фірми «Алін і Ко», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Адвокатська фірма «Алін і Ко» здійснює свою діяльність з використанням найманої праці.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Звіту про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів Форми № 10-ПІ за 2011 рік, що подавався відповідачем до Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 20 осіб, у відповідності до нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Адвокатської фірми «Алін і Ко» повинно було створити 1 робоче місце, але фактично не було створено жодного.

Судом першої інстанції було встановлено, що на протязі 2011 року АФ «Алін і Ко» не було подано Міському центру зайнятості звіти про наявність вакансій Форми № 3-ПН, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України 19.12.2005р. № 420 про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991, № 875-XII.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що АФ «Алін і Ко» протягом 2011 року не виконано вимоги чинного законодавства по створенню робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції Закону України від 23 лютого 2006 року № 3483-ІV) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 19 названого Закону (в редакції Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2960-ІV) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Обов'язки органів, визначених у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» мають конкретний механізм їх реалізації, що передбачає наявність зі сторони підприємств звернень до вказаних органів із проханням сприяти у пошуку та працевлаштуванні інвалідів.

Для реалізації положень статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 названого Порядку інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції Закону України від 23 лютого 2006 року № 3483-ІV) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

На підставі наведених положень чинного законодавства України колегія суддів приходить до висновку, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється або безпосереднім зверненням інваліда до підприємства, або зверненням інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії. При цьому на підприємство, установу чи організацію покладено обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено матеріалами справи, протягом 2011 року середньооблікова кількість штатних працівників АФ «Алін і Ко» складала 20 осіб. Виходячи з наведених вище положень частин 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2960-ІV) підприємство мало створити одне робоче місце для інваліда.

Проте, відповідач протягом 2011 року не інформував місцеві органи зайнятості населення про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, що підтверджується відповіддю Одеського міського центру зайнятості (а. с. 26) на запит суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не взяття до уваги посилань представника відповідача на те, що у 2011 року Адвокатською фірмою «Алін і Ко» був виконаний обов'язок, передбачений ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та працевлаштований інвалід, а саме: ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо не виконання відповідачем у 2011 році встановленого законом обов'язку по створенню робочих місць для інвалідів.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції Закону України від 23 лютого 2006 року № 3483-ІV) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі наведених положень чинного законодавства України Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правильно визначено відповідачу суму штрафних санкцій за нестворені у 2011 році робочі місця для інвалідів та розмір пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій.

Доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а тому підстав для скасування ухваленого рішення не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Адвокатської фірми «Алін і Ко» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатської фірми «Алін і Ко» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: