Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а-4940/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/58185/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Семенець С. В. Шуневич В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит» на постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року у справі№ 2а-4940/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року у справі № 2а-4940/12/2670 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 26.03.2012 року № 0000372220 в частині суми донарахування податку на прибуток 278 300,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Техноантрацит»залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року у справі № 2а-4940/12/2670 в частині скасування повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 26.03.2012 року № 0000372220 про донарахування податку на прибуток в сумі 278 300,00 грн. скасовано. В цій частині постановлене нове рішення про відмову в позові. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду повністю, а постанову місцевого адміністративного суду - в частині відмови в позові, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 17, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 1.32 ст. 1, пп. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 72, 159, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва документальної планової перевірки ТОВ «Техноантрацит»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, складено акт від 05.03.2012 року № 5/1-22-20-34423981, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 1.32 ст. 1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку на прибуток в загальному розмірі 965 134,00 грн.

На підставі акті перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 0000372220 по податку на прибуток на загальну суму 1 034 565,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 965 134,00 грн. та штрафні санкції -69 431,00 грн.).

Не погоджуючись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Техноантрацит»порушено п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 1.32 ст. 1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством завищено валові витрати на суму 1 778 746 грн., порушено п. 1.32 ст. 1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено амортизаційні відрахування на суму 1 162 719 грн. При цьому, суд першої дійшов висновку, що позивач при формуванні показників декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року на підставі відповідних первинних документів правомірно включив витрати в сумі 1 210 000,00 грн. за договором доручення від 10.01.2011 року з ТОВ «Консалтингова компанія ІнвестЕкоГруп»до складу показників рядку 06.2 АВ декларації.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки витрати, пов'язані із обов'язковими юридичними діями та попередніми заходами з реєстрації і підготовки до реалізації проекту, не можуть бути класифіковані як консультаційні або інші послуги, що отримуються для забезпечення господарської діяльності, а тому не можуть відноситися до адміністративних витрат, відповідно TOB «Техноантрацит»в порушення пп. 14.36 п. 14.1 ст. 14 та пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України завищено валові витрати.

З період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року ТОВ «Техноантрацит»задекларувало валові витрати в сумі 64 025 610,00 грн.

Податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку, що ТОВ «Техноантрацит»порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено валові витрати на суму 1 778 746 грн., в т.ч. за 3 кв. 2011 року на 606 881,00 грн.; за 4 кв. 2011 року на 571 513,00 грн.

За умовами договору підряду від 23.04.2010 року № б/н, укладеного ТОВ «Техноантрацит»з ТОВ ВКФ «Промсоюз», за умовами якого замовник (позивач) надає виконавцеві сировину, а саме: відходи вуглезбагачення - породу, які розташовані на недіючому породному відвалі ВП ЦЗФ «Свердловська»ДП «Свердловантрацит»з об'ємом породи 1 000 000 тон, а виконавець зобов'язується самостійно збагатити сировину, передати у власність замовника продукти збагачення, а також залишки сировини та відходів виробництва, отримані в результаті збагачення,

Згідно з п. 1.3 Договору передача Замовником Виконавцеві сировини здійснюється за Актом прийому-передачі за адресою: 94800, м. Свердловськ, недіючий породний відвал ВП ЦЗФ «Свердловська»ДП Свердловантрацит».

Відповідно до п. 1.4 договору, право власності на сировину, продукцію, залишки сировини та відходи виробництва, отримані в результаті збагачення, належить замовникові.

Пунктом 1.7 договору визначено, що для виконання робіт за договором замовник передає виконавцю належну замовнику на праві власності збагачувальну фабрику на території промплощадки шахти № 71 (нежитлова будівля № 3) за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, шахта № 71) з обладнанням та інвентарем, що знаходиться на території фабрики. Устаткування передається замовником виконавцеві за актом приймання-передачі на період виконання робіт за договором і залишається у власності замовника.

Замовник за виготовлення 1 (однієї) тони продукції сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 200,00 грн.

Висновок відповідача щодо завищення валових витрат ґрунтується на тому, що вказаний договір, на думку податкового органу, є операційною орендою.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки договір підряду по збагаченню сировини за своєю правовою природою не відповідає визначенню договору оренди, сформульованому в Цивільному кодексі України.

Спірний договір не містить істотних умов договору оренди, що передбачені главою 58 Цивільного кодексу України, має на меті отримання результатів по збагаченню сировини, а положення договору щодо передачі позивачем фабрики з обладнанням та інвентарем для виконання зазначених робіт відповідає нормам статей 839 та 840 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, позивач правомірно нараховував суми амортизації основних фондів, що використовувались для здійснення господарської діяльності з виготовлення продукції, яка в подальшому реалізується споживачам.

Вказані помилкові доводи податкового органу стали основою висновку про завищення задекларованих товариством показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань»за 3 кв. 2010 року на 402 635,00 грн.; за 4 кв. 2010 року на 385 910,00 грн.; за 1 кв. 2011 року на 374 174,00 грн., що спричинено порушенням п. 1.32 ст. 1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - це будь-яка діяльність, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської діяльності таких платників, тобто з діяльності направленої на отримання доходу.

Оскільки основні фонди, вказані в договорі підряду, використані для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання доходу, висновок податкового органу про завищення амортизаційних відрахувань на суму 1 162 719 грн. за 3-4 кв. 2010 року та 1 кв. 2011 року є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що податкове повідомлення рішення від 26.03.2012 року № 0000372220 в частині суми донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій 756 265,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, за результатами перевірки встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 06.2 АВ декларації на суму 1 210 000 грн. у зв'язку із включенням витрат по договору доручення від 15.11.2010 року № 1-2010/ДР та додатку № 2 від 10.01.2011 року з ТОВ «Консалтингова компанія ІнвестЕкоГруп».

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесені витрат за цим договором доручення до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Позивачем (за договором - довіритель) укладено договір доручення від 15.11.2010 року № 1-2010/ДР та додаток № 2 до договору доручення від 10.01.2011 року з ТОВ «Консалтингова компанія ІнвестЕкоГруп»(повірений), відповідно до якого повірений приймає на себе зобов'язання за винагороду вчинити певні юридичні та інші дії з метою здійснення реєстрації проекту спільного впровадження у відповідності до ст. 6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та продажу ОСВ, які утворились в результаті здійснення проекту спільного впровадження. За цим договором позивачем було сплачено 1 210 000,00 грн. Виконання робіт підтверджено календарним планом виконання робіт за проектом ТОВ «Техноантрацит»та складено акт виконаних робіт, відповідно до якого дані витрати віднесені до складу валових витрат.

Відповідач стверджує, що вказані витрати не підпадають під визначення пп. «г»пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, згідно з яким адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством - це винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, що підписано 11.12.1997 року, в Україні прийнято Закон «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік», яким передбачено формування державної політики, спрямованої на протидію глобальним змінам клімату та визначено цілі і очікувані результати, а саме реалізація проектів спільного впровадження, торгівля викидами в рамках Кіотського протоколу.

На території України позивач здійснює впровадження спільного проекту, який полягає у торгівлі квотами на викиди в атмосферу.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 22.02.2006 року № 206 затвердив Порядок підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів. Пункт 3 цього Порядку передбачає, що власник об'єкта має право реалізувати проект спільного впровадження за міжнародною процедурою, а також за національною процедурою за погодженням з Нацекоінвестагентством.

З метою реалізації такого проекту, зокрема для здійснення ряду дій із підготовки, розгляду, схвалення та реєстрації цього проекту, між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія «ІнвестЕкоГруп»укладено договір від 15.11.2010 року № 1-2010/ДР.

За фактом виконання умов договору доручення ТОВ «Консалтингова компанія «ІнвестЕкоГруп»надало позивачу акт виконаних робіт та звіт повіреного, які підтверджують отримані послуги, пов'язані із супроводженням в організації проекту ПСВ.

Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, до складу яких включаються і адміністративні витрати.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач при формуванні показників декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року на підставі відповідних первинних документів правомірно включив витрати в сумі 1 210 000 грн. за договором доручення від 10.01.2011 року з ТОВ «Консалтингова компанія ІнвестЕкоГруп»до складу показників рядку 06.2 АВ декларації.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційного суду про те, що послуги, надані за вказаним договором, не підпадають під послуги, що отримуються для забезпечення господарської діяльності.

Реальність надання вказаних послуг податковим органом під сумнів не ставилась.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі в частині суми донарахування податку на прибуток 278 300,00 грн. підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції в цій частині залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Згідно з ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення від 26.03.2012 року № 0000372220 в частині донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій в сумі 756 265,00 грн., у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судами першої та апеляційної інстанції рішення в цій частині підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року у справі № 2а-4940/12/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року у справі № 2а-4940/12/2670 скасувати в частині відмови в позові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 0000372220 про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій 756 265,00 грн.

В цій частині прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 26.03.2012 року № 0000372220 про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій в сумі 756 265,00 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року у справі № 2а-4940/12/2670 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак