Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-5224/11/0170/24

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/24130/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Приходько І.В.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі № 2а-5224/11/0170/24 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Санаторій Полтава Крим»до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Санаторій Полтава Крим»звернулось з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання по платежу податок на прибуток в розмірі 52173,10 грн., №0000362301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 928784,72 грн., №0000502301 від 26.05.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 242670,81 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 року у даній справі позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000372301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання по платежу податок на прибуток в розмірі 52173,10 грн., №0000362301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 928784,72 грн., №0000502301 від 26.05.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 242670,81 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Сакської ОДПІ в АР Крим проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено порушення ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим»пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, а саме позивачем не нараховано та не виплачено дивіденди грошовими коштами у сумі 166953,92 грн., що склало 30% нерозподіленого прибутку минулих років та занижено авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів за І півріччя 2010 року у сумі 41738,48 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР - заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 743027,77 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 року №0000372301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 52173,10 грн., з яких 417738,48 грн. - за основним платежем, 10434,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 20.04.2011 року №0000362301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 928784,72 грн., з яких 743027,77 грн. - за основним платежем, 185756,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судами встановлено, що посадовими особами Сакської ОДПІ в АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» з питань правомірності нарахування податкового кредиту по декларації з ПДВ та встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, а саме заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 242669,82 грн., в тому числі за січень 2011 року - 25346,71 грн., за лютий 2011 року -217323,11 грн.

На підставі вказаних висновків прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року №0000502301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 242670,81 грн., з яких 242669,81 грн. - за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з п.4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Договори, укладені між позивачем та його контрагентами, відповідають вимогам Закону. Контрагентами позивача велася реальна фінансова-господарська діяльність, на час укладання договорів із позивачем, вони були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість. Факт реальності здійснених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків відповідача щодо нікчемності укладених позивачем угод, оскільки наданими відповідачем доказами не спростовано презумпції правомірності правочину (договору) і не підтверджено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.234 ЦК України; у свою чергу матеріалами справи документально підтверджується виконання зобов'язань по укладеним угодам.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця (замовника) перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, але не є підставою для визнання недійсними угод, які він укладав під час своєї підприємницької діяльності та не звітувався перед податковими органами.

Також, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», застосовуються положення статей 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства»до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, акціонерні товариства, які не привели свої статути у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства», керуються у своїй діяльності Законом України «Про господарські товариства»з 30.04.2009 року (дата набрання чинності цим законом) по 30.04.2011 року (дата, з якої для акціонерних товариств втрачають чинність статті 1-49 Закону України «Про господарські товариства»).

Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що правила сплати дивідендів у 2010 році не поширюються на закриті та відкриті акціонерні товариства, які до цього часу не привели свої статути у відповідність з нормами Закону «Про акціонерні товариства».

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2010 року відбулось проведення загальних зборів акціонерів, на якому було прийнято рішення не виплачувати дивіденди. За таких обставин, рішення загальних зборів акціонерів відповідає законодавству, що діяло до 30.04.2010 року, і підстави для застосування іншого способу розпорядження прибутком відсутні.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2011 року по справі №2а-5224/11/0170/24 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписПриходько І.В.

Ухвала складена у повному обсязі 30.11.2012р.