Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2а-6293/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6293/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року по справі за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ставищенському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»про стягнення заборгованості по страховим внескам, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»у якому просив про стягнення заборгованості по страхових внесках у сумі 1148 грн. 78 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року -залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»зареєстроване державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 04.10.1999р.

Як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відповідач перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ставищенському районі Київської області, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача від 02.02.2012 № 26/01/30.

Розмір страхових внесків у сумі 1148 грн. 78 коп. відповідачем визначено самостійно, що підтверджується копією Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2005 рік, поданої відповідачем до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ставищенському районі Київської області.

Обов'язок щодо сплати заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1148 грн. 78 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі - Основи законодавства № 16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відносини, що виникають за вказаним вище видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремим законом, прийнятим відповідно до цих Основ.

Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон України № 1105-XIV) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464 -VI, яким до Закону України № 1105-ХІУ внесено відповідні зміни.

В той же час, відповідно до пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464- VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, до вказаних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України № 1105-ХІУ у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року.

Згідно з приписами статті 5 Закону України № 1105-Х VI, основним принципом страхування від нещасного випадку є, зокрема, обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Відповідно до приписів статті 47 зазначеного Закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 6 Закону України № 1105-ХVI передбачено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно із статтею 18 цього Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України № 1105-ХVI, роботодавці - юридичні особи набувають статусу страхувальників з дня взяття їх на облік.

Частиною другою статті 45 зазначеного Закону передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно з приписами частини третьої статті 47 Закону України № 1105-ХVI, розміри страхових внесків страхувальників - роботодавців обчислюються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Частиною десятою статті 47 зазначеного Закону передбачено, що страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

На виконання приписів вказаної вище норми, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36 затверджено Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Пунктом 4.12 зазначеної Інструкції встановлено, що страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат. При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Пунктом 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36 на виконання вимог Закону України № 1105-XIV, передбачено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.

Пунктом 5.8. зазначеної Інструкції встановлено, що при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Згідно з пунктом 10 Інструкції № 36, усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції Фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат у рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи ту обставину, що згідно з приписами пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку, що позов подано позивачем у межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Таким чином, загальна сума заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті відповідачем, становить 1148 грн. 78 коп.

Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, довідкою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ставищенському районі Київської області від 23.12.2011 № 26/12/400.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» -відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року -залишити без змін.

може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.О. Шостак

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх