Ухвала

від 19.12.2012 по справі 2а-5406/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5406/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Приватного підприємства «Каменяр», Приватного підприємства «Техіндустрія»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі - позивач) пред'явила позов до Приватного підприємства «Каменяр»(далі - відповідач-1) та Приватного підприємства «Техіндустрія»(далі - відповідач-2) про стягнення до Державного бюджету України коштів у сумі 151632 грн. як таких, що отримані відповідачем-1 за нікчемною угодою.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство «Каменяр» зареєстроване юридичною особою 28.12.1993 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області. Приватне підприємство «Техіндустрія»зареєстроване юридичною особою 21.11.2003 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

У серпні 2011 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Каменяр»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, про що складено Акт перевірки від 02.08.2011 № 4427/23- 2/20570596 (далі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено, що у період, який перевірявся, між відповідачем-1 та відповідачем -2 укладено певні правочини щодо поставки товарно-матеріальних цінностей. Конкретних відомостей щодо цих правочинів а Акті перевірки не наведено. Перевіряючими виявлено, що ПП «Каменяр»включено до складу податкового кредиту за липень 2008 р. суму податку на додану вартість у складі придбаного у TOB «Техіндустрія»товару у розмірі 25271,67 грн., яка не підтверджена податковими накладними.

Акт перевірки не містить жодних відомостей щодо конкретного придбаного відповідачем-1 у відповідача-2 товару та його оплати. Згідно з даними Акта перевірки, службовою запискою №4218/7/26-31 від 21.06.11 ГВПМ Білоцерківської ОДПІ повідомлено про те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 у справі №2а-4204/10/1070 установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Техіндустрія» (код ЄДРПОУ 32740762) визнано недійсними з моменту їх реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника від 27.11.2003 № 14169531 та від 27.11.2007 № 100079568 визнано недійсними з моменту їх видачі.

Згідно з наведеними в Акті перевірки даними засновником та директором ПП «Техіндустрія»зареєстрований ОСОБА_5 Згідно з наказом №1 від 24.11.2003 ОСОБА_5 призначений директором ПП «Техіндустрія». Проте, згідно з поясненнями ОСОБА_5, отриманого працівниками ГВПМ Білоцерківської ОДПІ, останній повідомив, що зареєструвавши ПП «Техіндустрія», він фінансово-господарською діяльністю цього підприємства не займався, первинні фінансово-господарські, бухгалтерські документи ПП «Техіндустрія»та документи податкової звітності не підписував. Ніяких дій по здійсненню підприємницької діяльності ПП «Техіндустрія»він не проводив, нікого на це не уповноважував, довіреності нікому не видавав. Господарські стосунки ПП «Техіндустрія»з іншими суб'єктами підприємницької діяльності йому не відомі. Податкові декларації, подані до Білоцерківської від імені ПП «Техіндустрія», він не підписував та не подавав, бухгалтерський облік не вів, первинних документів, а саме: податкових накладних, прибуткових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів прийому робіт, квитанцій, прибуткових касових ордерів не підписував. ОСОБА_5 у своїх поясненнях зазначив, що йому не відомо, хто займається фінансово-господарською діяльністю ПП «Техіндустрія»з моменту державної реєстрації підприємства.

Відповідно до Акта перевірки у зв'язку з тим, що останню декларацію з податку на прибуток ПП «Техіндустрія»надано до Білоцерківської ОДПІ за 3 квартали 2008 p., але в ній був відсутній Додаток К1, а декларація з податку на прибуток підприємства за 2008 р. до органів ДПС взагалі не надавалася, тому відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві.

У зв'язку з цим, позивач в Акті перевірки дійшов висновку, що фінансово- господарська діяльність ПП «Техіндустрія»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ПП «Техіндустрія», фінансово-господарські відносини між ПП «Техіндустрія»та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України), а тому податкові накладні, виписані ПП «Техіндустрія»на адресу 1111 «Каменяр», не дають останньому права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за липень 2008 р. на суму 25272 грн. При цьому в Акті перевірки відсутній конкретний перелік вказаних податкових накладних, їх кількість та інші відомості щодо них.

Ураховуючи викладене, податковий орган просив суд застосувати наслідки недійсності правочину, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, і стягнути в дохід держави з відповідача-1 кошти за вчиненими з відповідачем-2 правочинами.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідачем-1 надано оригінали рахунків-фактури, податкових накладних, платіжних доручень, інвентарні картки обліку основних засобів на підтвердження реальності здійснених правочинів між ним та відповідачем-2, які досліджено судом першої інстанції, їх копії долучено до справи.

З наданих матеріалів також вбачається, що господарські операції між відповідачами також відображено у бухгалтерському обліку відповідача-1 у книзі нарахування амортизації основних засобів, у головній книзі за 2008 рік, в журналі ордер №6 за 2008 р. (т.2 а.с.39-42).

З пояснень головного бухгалтера ПП «Каменяр»ОСОБА_6, вбачається, що між ПП «Каменяр»та ПП «Техіндустрія»реально існували господарські правовідносини - від ПП «Техіндустрія»у липні 2008 р. надходили матеріальні цінності (мікроавтобус, стенд, автошини), які було належним чином оприбутковано і взято на облік у відповідача-1 та здійснено оплату цих товарів, про що свідчать податкові накладні, первинні бухгалтерські документи та платіжні доручення про перерахування коштів. Щодо конкретних осіб, які підписували при оформленні цих правочинів накладні, рахунки та інші документи від ПП «Техіндустрія»у неї відомостей немає, перевіряти справжність підпису в цих документах не входить до її обов'язків.

Відповідно до вимог ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Колегія суддів зазначає, що позивачем не заперечується той факт, що первинні документи позивача містять всі обов'язкові реквізити.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Підставою для звернення позивача до суду є Акт перевірки, в якому висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності факту постачання товару за господарськими операціями.

У матеріалах справи наявні копії необхідних первинних бухгалтерських документів (рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, акти уведення в експлуатацію основних фондів та транспортних засобів, інвентарні картки, платіжні доручення тощо), згідно з якими відповідачем-1 придбано у відповідача-2 автомобіль Opel Movano, стенд та автошини на загальну суму 151630 грн., в т.ч. ПДВ на суму 25271,67 грн.

Указані документи відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції. У наданих суду відповідачем-1 первинних документах містяться всі необхідні формальні реквізити. Отже, в матеріалах справи наявні документальні докази виконання укладених правочинів.

Крім того, на виконання вимог протокольної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, Білоцерківською ОДПІ Київської області направлено запит

№ 6243/10/10 від 01.11.2012 року Начальнику ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського району щодо надання інформації стосовно всіх попередніх власників мікроавтобуса Opel Movano, д.н. НОМЕР_1, 2002 року випуску, який перебуває у власності ПП «Каменяр»та повідомити чи здійснювалась реєстрація даного автомобіля за Приватним підприємством «Техіндустрія».

06.11.12 року за вих.. № 982, Білоцерківським МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області надано відповідь на запит та повідомлено, що згідно бази даних «РПС»ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Біла Церва, Білоцерківського району станом на 06.11.2012 рік автомобіль Opel Movano, д.н.з. НОМЕР_1 з 21.02.2008 року зареєстрований за підприємством ПП «Каменяр».

При цьому колегія суддів зазначає, що твердження апелянта відносно відсутності у відповідача-2 основних фондів та трудових ресурсів не може бути єдиним та достатнім доказом на підтвердження безтоварності операцій між відповідачами.

Позивачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між відповідачами недійсними у судовому порядку, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Крім того, податковим органом не надано доказів притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб відповідачів за податкові правопорушення.

Колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відображення результатів перевірки в Акті перевірки здійснено з порушенням вимог ст.86 Податкового кодексу України та вищевказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, оскільки податковим органом достовірно не встановлено та не зафіксовано конкретні правочини, які він вважає нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте податковим органом не надано суду не тільки переліку правочинів, які він вважає нікчемними, але й жодних доказів, які свідчать про намір відповідачів при здійсненні господарських операцій щодо поставки цих товарів діяти з метою створення податкових вигод та заниження об'єкту оподаткування, а відтак, не доведено умислу на вчинення порушення. Факт відсутності у позивача належної доказової бази підтверджується також і зазначенням у тексті позовної заяви про «ймовірні податкові накладні, які були виписані ПП «Техіндустрія»в адресу ПП «Каменяр».

Як встановлено судом першої інстанції, факт поставки товарів відповідачу-1 з боку відповідача-2 та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, підтверджується наявними у справі первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю відповідача.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням первинних бухгалтерських та інших документів колегія суддів вважає, що ці документи підтверджують зміни майнового стану відповідача-1.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 правочини за період 2008 р. не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між відповідачами, є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи те, що зміст правочинів, укладених між відповідачами протягом періоду, що був перевірений, відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину ні усний договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, то суд визнає, що в Акті перевірки відповідачем положення статей Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів застосовано безпідставно.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент вчинення та виконання господарських угод відповідач-2 є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрованим платником податку на додану вартість і ще не був позбавлений права виписувати податкові накладні.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації відповідача-2. Згідно з наявним у матеріалах справи Спеціальним витягом з ЄДРПОУ відповідача-2 з реєстру на день судового розгляду не виключено.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним чи іншими постачальниками товару по ланцюгу постачання вимог податкового законодавства.

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкові накладні, які досліджено судом першої інстанції, є документами, що засвідчують факт придбання відповідачем товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті подапсу на додану вартість.

Відповідачем надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між відповідачами, крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б відповідача-1 права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності відповідача-1, оскільки позиція позивача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість відповідача-2 відбулось після виконання господарських операцій з відповідачем-1.

Оскільки зобов'язання за усними договорами, укладеними між відповідачем-1 і відповідачем-2 мали реальний характер - товари поставлено, прийнято і оплачено замовником, факт прийняття товару та перерахування коштів визнається, взаємні претензії відсутні, то це свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Крім того колегія суддів враховує той факт, що згідно з даними податкових накладних від 14.07.2008 № 311, від 24.07.2008 № 345, а також від 29.07.2008 № 368 правочини виконані сторонами у липні 2008 р., в той час як з цим адміністративним позовом позивач звернувся до суду 08.11.2011. Це означає, що за будь-яких обставин строки, що передбачені статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, сплинули.

Ураховуючи, що в судовому засіданні позивачем не надано доказів, що укладений договір є нікчемним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вони є вимогами про застосування наслідків нікчемних правочинів.

Аналогічну правову позицію наведено у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.