Рішення

від 12.12.2012 по справі 5015/4595/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа№ 5015/4595/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Червоноград Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні інформаційні технології», м.Львів

про стягнення 198 060,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Потинський А.М. -представник (довіреність №30/10-12/1 від 30.10.2012р.); Вдов'як В.Й. -в.о. директора; Трачик Н.В. -головний бухгалтер (без довіреності).

від відповідача Антонюк О.О. -представник (довіреність б/н від 19.11.2012р.), Ваганов С.О. -директор.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20 , 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні інформаційні технології» про стягнення 198 060,00 грн. з яких 60 000,00 грн. проведена передоплата та 138 060,00 грн. збитки.

Ухвалою суду від 05.11.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.11.2012р. В судовому засіданні 20.11.2012р. було оголошено перерву до 12.12.2012р.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Долучили до матеріалів справи службову записку головного бухгалтера позивача від 17.06.2011р. та докази придбання програмного забезпечення

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзиві, поданому через канцелярію суду (вх. №26122/12 від 19.11.2012р.), у задоволенні позову просили відмовити повністю з огляду на те, що роботи, передбачені договором №ДГ-01017 на виконання робіт з «Настроювання/ впровадження програмного продукту «1С:Підприємство»від 01.03.2010р. виконані повністю, а тому відсутні підстави для повернення суми передоплати та стягнення збитків. В судовому засіданні представники відповідача долучили до матеріалів справи порівняльний аналіз Переліка робіт №2/01017 і обстеження ТзОВ «КОМПЛЕКС»від 11.07.2011р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

01.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексні інформаційні технології»(виконавець) та Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»(замовник) було укладено договір №ДГ-01017 на виконання робіт з «Настроювання/ впровадження програмного продукту «1С:Підприємство»(далі по тексту -договір).

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поетапного впровадження на комп'ютерах замовника програмного продукту «1С:Підприємство».

Згідно п.1.2. договору реалізація кожного етапу настроювань програмного продукту описується окремим документом -Переліком робіт, що є невід'ємним додатком до даного договору, у терміни і загальну вартість, обумовлені Переліком робіт етапу з розробки і впровадження автоматизованої системи по кожному з визначених сторонами етапів робіт.

За умовами п.2.1 цього договору виконавець проводить роботи по підготовці Переліку робіт та впровадженню на території і комп'ютерах замовника програмного продукту, його настроювання відповідно до підготовлених виконавцем і підписаними обома сторонами Переліком робіт.

01.03.2010р. позивачем та відповідачем підписано Перелік робіт №1/01017 «Для настоювання/ впровадження системи програм 1С:Підприємство 8. Конфігурація: «Управління виробничим підприємством для України», сума передоплати згідно якого складає 60 000,00 грн. Плановий термін завершення робіт до 31.05.2010 року.

01.08.2010р. між позивачем та відповідачем підписано Перелік робіт №2/01017 «Для настоювання/впровадження системи програм 1С:Підприємство 8. Конфігурація: «Управління виробничим підприємством для України», яким передбачено виконання робіт по приведенню встановленої програми у відповідність до діяльності замовника. Згідно вказаного Переліку робіт №2/01017 вартість зазначених у ньому робіт складала 60 000, 00 грн. Плановий термін завершення робіт до 31.12.2010р.

Вказаними переліками позивачем та відповідачем було узгоджено обсяг робіт, які підлягали виконанню згідно договору.

Згідно п.2.3. договору виконавець приступає до виконання робіт кожного з етапів даного договору, визначених у Переліку робіт, після надходження обумовленого у відповідному Переліку робіт розміру передоплати на його розрахунковий рахунок.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що замовник зобов'язується вчасно прийняти і оплатити роботу виконавця в розмірі і терміни, передбачені в розділі 4 даного договору.

В п.4.1.-п.4.3. договору сторони погодили, що розрахунки між замовником і виконавцем відбуваються у національній валюті. Загальна сума кожного етапу договору визначається відповідним Переліком робіт (додаток до даного договору). Вартість робіт з підготовки Переліку робіт складає: визначається окремо по кожному з етапів. Замовник здійснює передоплату по кожному з етапів в розмірі зазначеному у відповідному Переліку робіт не пізніше, ніж за три робочих дня до початку робіт з відповідного етапу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що по завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акти здачі-прийняття виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно до п.5.2. цього договору замовник, прийнявши роботу виконавця без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, що могли і повинні були бути встановлені при звичайних умовах приймання роботи за даним договором (явні недоліки), а згідно п.5.3. договору замовник, що виявив впродовж 3 (трьох) місяців з моменту прийняття робіт відступи від умов даного договору чи інші недоліки, що не могли бути встановлені при звичайному способі приймання (сховані недоліки), зобов'язаний сповістити про це виконавця в розумний термін по їхньому виявленні.

Згідно п. 8.1. договору визначено, що виконавець несе відповідальність за якість зроблених настроювань програмного продукту.

Платіжним дорученням №221 від 30.03.2010р. позивач перерахував відповідачу на виконання умов договору та згідно виставленого рахунку №РФ-0000181 від 29.03.2010р. в якості передоплати за впровадження програмного забезпечення, грошові кошти на загальну суму 60 000,00 грн.

На підтвердження виконання робіт, передбачених Переліком робіт №1/01017 до договору, між позивачем та відповідачем було підписано акт №ОУ-0000282 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 25.08.2010р.

Платіжним дорученням №784 від 26.08.2010 р. позивач перерахував відповідачу в якості передоплати за виконання робіт, передбачених Переліком робіт №2/01017 до договору, грошові кошти на загальну суму 60 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано належним чином роботи, які передбачені Переліком робіт №2/01017, такі роботи не передавалися позивачу, акт виконаних робіт не підписувався.

Зважаючи на наявність значних недоліків у виконаній відповідачем роботі з впровадження програмного продукту «1С:Підприємтсво»та належної роботи самого програмного продукту, позивач 29.07.2011р. звернувся до відповідача з претензією вих.№930 про повернення передоплати.

На вказану претензію відповідач надіслав позивачу лист від 08.08.2011р. № 56 про відсутність підстав для задоволення претензії.

Відповідач, на усні звернення позивача, здійснював додаткові роботи по обслуговуванню інформаційної бази даних, поновлення конфігурації програмного продукту, тестування, перевірку цілісності інформаційної бази даних. Вказані роботи були оплачені позивачем на загальну суму 21 180,00 грн.

У зв'язку з тим, що встановлений відповідачем програмний продукт не відповідав вимогам господарської діяльності позивача, невиконанням відповідачем робіт передбачених Переліком робіт №2/01017, позивач звернувся до ТзОВ «КОМПЛЕКС»з метою проведення аналізу вартості та обсягу робіт вказаних Переліком робіт №2/01017.

За наслідками обстеження ТзОВ «КОМПЛЕКС»бази позивача протягом 2011р. було встановлено, ряд недоліків та помилок, зроблено висновок про те, що програма «1С:Управління виробничим підприємством 8.1», що впроваджена ТзОВ «Комплексні інформаційні технології», є непридатною для коректної роботи, подання звітності в державні органи, а система автоматизації обліку «1С:Підприємство.Управління виробничим підприємством для України»не до кінця впроваджена та непридатна для ведення обліку.

03.10.2011р. між ТзОВ «КОМПЛЕКС»та Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №11-29 (далі по тексту договір про надання інформаційно-консультаційних послуг), згідно якого ТзОВ «КОМПЛЕКС»зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги, а КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»сплатити за них згідно термінів та умов вказаного договору.

Аналогічний договір (№12-06/1) був укладений між ТзОВ «КОМПЛЕКС»та Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»на 2012рік.

Згідно вказаних договорів ТзОВ «КОМПЛЕКС»здійснило впровадження та налаштування «1С:Підприємство 8»під потреби позивача, про що було підписано акти виконаних робіт за 2011р. та 2012р., які оплачено позивачем в сумі 138 060,00 грн.

Позивач, посилаючись на ст.22 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України, вважає понесені ним витрати в сумі 138 060,00 грн. збитками та просить стягнути їх з відповідача.

Загальна сума, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 198 060,00 грн. з яких 60 000,00 грн. передоплата та 138 060,00 грн. збитки.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна норма закріплена у ч.1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зі змісту наведеної норми слідує, що предмет договору підряду становить виготовлення речі, її обробка, переробка, ремонт або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Таким чином, наслідком діяльності підрядника є створення уречевленого (матеріального) результату, тобто реального, фізично існуючого предмету, який є самостійним об'єктом цивільних прав, являє собою цінність для замовника і підлягає оплаті останнім.

За договором підряду підрядник зобов'язаний не лише виконати обумовлену роботу, але й передати її результат замовнику .

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, під послугами слід розуміти дії виконавця, спрямовані на досягнення певного корисного ефекту не у вигляді створення уречевленого результату, а у вигляді діяльності самої по собі.

Тобто, відмінність предмету договору підряду від договору про надання послуг полягає у тому, що за договором підряду цінність для замовника становить тільки результат робіт - річ як самостійне матеріальне благо, у той час як за договором про надання послуг цінність для замовника становлять самі дії виконавця, які спрямовані на досягнення певних результатів, невід'ємних від самої роботи.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №ДГ-01017 від 01.03.2010р. є договором про надання послуг, оскільки в результаті його виконання не створюється річ, а передбачається вчинення виконавцем дій із настоювання та впровадження на комп'ютерах позивача програмного продукту «1С:Підприємство», результатом яких має бути його налаштування під потреби господарської діяльності позивача з метою автоматизації ведення бухгалтерського обліку. Відтак, до регулювання відносин сторін, що випливають із договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р., слід застосовувати норми права, якими визначаються особливості, притаманні для договорів даного виду.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обліт та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно до ч.2 вказаного Закону 14 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 1посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, підтвердженням надання послуг повинен слугувати підписаний сторонами акт передачі-приймання наданих послуг. Необхідність підписання такого акту передбачено також і п.5.1. договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем неодноразово підписувалися акти передачі-приймання виконаних робіт, зокрема, на підтвердження виконання Переліку робіт №1/01017 договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р., додаткових робіт на суму 21180,00 грн.

На підтвердження надання послуг, передбачених Переліком робіт №2/01017 до договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р., відповідач долучив до матеріалів справи акт №ОУ-0000345 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 30.12.2010р. Однак, вказаний акт підписаний тільки відповідачем як виконавцем.

Відповідач не надав жодних доказів, які підтверджують надсилання чи вручення позивачу вказаного акту.

Позивач заперечує факт належного надання відповідачем зазначених в Переліку робіт №2/01017 послуг з настроювання та впровадження програмного продукту «1С:Підприємство», які б відповідали потребам позивача та забезпечували належне ведення бухгалтерського обліку, звітності діяльності позивача, та факт передачі відповідачем кінцевих робіт по акту передачі-приймання. Більше того, позивач вказує, що в результаті неналежного надання послуг, неможливо було сформувати жодного звіту ні по бухгалтерському, ні по податковому обліку, з метою здачі звітності у встановлені терміни бухгалтери змушені були здійснювати відповідні розрахунки на калькуляторі в ручний спосіб, що підтверджується письмовими поясненнями головного бухгалтера позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 29.09.2011р. надіслав відповідачу претензію №1 (вих.№930) з вимогою повернути суму проведеної передоплати, за яку відповідач не виконав належним чином роботи згідно з Переліком робіт №2/01017. Вказану претензію №1 було отримано директором відповідача 01.08.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

У своєму запереченні №56 від 08.08.2011р. на претензію №1 від 29.07.2011р. відповідач повідомив позивача, що претензія не може бути задоволена, але підстави та обґрунтування такої відмови у задоволенні претензії відповідачем не наводяться. Також відповідач зазначив, що станом на 08.08.2011р. на його адресу жодних письмових зауважень чи заперечень по роботі впровадженого програмного продукту від позивача не надходило.

Стосовно наданого відповідачем акту про технічний та технологічний стан експутації системи «1С-Управління промисловим підприємством»у КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»станом на 28.03.2011р., то вказаний акт не є актом передачі-приймання послуг, передбачених Переліком робіт №2/01017 до договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів факт надання ним позивачу послуг, передбачених Переліком робіт №2/01017 до договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р. та не довів факт передачі цих послуг позивачу по акту передачі-приймання.

Згідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно (зокрема, грошові кошти) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно п. 3 ч.3 ст.1212 ЦК України безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

З врахуванням наведеного, за відсутності належних доказів, що підтверджують факт надання послуг, передбачених Переліком робіт №2/01017 до договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р., та факт передачі таких послуг по акту передачі-приймання, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача авансу, який був сплачений платіжним дорученням №784 від 26.08.2010р. в сумі 60 000,00 грн. в якості передоплати за виконання робіт згідно з Переліком робіт №2/01017 до договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків в сумі 138 060,00 грн., то в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В свою чергу, згідно положень ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

У відповідності до частини 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач обгрунтовує завдані йому збитки тим, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р., зокрема, у зв'язку з наявністю у роботі по впровадженню програмного продукту «1С:Підприємство»значних недоліків, він змушений був залучити іншу організацію для усунення цих недоліків.

Зокрема, 03.10.2011р. позивач (замовник) уклав з ТзОВ «Комплекс»(виконавець) договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №11-29, відповідно до п. 1.1. якого ТзОВ «Комплекс»зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги з впровадження програмного забезпечення 1С, а саме виправлення помилок попереднього впровадження, а позивач - оплатити надані послуги згідно виставлених рахунків.

З долучених актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписувалися на виконання цього договору №11-29 від 03.10.2011р., вбачається, що позивачу були надані послуги по інформаційному обслуговуванню програмного забезпечення 1С.

Крім того, позивач (замовник) уклав з ТзОВ «Комплекс»(виконавець) договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №12-06/1 від 02.02.2012р., згідно якого ТзОВ «Комплекс»зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги з обслуговування програмного забезпечення 1С, а позивач - оплатити надані послуги згідно виставлених рахунків.

З долучених актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписувалися на виконання договору №12-06/1 від 02.02.2012р. судом вбачається, що позивачу були надані послуги з інформаційно-консультаційного обслуговування програмних продуктів «1С Підприємство».

На виконання вказаних договорів №11-29 від 03.10.2011р. та №12-06/1 від 02.02.2012р. позивач сплатив ТзОВ «Комплекс»138 060,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками та платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, вказані витрати були необхідними для забезпечення належної роботи програмного забезпечення «1С:Підприємство 8»під потреби господарської діяльності КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», зокрема, для забезпечення належного здійснення бухгалтерського та податкового обліку, нарахування заробітної плати, розрахунків з контрагентами, тощо.

Також суд з'ясував, що позивачем в грудні 2011 року було придбано в ТзОВ «Комплекс» нове програмне забезпечення «1С:Підприємство 8. Бухгалтерія для України»та «1С:Підприємство 8. Зарплата і управління персоналом»для забезпечення ведення бухгалтерського та податкового обліку і звітності, управління персоналом та нарахування заробітної плати у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд погоджується твердженнями позивача, що вказані витрати в сумі 138 060,00 грн. були необхідними для забезпечення належного автоматизованого ведення діяльності позивача.

Однак, позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками в сумі 138 060,00 грн.

Так, у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. і до якого неодноразово вносилися зміни, було встановлено вичерпний порядок податків і зборів, змінено порядок їх справляння та адміністрування, тощо, що зумовило необхідність впровадження нових підходів і методів в налаштуванні програмного забезпечення. Оскільки відповідач зобов'язаний був надати послуги до 31.12.2010 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України, тому послуги щодо впровадження/налаштування програмного забезпечення 1С, що надавалися позивачу ТзОВ «Комплекс»в 2011 - 2012 роках, фактично були спрямовані на налаштування програмного забезпечення у відповідності до вищезазначених законодавчих змін, тобто були новими послугами, порівняно з тими, що мали бути надані відповідачем.

Відтак, зважаючи на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 138 060,00 грн.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач при зверненні із позовом сплатив судовий збір в сумі 4073,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1252 від 30.10.2012р.

Згідно вимог ч.1 ст.4, п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 3 961,20 грн.

Відтак, згідно вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", позивачу слід повернути 111,84 грн. зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.11, 610,612, 627, 629, 837, 901, 903, 1212 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні інформаційні технології»(79069, м.Львів, вул.Шевченка, 344а/65, рахунок № 26008144449980 в філії ЛРУ Банку ТзОВ «Фінанси та кредит», МФО 325923, код ЄДРПОУ 31362371) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»(80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Бічна промислова, 29, рахунок №26001709008613 в ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 03348652) передоплату в сумі 60 000,00 грн. та 1 200,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні позову про стягнення 138 060,00 грн. збитків відмовити.

5. Ухвалою суду повернути Комунальному підприємству Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»(80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Бічна промислова, 29, рахунок №26001709008613 в ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 03348652) зайво сплачений судовий збір в сумі 111,84 грн. згідно платіжного доручення № 1252 від 30.10.2012р.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.12.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.