Постанова

від 16.05.2013 по справі 5015/4595/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5015/4595/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Ящинський А.Л. - дов. від 30.10.12, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі№5015/4595/12 за позовомКомунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології" простягнення 198060 грн.

Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології" 60000 грн. передоплати та 138060 грн. збитків. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем умов договору №ДГ-01017 від 01.03.10 щодо поетапного впровадження програмного продукту "1С:Підприємство", у зв'язку з чим позивач вважав підставним повернення відповідачем суми попередньої оплати та збитків.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.12 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 60000 грн. передоплати. Господарський суд виходив з того, що відповідачем не були виконані роботи, а відтак суд дійшов висновку, що спірна сума попередньої оплати підлягає поверненню відповідачем. У стягненні збитків судом було відмовлено через відсутність усіх складових цивільного правопорушення і, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.13 (судді: Костів Т.С., Малех І.Б., Желік М.Б.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології", яке просить судові рішення у справі скасувати в частині стягнення з відповідача 60000 грн. передоплати та відмовити у позові в цій частині. Скаржник вважає, що судами були порушені приписи статей 847, 901 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Він зазначає, що відповідачем були належним чином виконані роботи за договором від 01.03.10, відтак, на думку скаржника, відсутні підстави для стягнення спірних коштів. Водночас товариство наголошує на тому, що позивач ухилявся від прийняття спірних робіт та підписання акта виконаних робіт. Скаржник також зауважує, що спірний програмний продукт був придбаний позивачем та відповідач лише виконував роботи з його налаштування.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.03.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології" - виконавцем та Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" - замовником було укладено договір №ДГ-01017 на виконання робіт з "Настроювання/ впровадження програмного продукту "1С:Підприємство". За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з поетапного впровадження на комп'ютерах замовника програмного продукту "1С:Підприємство". Згідно з пунктом 1.2 договору реалізація кожного етапу настроювань програмного продукту описується окремим документом - Переліком робіт, що є невід'ємним додатком до даного договору. Виконавець проводить роботи з підготовки Переліку робіт та впровадженню на території і комп'ютерах замовника програмного продукту, його настроювання відповідно до підготовленого виконавцем і підписаного обома сторонами Переліку робіт (пункт 2.1 договору). Господарські суди установили, що 01.03.10 сторони підписали Перелік робіт №1/01017 "Для настоювання/ впровадження системи програм 1С:Підприємство 8. Конфігурація: "Управління виробничим підприємством для України", сума передоплати згідно з яким складає 60000 грн.; плановий термін завершення робіт до 31.05.10. В подальшому, 01.08.10 між позивачем та відповідачем було підписано Перелік робіт №2/01017 "Для настоювання/впровадження системи програм 1С:Підприємство 8. Конфігурація: "Управління виробничим підприємством для України", яким передбачено виконання робіт з приведення встановленої програми у відповідність до діяльності замовника. Вартість цих робіт складає 60000 грн.; термін завершення робіт до 31.12.10. Згідно з пунктом 2.3 договору виконавець приступає до виконання робіт кожного з етапів даного договору, визначених у Переліку робіт, після надходження на його розрахунковий рахунок відповідного розміру передоплати. Розрахунки між замовником і виконавцем відбуваються у національній валюті. Загальна сума кожного етапу договору визначається відповідним Переліком робіт (додаток до даного договору). Вартість робіт з підготовки Переліку робіт визначається окремо за кожним з етапів. Замовник здійснює передоплату за кожним з етапів в розмірі зазначеному у відповідному Переліку робіт не пізніше, ніж за три робочих дня до початку робіт з певного етапу (пункти 4.1-4.3 договору). Згідно з пунктом 5.1 договору за завершенням робіт з кожного етапу сторони підписують акти здачі-прийняття виконаних робіт. Виконавець несе відповідальність за якість зроблених настроювань програмного продукту (пункт 8.1 договору). Як установили суди, зазначений договір є оплатним. Господарськими судами також було установлено, що позивач на виконання умов спірного договору 30.03.10 перерахував позивачеві 60000 грн. в якості передоплати за роботи, визначені Переліком робіт №1/01017 . Ці роботи були виконані відповідачем і за актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-0000282 від 25.08.10 були прийняті позивачем. Установили господарські суди і те, з підтвердженням матеріалами справи, що позивач 26.08.10 перерахував відповідачеві ще 60000 грн. передоплати за виконання робіт, передбачених Переліком робіт №2/01017 . Проте, роботи, обумовлені Переліком робіт №2/01017, відповідачем виконані не були, акти виконаних робіт не підписувалися (докази направлення цих актів відсутні). Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення спірної суми передоплати, яка останнім була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології" 60000 грн. перерахованих за договором від 01.03.10 та 138060 грн. збитків. Місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, ці вимоги були задоволені частково. Суди стягнули з відповідача 60000 грн. передоплати та відмовили у стягненні 138060 грн. збитків. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржником оскаржено судові акти у справі лише в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 60000 грн. попередньої оплати. Відтак, рішення та постанова у справі переглядаються в оскаржуваній частині. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цією нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Поняття та порядок виконання договору про надання послуг унормовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг унормована статтею 906 цього ж Кодексу. Так, виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установив, що позивач платіжним дорученням №784 від 26.08.10 перерахував відповідачеві 60000 грн. за роботи, які повинні були бути виконані згідно з Переліком робіт №2/01017. Установили суди і те, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання за відплатним договором про надання послуг; що роботи з настроювання та впровадження програмного продукту "1С:Підприємство", обумовлені Переліком робіт №2/01017, відповідачем виконані не були; акти прийому-передачі, як то передбачено договором, не направлялися і не підписувалися. Відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення за невиконаним договором. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений господарськими судами факт невиконання відповідачем спірних робіт на суму 60000 грн. , колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для її стягнення. Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи скаржника визнаються непереконливими, позаяк спростовуються обставинами установленими господарськими судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

В частині відмови у стягненні збитків судові акти у справі скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі №5015/4595/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології" - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В. Швець