Постанова

від 05.02.2013 по справі 5015/4595/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа № 5015/4595/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплексні інформаційні технології'', м. Львів № 57 від 08.01.13 року

на рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2012 р.

у справі № 5015/4595/12

за позовом: комунального підприємства Львівської обласної ради ,,Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації'', м.Червоноград, Львівська область,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплексні інформаційні технології'', м. Львів,

про: стягнення 198 060,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: - Потинський А.М. - представник за довіреністю;

від відповідача : - Антонюк О.О.- представник за довіреністю, Ваганов С.О.- директор.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2012 р. у справі №5015/4595/12 (суддя Сухович Ю.О.) позов комунального підприємства Львівської обласної ради ,,Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації'', м.Червоноград, Львівська область до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплексні інформаційні технології'', м. Львів про стягнення 198 060,00 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні інформаційні технології'' на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації'' передоплату в сумі 60 000,00 грн. та 1 200,00 грн. судового збору. В частині стягнення 138 060,00 грн. збитків відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2012 р. у справі №5015/4595/12 відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ,,Комплексні інформаційні технології'', м. Львів - подав апеляційну скаргу, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Апелянт вказує на те, що роботи фактично були виконані, здача-приймання робіт мала відбутись до 31.12.2010 р., але внаслідок ухилення позивача від прийняття робіт, ризик випадкового знищення чи пошкодження результатів роботи перейшов до позивача, який прийняв роботу без перевірки, у зв'язку із чим позбавляється права посилатись на недоліки роботи. Крім того, програмний продукт позивач придбав самостійно, а відповідач лише виконував роботи по настроюванню / впровадженні його позивачем, а тому відповідач не несе відповідальності за його недоліки.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 12.12.12 р. у справі № 5015/4595/12 скасувати, та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову у частині стягнення передоплати в сумі 60 000,00 грн. - відмовити, в іншій частині рішення першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.02.13 р.

В судове засідання 05.02.2013 року представник позивача з'явився , апеляційну скаргу заперечив з мотивів викладених у поданому відзиві на неї. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник скаржника в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази, заслухавши представників позивача та скаржника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2012 року у справі 5015/4595/12 залишити без змін з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та вірно встановлено місцевим господарським судом 01.03.2010 р. між ТзОВ «Комплексні інформаційні технології» (виконавець) та Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» (замовник) було укладено договір №ДГ-01017 на виконання робіт з «Настроювання/ впровадження програмного продукту « 1С:Підприємство». Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поетапного впровадження на комп'ютерах замовника програмного продукту « 1С:Підприємство». Згідно п.1.2. договору реалізація кожного етапу настроювань програмного продукту описується окремим документом -Переліком робіт, що є невід'ємним додатком до даного договору, у терміни і загальну вартість, обумовлені Переліком робіт етапу з розробки і впровадження автоматизованої системи по кожному з визначених сторонами етапів робіт. За умовами п.2.1 цього договору виконавець проводить роботи по підготовці Переліку робіт та впровадженню на території і комп'ютерах замовника програмного продукту, його настроювання відповідно до підготовлених виконавцем і підписаними обома сторонами Переліком робіт. 01.03.2010 р. позивачем та відповідачем підписано Перелік робіт №1/01017 «Для настоювання/ впровадження системи програм 1С:Підприємство 8. Конфігурація: «Управління виробничим підприємством для України», сума передоплати згідно якого складає 60000 грн. Плановий термін завершення робіт до 31.05.2010 р.. 01.08.2010р. між позивачем та відповідачем підписано Перелік робіт №2/01017 «Для настоювання/впровадження системи програм 1С:Підприємство 8. Конфігурація: «Управління виробничим підприємством для України», яким передбачено виконання робіт по приведенню встановленої програми у відповідність до діяльності замовника. Згідно вказаного Переліку робіт №2/01017 вартість зазначених у ньому робіт складала 60000 грн. Плановий термін завершення робіт до 31.12.2010р.

Згідно п.2.3. договору виконавець приступає до виконання робіт кожного з етапів даного договору, визначених у Переліку робіт, після надходження обумовленого у відповідному Переліку робіт розміру передоплати на його розрахунковий рахунок. Пунктом 3.1. договору передбачено, що замовник зобов'язується вчасно прийняти і оплатити роботу виконавця в розмірі і терміни, передбачені в розділі 4 даного договору. В п.4.1.-п.4.3. договору сторони погодили, що розрахунки між замовником і виконавцем відбуваються у національній валюті. Загальна сума кожного етапу договору визначається відповідним Переліком робіт (додаток до даного договору). Вартість робіт з підготовки Переліку робіт складає: визначається окремо по кожному з етапів. Замовник здійснює передоплату по кожному з етапів в розмірі зазначеному у відповідному Переліку робіт не пізніше, ніж за три робочих дня до початку робіт з відповідного етапу. Пунктом 5.1. договору передбачено, що по завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акти здачі-прийняття виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно до п.5.2. цього договору замовник, прийнявши роботу виконавця без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, що могли і повинні були бути встановлені при звичайних умовах приймання роботи за даним договором (явні недоліки), а згідно п.5.3. договору замовник, що виявив впродовж 3 (трьох) місяців з моменту прийняття робіт відступи від умов даного договору чи інші недоліки, що не могли бути встановлені при звичайному способі приймання (сховані недоліки), зобов'язаний сповістити про це виконавця в розумний термін по їхньому виявленні. Згідно п. 8.1. договору визначено, що виконавець несе відповідальність за якість зроблених настроювань програмного продукту.

Платіжним дорученням №221 від 30.03.2010р. позивач перерахував відповідачу на виконання умов договору та згідно виставленого рахунку №РФ-0000181 від 29.03.2010р. в якості передоплати за впровадження програмного забезпечення, 60000 грн. На підтвердження виконання робіт, передбачених Переліком робіт №1/01017 до договору, між позивачем та відповідачем було підписано акт №ОУ-0000282 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 25.08.2010р. Платіжним дорученням №784 від 26.08.2010 р. позивач перерахував відповідачу в якості передоплати за виконання робіт, передбачених Переліком робіт №2/01017 до договору, грошові кошти на загальну суму 60000 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано належним чином роботи, які передбачені Переліком робіт №2/01017, такі роботи не передавалися позивачу, акт виконаних робіт не підписувався. Відповідач не надав жодних доказів, які підтверджують надсилання чи вручення позивачу вказаного акту.

Зважаючи на наявність значних недоліків у виконаній відповідачем роботі з впровадження програмного продукту « 1С:Підприємтсво»та належної роботи самого програмного продукту, позивач 29.07.2011р. звернувся до відповідача з претензією вих.№930 про повернення передоплати. На вказану претензію відповідач надіслав позивачу лист від 08.08.2011р. № 56 про відсутність підстав для задоволення претензії. Відповідач, на усні звернення позивача, здійснював додаткові роботи по обслуговуванню інформаційної бази даних, поновлення конфігурації програмного продукту, тестування, перевірку цілісності інформаційної бази даних. Вказані роботи були оплачені позивачем на загальну суму 21180,00 грн.

Посилання скаржника на ту обставину, що програмний продукт він лише встановлював, а не придбавав, не спростовує висновків місцевого господарського суду. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 847 ЦК України, підрядник зобов'язаний повідомити замовника про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Однак, такого повідомлення зроблено не було.

У зв'язку з тим, що встановлений відповідачем програмний продукт не відповідав вимогам господарської діяльності позивача, невиконанням відповідачем робіт передбачених Переліком робіт №2/01017, позивач звернувся до ТзОВ «Комплекс»з метою проведення аналізу вартості та обсягу робіт вказаних Переліком робіт №2/01017. За наслідками обстеження бази позивача протягом 2011р. було встановлено ряд недоліків та помилок, зроблено висновок про те, що програма « 1С:Управління виробничим підприємством 8.1», що впроваджена ТзОВ «Комплексні інформаційні технології», є непридатною для коректної роботи, подання звітності в державні органи, а система автоматизації обліку «1С:Підприємство.Управління виробничим підприємством для України» не до кінця впроваджена та непридатна для ведення обліку.

03.10.2011р. між ТзОВ «Комплекс» та позивачем було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №11-29 (далі по тексту договір про надання інформаційно-консультаційних послуг), згідно якого ТзОВ «Комплекс» зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги, а позивач - сплатити за них згідно термінів та умов вказаного договору. Аналогічний договір (№12-06/1) був укладений між тими ж сторонами на 2012рік. Згідно вказаних договорів ТзОВ «Комплекс» здійснило впровадження та налаштування « 1С:Підприємство 8»під потреби позивача, про що було підписано акти виконаних робіт за 2011р. та 2012р., які оплачено позивачем в сумі 138060 грн.. Зазначеним спростовується посилання скаржника на відсутність своєї вини та недоліки програмного продукта, оскільки аналогічні дії з впровадження та налаштування, зроблені іншою особою, призвели до позитивного результату.

В частині відмови в позові щодо суми збитків 138060 грн. сторони судове рішення не оскаржували.

В частині задоволенні позову про стягнення суми передоплати місцевий господарський суд підставно ствердив, що відповідач не довів факт надання ним позивачу послуг, передбачених Переліком робіт №2/01017 до договору №ДГ-01017 від 01.03.2010р. та не довів факт передачі цих послуг позивачу по акту передачі-приймання, у зв'язку із чим отримана в якості передоплати сума підлягає поверненню.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 526 ЦК України , відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом правильно констатовано факт порушення скаржником своїх договірних зобов'язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 12.12.12 р. у справі № 5015/4595/12 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1 .Рішення господарського суду Львівської області від 12.12.12р. у справі № 5015/4595/12 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплексні інформаційні технології'', м. Львів - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 08.02.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.