Рішення

від 20.09.2012 по справі 5015/2745/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.12 Справа№ 5015/2745/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК»Євротранс», м. Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «Кристал», Рівненська область, Костопільський район, с. Деражне;

про: стягнення 74 723,93 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Морочинський А.М. -представник на підставі довіреності №13/06 від 10.01.2012 року;

відповідача: Петровський Ю.І. - представник на підставі довіреності;

третьої особи: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Рішенням господарського суду Львівської області № 5015/7352/11 від 08.02.2012 року припинено провадження у справі в частині заявлених вимог до відповідача 2, а в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Іскра»відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року рішення господарського суду у справі № 5015/7352/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 11.06.2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі № 5015/7352/11 та рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2012 року у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК»Євротранс» скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2012 року прийнято до провадження справу № 5015/7352/11 до нового розгляду, та призначено на 06.08.2012 року.

В судовому засіданні 06.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, проти відкладення розгляду справи не заперечував. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд ухвалив залучити до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство «Кристал». Розгляду справи відкладено на 22.08.2012 року.

В судовому засіданні 22.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав уточнення до позовних вимог, проти відкладення розгляду справи не заперечував. Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 21.08.2012 року. Розгляд справи відкладено на 05.09.2012 року.

В судовому засіданні 05.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Третя особа надала усні пояснення по суті спору. Представники сторін, які брали участь у судовому процесі проти продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи не заперечували. Суд ухвалив продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляду справи відкладено на 19.09.2012 року

В судовому засіданні 20.09.2012 року представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив повністю, подав додаткові пояснення до відзиву.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

20.09.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 25.09.2012 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 27.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Іскра»(надалі по тексту рішення -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК» Євротранс»(надалі по тексту рішення -відповідач) укладено договір № ТРЗ 316/02.08 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні (надалі - договір), за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта організовувати за участю третьої особи перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в замовленні клієнтом, а клієнт зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно замовлення, а також комісійну винагороду експедитору.

Відповідно до п. 1.4 договору експедитор відповідає перед клієнтом за дії третіх осіб, яких він залучив до виконання даного договору як за свої власні.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що експедитор бере на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі.

Згідно п. 2.5 договору, експедитор зобов'язаний здійснювати контроль за правильністю завантаження, розміщенням вантажу з метою забезпечення безпеки руху та не допускати пошкодження вантажу під час завантаження, розвантаження та транспортування, перевіряти наявність всіх необхідних документів на вантаж, які видаються вантажовідправником. В дорозі суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки.

Пунктом 2.9 договору встановлено обов'язок експедитора негайно подавати клієнту належним чином оформлені документи про пошкодження, втрату або викрадення вантажу, давати клієнту пояснення про причини затримки в доставці вантажу.

Сторони погодили, що за шкоду, завдану клієнту (втрата, недостача, пошкодження, викрадення вантажу) третіми особами, які були залучені до виконання даного договору експедитором, останній відповідає перед клієнтом у розмірі завданої шкоди (п. 5.2.4 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов цього договору, якщо воно є наслідком дії непереборної сили, як-от: пожеж, стихійних лих, блокад, війни, страйків, суспільних безладь, заборони експорту або імпорту, інших заборонних актів і дій органів влади і управління, у тому числі в порушення звичних законів мирного часу, або інших незалежних від сторін обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. В цьому випадку термін виконання зобов'язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти ці обставини і наслідки.

При цьому пунктом 6.2 договору визначено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по цьому договору, повинна в найкоротший термін поставити до відома іншу сторону про виникнення обставин, які перешкоджають виконанню договору. Дійсним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити підтвердження, що видаються торгово-промисловою Палатою.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року. Одностороннє припинення дії договору не допускається. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік.

Факсимільні копії замовлень мають юридичну силу, якщо на них проставляється печатка і підпис, аналогічні тим, які містяться в додатку 2 до даного договору.

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін, що свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов даного договору.

Сторонами договору погоджено замовлення на перевезення вантажу № 38-81 від 23.11.2010 року на умовах, викладених у ньому. На виконання цього замовлення, 25 -27 листопада 2010 року, приватне підприємство ''Кристал'', автомобілем RENO ВК 39-42 АА / 057-12 РА, здійснював перевезення вантажу позивача за маршрутом м. Брест -м. Львів. Кількість вантажу, прийнята до перевезення, відповідно до рахунку-фактури продавця № ІЕ-02/07-10/9 від 25.11.2010 року, міжнародної автомобільної товарно-транспортної накладної № 0003357, становить 1 499 коробок загальною вартістю 17 877,85 EUR.

27.11.2010 року на об'їзній трасі Луцьк-Ковель, с. Жидичин, виникла пожежа в напівпричіпі номер 05712 РА вантажного автомобіля RENO ВК 3942 АА, що належить ПФ «Кристал», про що інспектором СНПД Ківерцівського РВ ГУМНС України у Волинській області складено Акт про пожежу від 27.11.2010 року. Ймовірною причиною пожежі, в результаті якої знищено частину вантажу позивача, є занесення стороннього джерела запалювання із зовнішньої сторони автомобіля.

На підставі даного Акту Ківерцівським РВ ГУМНС України у Волинській області складено довідку № 275 від 27.11.2010 року, в якій зазначено про те, що в результаті пожежі вогнем знищено частину вантажу (електролампочки).

06.12.2010 року комісією в складі представників позивача та представника приватного підприємства ''Кристал'' складено акт, яким зафіксовано недостачу електроламп після пожежі та часткової втрати вантажу в кількості 522 коробки. Втрата підтверджується також актом митного огляду Волинської митниці від 29.11.2010 року.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало порушення відповідачем умов договору № ТР316/02.08 від 27.02.2008 року, недоставлення вантажу в повному обсязі, внаслідок чого позивачу завдано збитків.

З врахуванням уточнень позовних вимог від 21.08.12 року, позивач просить стягнути з відповідача 67 138,16 грн. завданих збитків, 4 142,42 грн. втрат від інфляції; 3 443,35 грн. - 3 % річних, нарахованих за період від дати складання акту від 06.12.2010 року по 22.08.2012 року.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи, що неналежне виконання ним умов договору, а також завдання збитків позивачеві сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме пожежі, що сталася в транспортному засобі та підтверджується актом про пожежу від 27.11.2010 року.

Представник третьої особи на стороні відповідача проти позову заперечив, вказавши усно на те, що збитки завдано внаслідок дії обставин непереборної сили і це є підставою звільнення від відповідальності. Письмових пояснень суду не надав.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності та нормативно-правове регулювання спірних відносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Майнові відносини у сфері господарювання регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Зі змісту цієї норми випливає, що договір транспортного експедирування може містити елементи кількох видів договорів, зокрема перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо, що й мало місце в даному випадку.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 Цивільного кодексу України.

Статтею 618 Цивільного кодексу України визначено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Частиною 1 цієї ж статті встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Враховуючи наведені законодавчі положення, а також умови договору № ТР316/02.08 від 27.02.2008 року (пункти 1.4, 2.3, 2.5.4), суд приходить до висновку про те, що обов'язок збереження вантажу позивача при виконанні замовлення на перевезення № 38-81 від 23.11.2010 року покладається на експедитора, який, в разі порушення цього обов'язку, повинен нести відповідальність за це, в тому числі у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що внаслідок пожежі знищено частину вантажу позивача, тобто відбулось порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Проаналізувавши зазначені норми, а також зміст пункту 6.1 договору, суд вважає, що єдиною підставою звільнення відповідача від відповідальності за допущене ним порушення зобов'язання є його вчинення внаслідок дії обставин непереборної сили, що повинно бути доведено відповідачем.

Законом, а саме ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, визначені дві необхідні та достатні ознаки, наявність яких в сукупності дає змогу кваліфікувати певні обставини як непереборну силу -це їх надзвичайність та невідворотність за певних умов здійснення господарської діяльності. Надзвичайним визнається явище, яке перевищує все ординарне. Як правило, такі явища носять стихійний характер, мають велику потужність та руйнівну силу. Непереборною силою є подія, яка є об'єктивно невідворотною, вона не залежить від волі боржника і настає незалежно від вжитих заходів безпеки у сфері тієї чи іншої діяльності. До обставин непереборної сили відносять, як правило стихійні природні явища: землетрус, повінь, шторм, лісова пожежа тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ймовірною причиною пожежі, в результаті якої вогнем знищено частину вантажу позивача, є занесення стороннього джерела запалювання із зовнішньої сторони автомобіля. Така причина виникнення пожежі не дозволяє зробити висновок про наявність дії обставин непереборної сили, оскільки не встановлено самого джерела запалювання, способу його занесення та характеру поширення. Звідси -не можна виключити вину перевізника у вчиненні дій, внаслідок яких було занесено стороннє джерело запалювання або бездіяльності, внаслідок якої стало можливим таке занесення. Наявність непереборної сили слід вважати доведеною тільки тоді, коли немає підстав навіть для припущення винних дій або бездіяльності з боку перевізника. Звільнення від відповідальності можливе лише за умови виключення вини боржника, що характеризується умислом чи необережністю.

Крім цього, пунктом 6.2 договору визначено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по цьому договору, повинна в найкоротший термін поставити до відома іншу сторону про виникнення обставин, які перешкоджають виконанню договору. Дійсним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити підтвердження, що видаються Торгово-промисловою палатою. Такий доказ у справі відсутній.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено право торгово-промислових палат на проведення експертизи, контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних товарів) і визначення їх вартості.

Згідно із ст. 14 цього ж Закону Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору, відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Відповідно до ст. 13 Закону, членами Торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону передбачає виконання торгово-промисловими палатами інших завдань, визначених їх статутами, тобто засвідчення ними обставин непереборної сили чинним законодавством допускається.

Ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та законодавчо встановлений принцип презумпції вини особи, яка порушила зобов'язання, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними і допустимими доказами відсутність своєї вини та наявність дії обставин непереборної сили внаслідок яких позивачу було завдано майнової шкоди.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В ситуації, що склалася, та відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Кількість та вартість знищеного вантажу вказані в акті від 06.12.2010 року. З боку експедитора ніяких документів про пошкодження вантажу не складено, що є порушенням пункту 2.9 договору.

Розрахунок понесених збитків, наведений позивачем в уточненнях позовних вимог від 21.08.2012 року, наявний в матеріалах справи і відповідачем не оспорюється.

Положенням ч. 1 ст. 23 Конвенції про міжнародне перевезення вантажів від 19.05.1956 року встановлено, що коли, згідно норм даної Конвенції, перевізник зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану повним або частковим знищенням вантажу, розмір суми, що підлягає відшкодуванню, встановлюється на підставі вартості вантажу в місці та часі приймання його для перевезення. Оскільки, експедитор відповідає за шкоду, завдану перевізником, то дана норма підлягає застосуванню.

Враховуючи доведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд вважає, що вартість збитків, завданих під час спірного перевезення внаслідок пожежі підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних, то вони є безпідставними. Ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошове ж зобов'язання можна визначити як обов'язок однієї сторони (боржника) сплатити належним чином іншій стороні (кредитору) певну суму грошей саме як законного засобу платежу.

Правовий характер спірних правовідносин полягає в обов'язку відповідача відшкодувати збитки, заподіяні знищенням вантажу під час перевезення, як наслідку неналежного виконання господарського зобов'язання, тому положення ст. 625 Цивільного кодексу України у даній справі застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись наведеними вище нормами та ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК»Євротранс»(79035, м. Львів, пр. Червоної Калини, 35, код ЄДР 22343700) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра»(79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДР 00214244) 67 138 грн.16 коп. завданих збитків, 1 446 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іскра»(79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДР 00214244) в доход державного бюджету 149 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в розмірі 4142 грн. 42 коп. та трьох процентів річних в розмірі 3443 грн. 35 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.Матвіїв