Постанова

від 25.02.2013 по справі 5015/2745/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5015/2745/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С., за участю представників: позивачаМорочинський А.М., представник, відповідачаМикита Т.В., представник, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року у справі№ 5015/2745/12 господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Іскра" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватне підприємство "Кристал", простягнення суми, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" та Приватної фірми "Кристал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" 51476,69грн. вартості знищеного вантажу, 2589,27грн. інфляційних, 1510,45грн. 3% річних, а також стягнення солідарно з відповідачів 16067,88грн. вартості пошкодженого вантажу, 808,21грн. інфляційних, 471,47грн. 3% річних.

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2012р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі №5015/7352/11 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2012 року у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині (в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог до Приватної фірми "Кристал" на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України) рішення та постанову у справі залишено без змін.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2012 року (суддя Р.Матвіїв), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року (судді: Мельник Г.І. - головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" 67138,16грн. завданих збитків, 1446,10грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в розмірі 4142,42грн. та трьох процентів річних в розмірі 3443,35грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині відмовити в задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ВАТ "Іскра", правонаступником якого є ПАТ "Іскра" (клієнт) та ТОВ "ТК "Євротранс" (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні № ТР316/02.08 від 27.02.2008 року (далі за текстом - Договір), за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта організовувати за участю третьої особи (перевізника) перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в замовленні (додаток №1) клієнтом, а клієнт зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно замовлення, а також комісійну винагороду експедитору.

Відповідно до п.1.4 Договору експедитор відповідає перед клієнтом за дії третіх осіб, яких він залучив до виконання даного договору як за свої власні.

Експедитор бере на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі (п.2.3).

Відповідно до умов п.2.5 Договору, Експедитор зобов'язаний здійснювати контроль за правильністю завантаження, розміщенням вантажу з метою забезпечення безпеки руху та не допускати пошкодження вантажу під час завантаження, розвантаження та транспортування, перевіряти наявність всіх необхідних документів на вантаж, які видаються вантажовідправником. В дорозі суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки.

Сторони погодили, що за шкоду, завдану клієнту (втрата, недостача, пошкодження, викрадення вантажу) третіми особами, які були залучені до виконання даного договору експедитором, останній відповідає перед клієнтом у розмірі завданої шкоди (п.5.2.4 Договору).

Також судами встановлено, що сторонами погоджено замовлення на перевезення № 38-81 від 23.11.2010 року, на виконання якого ПФ "Кристал" 25-27 листопада 2010 року здійснювала перевезення вантажу позивача автомобілем RENO ВК39-42 АА/057-12 РА за маршрутом м. Брест-м. Львів.

Кількість вантажу, що прийнята до перевезення, відповідно до рахунку-фактури №ІЕ-02/07-10/9 від 25.11.2010 року, міжнародної автомобільної товарно-транспортної накладної №0003357, становить 1499 коробок, загальною вартістю 17877,85EUR.

27.11.2010 року о 02 год. 55 хв. на об'їзній трасі Луцьк-Ковель, с.Жидичин виникла пожежа в напівпричіпі номер 05712 РА вантажного автомобіля RENO ВК 3942 АА, що належить ПФ "Кристал", про що інспектором СНПД Ківерцівського РВ ГУМНС України у Волинській області складено Акт про пожежу від 27.11.2010 року. Ймовірною причиною пожежі, в результаті якої вогнем знищено частину вантажу позивача, згідно акта про пожежу, є занесення стороннього джерела запалювання із зовнішньої сторони автомобіля.

На підставі даного акта Ківерцівським РВ ГУМНС України у Волинській області складено довідку № 275 від 27.11.2010 року, в якій зазначено про те, що в результаті пожежі вогнем знищено частину вантажу (електролампочки).

06.12.2010 року комісією в складі представників сторін Договору №ТР316/02.08 від 27.02.2008 року та представника ПФ "Кристал" складено Акт, яким зафіксовано недостачу електроламп після пожежі та часткової втрати вантажу в кількості 522 коробки. Втрата підтверджується також актом митного огляду Волинської митниці від 29.11.2010 року.

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній про стягнення з відповідача 67138,16грн. завданих збитків, 4142,42грн. втрат від інфляції, 3443,35грн. 3% річних.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст.934 Кодексу).

Главою 51 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.

Зокрема, ст.610 цієї глави визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Збитки є одним із видів правових наслідків порушення зобов'язання (ст.611 Цивільного кодексу України).

В силу ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором.

За приписами ст.22 цього ж Кодексу під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.2 зазначеної статті).

Об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою ст.218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 6.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні № ТР316/02.08 від 27.02.2008 року передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов цього договору, якщо воно є наслідком дії непереборної сили, як-от: пожеж, стихійних лих, блокад, війни, страйків, суспільних безладь, заборони експорту або імпорту, інших заборонних актів і дій органів влади і управління, у тому числі в порушення звичних законів мирного часу, або інших незалежних від сторін обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. В цьому випадку термін виконання зобов'язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти ці обставини і наслідки.

При цьому пунктом 6.2 Договору визначено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по цьому договору, повинна в найкоротший термін поставити до відома іншу сторону про виникнення обставин, які перешкоджають виконанню договору. Дійсним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити підтвердження, що видаються Торгово-промисловою Палатою.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено право торгово-промислової палати в Україні на проведення експертизи, контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних товарів) і визначення їх вартості.

Згідно зі ст.4 цього Закону, торгово-промислова палата в Україні засвідчує обставини форс-мажору, відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Касаційна інстанція, даючи юридичну оцінку обставинам справи, по-перше, погоджується з висновком судів, що відповідачем в силу ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено відсутності його вини у знищенні вантажу позивача; по-друге, вважає, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачеві шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судами вірно зауважено, що посилання відповідача на акт про пожежу від 27.11.2010 є безпідставними, позаяк у ньому зроблені припущення щодо ймовірної причини виникнення пожежі, однак не встановлено її дійсної причини, у результаті чого неможливо однозначно стверджувати про відсутність вини (у формі умислу чи необережності) з боку відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс". Така причина виникнення пожежі, як занесення стороннього джерела запалювання із зовнішньої сторони автомобіля, не дозволяє зробити висновок про наявність дії обставин непереборної сили, оскільки не встановлено самого джерела запалювання, способу його занесення та характеру поширення. Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні достатні підстави виключити вину перевізника у вчиненні дій, внаслідок яких було занесено стороннє джерело запалювання або бездіяльності, внаслідок якої стало можливим таке занесення. Наявність непереборної сили слід вважати доведеною тільки тоді, коли немає підстав навіть для припущення винних дій або бездіяльності з боку перевізника.

Таким чином, врахувавши, що з боку експедитора, в порушення вимог п.2.9 Договору, жодних документів про пошкодження вантажу не складено, кількість та вартість знищеного вантажу вказані в акті від 06.12.2010 року, а розрахунок понесених збитків, наведений в уточнених позовних вимогах в сумі 67138,16грн. не оспорюється відповідачем, суди дійшли правомірного та вмотивованого висновку щодо стягнення з відповідача суми збитків, завданих під час перевезення вантажу внаслідок пожежі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід погодитись з судами щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем не носять характер грошового, а є правовими наслідками порушення умов договору, предметом якого є перевезення вантажу.

Відповідно до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року у справі № 5015/2745/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда