Постанова

від 18.12.2012 по справі 31/51

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.12.12 Справа № 31/51

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Управління ПФУ в Личаківському районі м.Львова

на ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2012р.

у справі № 31/51

за заявою Закритого акціонерного товариства «Львівське фондове агенство», м.Львів

до відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь», м.Львів

про визнання банкрутом ,

з участю представників :

від скаржника -Хомяк О.Р. -головний спеціаліст

від ПАТ «ВіЕйБі Банк» -Брегей І.С. -голвний юрисконсульт

від боржника -Галань В.М. - представник

арбітражний керуючий - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.10.2012р. у справі № 31/51 (суддя Артимович В.М.) про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь», м.Львів відмовлено у задоволенні заяви Управління ПФУ в Личаківському районі про визнання мирової угоди від 11.02.2011р., затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.03.2011р. у справі № 31/51 недійсною у зв»язку з її невиконанням

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - УПФУ у Личаківському районі м.Львова подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки з дня затвердження мирової угоди боржником її умови не виконувались, заборгованість перед Пенсійним фондом не погашена.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Львівської області знаходилась справа № 31/51 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь», м.Львів.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2011р. у даній справі затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів та боржником, провадження у справі про банкрутство припинено.

03.07.2012р. Управління ПФУ у Личаківському р-ні м. Львова звернулось до господарського суду Львівської області із заявою про визнання мирової угоди недійсною у зв»язку з її невиконанням.

Як зазначав заявник, з дня затвердження мирової угоди ухвалою господарського суду Львівської області від 11.03.2011 р. у справі № 31/51, боржником мирова угода не виконується у строки передбачені цією угодою, крім того основний борг в сумі 4202105,78 грн. і неустойка в сумі 47175,78 грн. залишається перед УПФ України в Личаківському районі м. Львова не погашеною.

За змістом положень ч. 1 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»укладена у справі про банкрутство мирова угода може бути визнана недійсною за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів за наявності підстав для визнання такої угоди недійсною, що передбачені цивільним законодавством України.

Отже, мирова угода у справі про банкрутство може бути визнана судом недійсною у разі наявності підстав, встановлених ст. 215 Цивільного кодексу України. При цьому такі підстави повинні існувати на момент укладення мирової угоди.

Норми ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачають можливість розірвання мирової угоди щодо окремого кредитора, а не визнання такої угоди недійсною щодо окремого кредитора. Заявником же не зазначається про невідповідність, зокрема, нормам цивільного законодавства спірної мирової угоди в іншій частині.

Також, обставини, викладені у заяві скаржника, не можуть бути підставами для визнання мирової угоди недійсною у розумінні ч. 1 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки стосуються лише порядку виконання боржником мирової угоди.

Згідно ч. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадку невиконання боржником умов мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі, зокрема, невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2012р. у справі № 31/51 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови складено «19»грудня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.