Постанова

від 05.03.2013 по справі 31/51

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 31/51

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О., суддівМіщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року та ухвалугосподарського суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року у справі господарського суду№ 31/51 Львівської області за заявою дозакритого акціонерного товариства "Львівське фондове агентство" відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Провесінь" провизнання банкрутом за участю представників: управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова Сівак О.О.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17 травня 2010 року за заявою ЗАТ "Львівське фондове агентство" (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Агрофірма "Провесінь" (далі - боржник) відповідно до ст.ст. 6, 7, 8, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11 березня 2011 року затверджено мирову угоду від 11 лютого 2011 року, укладену між комітетом кредиторів та боржником, провадження у справі припинено.

3 липня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (далі - управління ПФУ) звернулося до господарського суду Львівської області із заявою про визнання мирової угоди від 11 лютого 2011 року недійсною та поновлення провадження у справі про банкрутство, посилаючись на невиконання боржником зобов'язань по мировій угоді.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року (суддя Артимович В.М.) управлінню ПФУ відмовлено у задоволенні заяви про визнання мирової угоди від 11 лютого 2011 року недійсною.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року (колегія суддів: Михайлюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, управління ПФУ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати недійсною мирову угоду від 11 лютого 2011 року, затверджену ухвалою господарського суду Львівської області від 11 березня 2011 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи заявника касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 11 березня 2011 року мирова угода передбачає відновлення платоспроможності боржника і забезпечення найбільш сприятливих умов та реальних можливостей для проведення повного розрахунку боржника з кредиторами у порядку, встановленому мировою угодою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимагаючи визнання мирової угоди недійсною, управління ПФУ, як на підставу своїх вимог послалося на те, що з дня її затвердження ухвалою господарського суду Львівської області від 11 березня 2011 року, боржником мирова угода у визначені строки не виконується, крім того, основний борг в розмірі 420 205, 78 грн. і неустойка в розмірі 47 175, 78 грн. перед управлінням ПФУ залишається не погашеною.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви управління ПФУ про визнання мирової угоди недійсною виходив з того, що наведені заявником обставини, не можуть бути підставою для визнання мирової угоди недійсною в розумінні ч. 1 ст. 39 Закону, оскільки стосуються лише порядку виконання боржником мирової угоди.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року правомірно погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що мирова угода може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. 215 Цивільного кодексу України, при цьому такі підстави повинні існувати на момент укладення мирової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України, зокрема, статтею 215 Цивільного кодексу України.

Отже, мирова угода у справі про банкрутство може бути визнана судом недійсною у разі наявності підстав, встановлених ст. 215 Цивільного кодексу України. При цьому такі підстави повинні існувати на момент укладення мирової угоди.

Враховуючи наведене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви кредитора про визнання мирової угоди недійсною і поновлення провадження у справі про банкрутство, оскільки невиконання умов мирової угоди не може бути підставою для визнання її недійсною з огляду на норми цивільного законодавства України.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами були встановлені фактичні обставини справи на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності. Доводи заявника касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Оскільки ухвала господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права підстав для їх скасування колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року у справі № 31/51 залишити без змін.

Головуючий А. Заріцька

Судді П. Міщенко

В. Поліщук