Постанова

від 13.12.2012 по справі 5017/1365/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5017/1365/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від позивача: Шинкаренко Л.О.

Від 1 відповідача: Пушкарська О.В.

Від 2 відповідача: Бєлих О.В.

Від ІІІ особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк"

на рішення господарського суду Одеської області

від 09.10.2012р.

по справі № 5017/1365/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ Меркурій"

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк";

2. Відкрите акціонерне товариство „Одеський домобудівельний комбінат"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ВКФ Меркурій" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" та Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України договору іпотеки від 04.12.2007р. та додаткових договорів від 20.12.2007р., № 2 від 15.05.2009р. про внесення змін до договору іпотеки від 04.12.2007р., укладених між ВАТ „Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ „Марфін Банк", та ТОВ „ВКФ Меркурій", посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Одночасно позивач просив поновити строк на звернення з позовом для захисту порушеного права.

Позовні вимоги обґрунтовувалися невідповідністю оспорюваних договорів вимогам закону.

ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" не визнало позов посилаючись на те, що позивачем пропущено строк для звернення з позовом до суду і просило відмовити у задоволенні позовних вимог застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності.

ПАТ „Марфін Банк" заперечувало проти позову посилаючись на дотримання вимог законодавства при укладенні спірних договорів, оскільки на час укладання договору іпотеки та додаткових договорів про внесення змін до нього директор ТОВ „ВКФ Меркурій", який представляв інтереси товариства, діяв відповідно до повноважень, наданих йому статутом та рішеннями загальних зборів учасників товариства. Як того вимагає діюче законодавство, при визначенні вартості земельної ділянки під час укладення оспорюваного договору іпотеки сторони керувалися експертною грошовою оцінкою земельної ділянки, що була здійснена ПП «Вітал -Профі»на замовлення позивача. Передача майна товариства в іпотеку не тільки не суперечить статуту ТОВ „ВКФ Меркурій", а навпаки прямо ним передбачена.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2012 року (головуючий суддя -Демешин О.А., судді -Цісельський О.В., Никифорчук М.І.) поновлено ТОВ „ВКФ Меркурій" пропущений строк позовної давності. Позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір іпотеки від 04.12.2007 року, укладений між ВАТ „Морський транспортний банк" та ТОВ „ВКФ Меркурій", посвідчений 04.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим N4532. Визнано недійсним додатковий договір від 20.12.2007р. до договору іпотеки від 04.12.2007р., укладений між ВАТ «Морський транспортний банк»та ТОВ „ВКФ Меркурій" та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 20.12.2007р., зареєстрований в реєстрі за № 4752. Визнано недійсним додатковий договір № 2 від 15.05.2009 року до договору іпотеки від 04.12.2007р., укладений між ВАТ «Морський транспортний банк» та ТОВ „ВКФ Меркурій" посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 15.05.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 606. Стягнуто з ПАТ „Марфін Банк" на користь ТОВ„ВКФ Меркурій" 1073 гривні судового збору.

Провадження у справі стосовно позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат" - припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ „Марфін Банк" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини та докази у справі, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття судом неправильного рішення.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу не надходили.

Судом апеляційної інстанції задоволено заявлене в судовому засіданні 13.12.2012р. представником позивача клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 13.12.2012р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.11.2007 року між ВАТ „Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», (Банк) та ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" (позичальник) було укладено кредитний договір № 2518, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит на поповнення обігових коштів у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 5000000 грн. з 28.11.2007р. і терміном погашення по 05.11.2010р., із сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом.

Пунктом 7.1 вказаного договору встановлено, що даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Додатковою угодою від 08.04.2009р. до вказаного кредитного договору, зокрема, сторонами було продовжено термін погашення кредиту -до 05.11.2011р.

07.11.2007 року загальними зборами учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 14, якими вирішено Товариству виступити майновим поручителем (іпотекодавцем) перед Банком по зобов'язанням ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" за кредитом на визначених у кредитному договорі умовах і надати в заставу (іпотеку) належне Товариству на праві власності майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 22978,6 кв.м., земельну ділянку, загальною площею 10,7640 га, розташовані за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївського шосе, 42, та надати повноваження на укладання та підписання договору іпотеки перед Банком директору Товариства на зазначених вище умовах, а також інші необхідні документи для укладання договору іпотеки. Інші умови договору іпотеки директору Товариства визначити на власний розсуд за узгодженням з Банком.

04.12.2007 року між ТОВ „ВКФ Меркурій" (іпотекодавець) та ВАТ „Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ «Марфінбанк»(іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений 04.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим N 4532.

Пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору передбачено, що іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат", що випливають з кредитного договору № 2518\OF від 08.11.2007р. та всіх додаткових угод до нього, відповідно до якого передбачалося: повернення ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" кредитних коштів, наданих йому у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 5000000 грн. із сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за основним боргом за кредитом та терміном погашення по 05.11.2010 року.

Відповідно до п. 1.6 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме:

1) цілісний майновий комплекс (нежитлові приміщення), загальною площею 23080,60 кв.м., який знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км Старокиївського шосе, буд. 42, що належить ТОВ „ВКФ Меркурій" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.2007р., серія ЯЯЯ № 950456, дублікат якого виданий Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 02.11.2007р., на підставі рішення виконавчого комітету Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 150 від 19.06.2007р.;

2) земельна ділянка, загальною площею 10,7640 га, цільовим призначенням: для розташування промислової бази, кадастровий номер 5110137600:03:002:0002, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївського шосе, ділянка 42, яка належить ТОВ „ВКФ Меркурій" на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.12.2006р., серія ЯГ № 950652, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 020650500056.

Пунктом 1.8 даного договору встановлено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

Пунктом 1.9 договору іпотеки визначено, що вартість предмету іпотеки складає 45 957 200 грн., в т.ч.:

- вартість земельної ділянки складає 17 365 524,07 грн.;

- вартість нежитлової нерухомості складає 28 591 675,93 грн.

Згідно з п. 4.1, цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, та за всіма додатковими угодами до нього, а також до повного виконання іпотекодавцем власних зобов'язань за цим договором зо всіма додатковими угодами до нього.

19.12.2007 року загальними зборами учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 17, якими вирішено Товариству внести зміни до договору іпотеки, укладеного з ВАТ „Морський транспортний банк", в частині визначення страхової суми за майном, яке виступає предметом іпотеки за договором іпотеки, та встановити на рівні не більше 22 978 600,01 грн., у зв'язку з чим укласти додаткову угоду до вказаного договору іпотеки, та надати директору Товариства повноваження на укладання та підписання додаткової угоди до договору іпотеки на зазначених вище умовах.

20.12.2007 року між ТОВ „ВКФ Меркурій" та ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 04.12.2007р., посвідчений в цей же день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим N 4752., яким за взаємною згодою сторін було викладено в новій редакції положення договору щодо страхування предмета іпотеки

08.04.2009 року, а також 14.04.2009 року загальними зборами учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 17 та протоколом без номеру, якими вирішено Товариству підтвердити надання майнової поруки, наданої в забезпечення зобов'язань ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" за кредитним договором № 2518/OF від 08.11.2007р., згідно з договором іпотеки від 04.12.2007р., укладеним з ВАТ «МТБ», у зв'язку із продовженням строку дії кредитного договору до 05.11.2011 року та надання директору Товариства повноважень на укладання та підписання додаткової угоди до договору іпотеки на зазначених вище умовах.

15.05.2009 року між ТОВ „ВКФ Меркурій" та ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 04.12.2007р., посвідчений в цей же день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим N 606., яким за взаємною згодою сторін було викладено в новій редакції положення договору, зокрема, щодо продовження терміну погашення забезпеченого іпотекою кредиту до 05.11.2011 року.

Предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України договір іпотеки від 04.12.2007р. та додаткові договори від 20.12.2007р., № 2 від 15.05.2009р. про внесення змін до договору іпотеки від 04.12.2007р., укладені між ВАТ „Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ „Марфін Банк", та ТОВ „ВКФ Меркурій", посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Підставами для визнання оспорюваних договорів недійсними позивач вказує наступні обставини: метою і ціллю створення ТОВ „ВКФ Меркурій" було одержання прибутку. Укладання спірного договору іпотеки не мало за мету одержання прибутку за таку операцію, що не відповідає статуту підприємства і положенням ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»; в порушення статуту ТОВ „ВКФ Меркурій", протоколу № 14 загальних зборів учасників товариства, ст. ст. 92, 252 ЦК України директор товариства перевищив взяті на себе зобов'язання не визначивши конкретного строку дії договору іпотеки обумовленого збором учасників і закріплених в протоколі № 14; при укладанні спірного договору іпотеки сторони не визначили експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в іпотеку, чим порушили приписи ст. 201 Земельного кодексу України, ст. 582 ЦК України, ст. ст. 5, 13 Закону України «Про оцінку земель»; рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.2009 року у справі № 6/67-09-1979 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 17.12.2007р., оформлене протоколом № 16, про припинення права учасника товариства ОСОБА_7, що свідчить про відсутність у директора ТОВ „ВКФ Меркурій" відповідних повноважень для підписання додаткового договору від 20.12.2007р. до договору іпотеки; рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2012 року у справі № 5017/1838/2012 були визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 08.04.2009р., оформлене протоколом № 17, та від 14.04.2009р., оформлене протоколом без номеру, а тому директор товариства не мав необхідних повноважень для підписання додаткового договору № 2 від 15.05.2009р. до договору іпотеки. Таким чином, спірні договори не відповідають вимогам законодавства, а тому повинні бути визнані недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Задовольняючи позов повністю місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що спірний договір іпотеки мав бути укладений сторонами з обов'язковою експертною оцінкою земельної ділянки, що надавалася в іпотеку, як -то встановлено ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель». В якості підтвердження проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 10,764 га, розташованої за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївського шосе, діл. № 42, ПАТ «Марфін Банк»до матеріалів справи надано висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний експертом Приватного підприємства «Вітал - Профі», який як за найменуванням, так і за змістом не відповідає звіту, котрий мав бути складений експертом відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002р. № 1531. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки наявний в матеріалах справи висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки не можна вважати належним доказом проведення експертної оцінки земельної ділянки, необхідної при укладенні договору іпотеки, то спірний договір та додаткові угоди до нього мають бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України з огляду на те, що їх було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 203 ЦК України формулює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: - законність змісту правочину; - наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; - вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; - відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; - спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 даного Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 вказаного Кодексу встановлено окремі види застави, ч. 1 якої закріплено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами вищевказаних норм права, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, підставою якого є договір.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що договір іпотеки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, ч. 1 ст. 18 вказаного Закону встановлено істотні умови договору іпотеки, до яких, зокрема, віднесено: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умови передачі нерухомого майна в іпотеку встановлені ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 4 ст. 6 вказаного Закону якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Частиною 1 ст. 582 ЦК України передбачено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 201 Земельного Кодексу України експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»обов'язкова експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі застави земельної ділянки відповідно до закону.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, крім звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу, підлягають рецензуванню. Рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється у разі обов'язкового проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, а також на вимогу заінтересованих осіб та в інших випадках, визначених законом

Пунктом 49 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1531 від 11.10.2002р., встановлено процедуру проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки по закінченню якої передбачено складання Звіту про оцінку.

Відповідно до пункту 50 вказаної Методики до Звіту включаються:

- назва об'єкта оцінки та місця розташування земельної ділянки, дата оцінки, найменування замовника та оцінювача, їх місце знаходження, банківські реквізити, ідентифікаційні коди

- для юридичних осіб; прізвище, ім'я та по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційні номери - для фізичних осіб;

- мета проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки;

- основні передумови, припущення та обмеження щодо застосування результатів оцінки;

- опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних;

- аналіз найбільш ефективного використання об'єкта оцінки;

- обгрунтування застосування методичних підходів, методів та оцінних процедур;

- визначення (розрахунок) вартості об'єкта оцінки за обраними методичними підходами та узгодження отриманих результатів;

- сертифікація оцінки (підстави проведення даної оцінки, письмова заява оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, результат особистого огляду об'єкта оцінки, дотримання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів

щодо оцінки земельних ділянок та прав на них, що має важливе значення для визначення достовірності та об'єктивності оцінки та висновку про вартість об'єкта оцінки);

- висновок про вартість об'єкта оцінки, який готується на підставі порівняльного аналізу отриманих результатів оцінки за обраними методичними підходами та ринковими даними.

До звіту додаються відповідні розрахунки.

Як вбачається з матеріалів справи, як на доказ проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що передавалася в іпотеку за оспорюваним договором, ПАТ «Марфін Банк»було надано суду копію витягу зі Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 10,764 га, що знаходиться у власності ТОВ „ВКФ Меркурій", за адресою: м. Одеса, 21-й км. Старокиївського шосе, № 42, з цільовим призначенням: для розташування промислової бази, виготовленого Приватним підприємством «Вітал - Профі»на замовлення ТОВ „ВКФ Меркурій", а саме: висновок про експертну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки, а також копію рецензії Приватного підприємства «Одесагеопроект»на зазначений Звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки (т. 2, а.с. 63-68).

За наявності будь -яких сумнівів щодо відповідності цього Звіту вимогам закону, місцевий господарський суд відповідно до ст. 65 ГПК України повинен був витребувати у сторін належним чином засвідчену його копію або ж оригінал повністю, який відповідно до вимог ст. 43 ГПК України підлягав безпосередньому дослідженню в судовому засіданні. Проте, наведені вимоги норм процесуального закону місцевим судом дотримані не були, що призвело до неповного встановлення обставин справи.

Разом з тим, скаржником до своєї апеляційної скарги додано належним чином засвідчену копію Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 10,764 га, що знаходиться у власності ТОВ „ВКФ Меркурій", за адресою: м. Одеса, 21-й км. Старокиївського шосе, № 42, з цільовим призначенням: для розташування промислової бази, виготовленого 05.11.2007 року Приватним підприємством «Вітал - Профі»на замовлення ТОВ „ВКФ Меркурій", з додатками до нього, на 139 аркушах, який згідно з вимогами ч. 1 ст. 101 ГПК України прийнятий судом апеляційної інстанції та залучений до матеріалів справи.

За висновками вказаного Звіту експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 10,764 га, розташованої за адресою: м. Одеса, 21-й км. Старокиївського шосе, № 42, становить 17 365 524,07 грн.

На підставі ретельної правової оцінки зазначеного Звіту та з урахуванням рецензії на нього від 06.11.2007р. № 1413, здійсненої Приватним підприємством «Одесагеопроект», апеляційним судом з достовірністю установлено, а позивачем не спростовано, що за формою та змістом цей Звіт повністю відповідає вимогам нормативно -правових актів, що регламентують процедуру проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок і, зокрема, Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1531 від 11.10.2002р., на яку міститься пряме посилання у вступній частині вказаного Звіту.

У зв'язку з цим колегією суддів не приймаються до уваги подані позивачем в якості додаткових доказів акт про пожежу від 14.06.2006р., довідка ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат»про шкоду завдану пожежею від 15.09.2006р. № 01/405, лист прокуратури м. Одеси від 24.07.2006р., а також фотографії, невідомо ким, де і коли зроблені, оскільки вказані документи жодним чином не спростовують достовірність висновків викладених у Звіті.

Як пояснив представник приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в усних поясненнях в засіданні суду, при визначенні вартості земельної ділянки в сумі 17 365 524,07 грн. під час укладання спірного договору іпотеки сторони керувалися саме вищевказаним Звітом, один примірник якого поданий нотаріусу ТОВ «ВКФ»Меркурій»по теперішній час зберігається в матеріалах нотаріальної справи, сформованої при нотаріальному посвідченні договору іпотеки.

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що при укладанні спірного договору іпотеки сторони не визначили експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в іпотеку, чим порушили приписи ст. 201 Земельного кодексу України, ст. 582 ЦК України, ст. ст. 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», а також висновки місцевого господарського суду про те, що наданий ПАТ «Марфін Банк» висновок про експертну оцінку земельної ділянки не можна вважати належним доказом проведення необхідної при укладенні договору іпотеки експертної оцінки земельної ділянки, що була предметом цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3, 4.11, 4.12, 4.12.1, 5 Статуту ТОВ «ВКФ «Меркурій», у редакції чинній на момент укладання спірного договору, вищим органом Товариства є збори учасників, до компетенції яких відноситься, зокрема, ухвалення рішення про продаж, передачу, обмін, здачу в оренду, надання в безоплатне тимчасове користування чи найом, передачу у заставу, іпотеку, лізинг та інше підприємствам, організаціям, установам і громадянам будинків, споруд, устаткування, транспортних засобів, інвентарю, сировини, засобів виробництва й інших матеріальних цінностей, що належать Товариству; виконавчим органом Товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства, до компетенції якого, зокрема, відносяться такі повноваження: виконання рішень загальних зборів, представництво без доручення інтересів Товариства у відносинах з юридичними і фізичними особами, укладення угод, договорів та інших угод від імені Товариства.

Отже, директор ТОВ «ВКФ Меркурій»при укладанні та підписанні спірних договору іпотеки та додаткових угод до нього діяв у межах повноважень, визначених Статутом та рішеннями загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколами № 14 від 07.11.2007р., № 17 від 19.12.2007р., № 17 від 08.04.2009р., від 14.04.2009р., а дії Товариства про прийняття цих договорів до виконання, у тому числі -шляхом укладання договорів про внесення змін до договору іпотеки, є їх схваленням на підставі ст. 241 ЦК України.

Частиною третьою статті 92 ЦК встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Визнання недійсними рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.2009р. у справі № 6/67-09-1979 рішення загальних зборів учасників ТОВ «ВКФ Меркурій»від 17.12.2007р., оформленого протоколом № 16, про припинення права учасника Товариства ОСОБА_7, а також рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2012р. у справі № 5017/1838/2012 рішень загальних зборів учасників від 08.04.2009р. і від 14.04.2009р. не може бути підставою для визнання недійсними договору іпотеки та додаткових угод до нього, підписаних директором Товариства, оскільки не усуває факту законності дій директора Товариства у 2007 та у 2009 роках по виконанню рішень загальних зборів учасників Товариства.

Окрім того, спори у зазначених справах є корпоративними, учасниками яких були учасник Товариства і ТОВ «ВКФ «Меркурій», а відносини між ПАТ «Марфін Банк»та Товариством засновані на цивільному договорі, а тому рішення господарського суду не стосуються прав та обов'язків банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин і не знав про обмеження, зазначені позивачем.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності доводів позивача про недійсність спірного договору іпотеки у зв'язку з тим, що укладання даного договору не мало за мету одержання прибутку, оскільки статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правова природа договору іпотеки, який укладається в якості забезпечення виконання зобов'язання і є похідним від основного зобов'язання -взагалі не передбачає одержання прибутку, як наслідку виконання такого договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані договір іпотеки та додаткові угоди до нього відповідають вимогам чинного законодавства і правові підстави для визнання їх недійсними відсутні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову повністю місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, виклав у рішенні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачеві пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з положеннями ст. 261 ЦК України право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про можливе порушення своїх прав у матеріально -правових відносинах з Банком у зв'язку з укладенням спірного договору (якби таке порушення дійсно мало місце), позивачеві стало б відомо відразу після укладання даного договору, тобто 04.12.2007 року. Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним вказаного договору лише 07.05.2012 року, що вбачається з відмітки канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви, тобто після закінчення встановленого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності тривалістю у три роки. Заяви відповідачів про застосування строку позовної давності містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, висновок місцевого господарського суду про те, що пропущений строк позовної давності підлягає поновленню, оскільки один із учасників Товариства -ОСОБА_7 в період з 2007 року по 2011 рік був незаконно відсторонений від контролю за господарською та фінансовою діяльністю цього товариства і не мав можливості ознайомитись з умовами договору іпотеки та встановити незаконність його укладання до визнання судом належного складу органів управління Товариства, не можна визнати законним та обґрунтованим.

Як вбачається із змісту позовних вимог у справі, вони направлені на захист інтересів ТОВ «ВКФ Меркурій», яке є юридичною особою, діє на підставі статуту, а тому саме йому, як учаснику спірних правовідносин належить право оспорювати у встановленому законом порядку зазначений договір та додаткові угоди до нього, а не його учаснику. Наявність корпоративних спорів між учасниками Товариства та Товариством ніяк не могло вплинути на цивільну дієздатність юридичної особи -ТОВ «ВКФ Меркурій».

Окрім того, рішення про укладання спірного договору іпотеки приймалося загальними зборами учасників Товариства від 07.11.2007 року, в яких, серед інших, приймав участь і учасник Товариства ОСОБА_7

А також, колегія суддів відзначає, що в порушення вимог ст. 84 ГПК України щодо змісту судового рішення, місцевий господарський суд взагалі не обґрунтував своє рішення щодо припинення провадження у справі стосовно позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат".

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача ПАТ «Марфін Банк»підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 536, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2012 року у справі № 5017/1365/2012 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ Меркурій" (65111, м. Одеса, вул. 21-й км Старокиївської дороги, 42, код ЄДРПОУ: 32150955) на користь Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ: 21650966) 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.