Рішення

від 28.10.2013 по справі 5017/1365/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 5017/1365/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Меркурій"

до відповідачів: Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк"

Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсними іпотечного договору, додаткових договорів до іпотечного договору

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ПАТ „Марфін Банк" - Пушкарська О.В., довір.№ 380 від 15.06.13 р.

Від відповідача: ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" - Степанов С.Ю., довір. від 01.06.13 р.

Від третьої особи: ОСОБА_4, довір. від 01.03.11 р.

В судовому засіданні 28.10.13 р. приймали участь представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ПАТ„Марфін Банк"- не з'явився

Від відповідача: ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат"- не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним договір іпотеки від 04.12.07 р., укладений між ВАТ „МТБ", в особі керуючого філією ВАТ „МТБ" у м. Одесі Ляшенка С.О. та ТОВ „ВКФ Меркурій", в особі директора Подгорного М.Г., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №4532;

про визнання недійсним додатковий догові від 20.12.07 р. до договору іпотеки, укладений між ВАТ „МТБ" та ТОВ „ВКФ Меркурій", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №4752 ;

про визнання недійсним додатковий договір № 2 від 15.05.09 р. до договору іпотеки, укладений між ВАТ „МТБ" та ТОВ „ВКФ Меркурій", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №606.

Постановою ВГСУ від 05.08.13 р. у справі № 5017/1365/2012 касаційну скаргу ТОВ „ВКФ Меркурій" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 09.10.12 р. та постанову ОАГС від 13.12.12 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі. Скасовуючи судові акти ВГСУ зазначив про наявність в матеріалах справи та надання попередніми інстанціями оцінки документам, в копіях належним чином не засвідчених та зобов'язав суд при новому розгляді справи витребувати до матеріалів справи їх належні копії, з врахуванням яких прийняти судове рішення.

На виконання вимог ВГСУ господарський суд, в процесі розгляду справи при новому її розгляді зобов'язав сторони надати: позивача - пояснення, обґрунтування позовних вимог з врахуванням постанови ВГСУ від 05.08.13 р.; оригінали доданих до позову документів; відповідача ПАТ „Марфін Банк" - пояснення, обґрунтування позовних вимог з врахуванням постанови ВГСУ від 05.08.13 р.; оригінали та належним чином засвідчені копії кредитного договору, договору іпотеки та додатків до них, звіту оцінщика; докази видачі кредиту; відповідача ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" - пояснення, обгрунтування позовних вимог з врахуванням постанови ВГСУ від 05.08.13 р.; оригінали та належним чином засвідчені копії кредитного договору; докази отримання кредиту; третю особу - пояснення, обгрунтування з врахуванням постанови ВГСУ від 05.08.13 р.

Так, позивач в судові засідання не з'являвся, відповідно свою правову позицію щодо заявленого позову в судових засідання до відома суду не добув, витребувані судом документи не надав, з огляду на що справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно до положень ст.75 ГПК України.

Обґрунтування заявленого позову, згідно до поданих позивачем при попередньому судовому розгляді даної справи пояснень, полягають у тому, що підставою для укладення іпотечного договору від 04.12.07 р. став протокол № 14 зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 07.11.07 р. відповідно до якого учасники товариства, що володіли 100% голосів (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12) надали погодження виступити товариству майновим поручителем (іпотекодавцем) перед банком по зобов'язанням ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" за кредитним договором. Однак, рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.09 р. у справі № 6/67-09-1979, яке набрало законної сили, було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 17.12.07 р., оформлене протоколом № 16 та зміни до Статуту ТОВ „ВКФ Меркурій", зареєстровані за № 15561050006020597. Також, всіма судовими інстанціями у справі № 10-31-23/28-10-1662 визнано частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 08.04.09 р., оформлене протоколом № 17, переведено на ОСОБА_12 права та обов'язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ „КФ Меркурій" в розмірі 70%, визнано за ОСОБА_12 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ „ВКФ Меркурій" в розмірі 100%. Тобто, ОСОБА_12 став єдиним учасником ТОВ „ВКФ Меркурій", якому належить 100% статутного капіталу. Згідно рішення господарського суду Одеської області від 20.07.12 р. у справі № 5017/1838/2012 визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариства від 08.04.09 р., від 14.04.09 р., якими прийнято рішення про підтвердження ТОВ „ВКФ Меркурій" надання майнової поруки в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 2518/ОF від 08.11.07 р. згідно до договору іпотеки від 04.12.07 р. та надання повноважень директору Подгорному М.Г. на укладення та підписання додаткової угоди до договору іпотеки та нова редакція Статуту ТОВ „ВКФ Меркурій" від 09.04.09 р. Звідси, враховуючи вищенаведені судові рішення у директора Подгорного М.Г. були відсутні повноваження на підписання оспорюваних додаткових договорів до договору іпотеки, відповідно до чого вони мають бути визнані судом недійсними.

Згідно позиції позивача, з посиланням на п.п. 4.3., 5.4. Статуту ТОВ „ВКФ Меркурій", ч.3 ст.92, ст.252 ЦК України, протоколу № 14 загальних зборів учасників товариства, п.4.1. договору іпотеки, директор товариства Подгорний М.Г. в порушення Статуту підприємства в редакції від 17.01.06 р., протоколу загальних зборів учасників №14 перевищив взяті на себе зобов'язання не визначивши конкретного строку дії договору іпотеки в 36 місяців, обумовленого рішенням загальних зборів учасників №14. Отже, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотної умови договору - строку договору іпотеки.

Проаналізувавши положення ст.ст. 546, 553, 572, 575, 583 ЦК України, ст.11 Закону України „Про заставу", ст.1 Закону України „Про іпотеку", ст.ст. 1, 4 Закону України „Про господарські товариства" позивач зазначив, що спірний договір іпотеки не передбачає ані прямо, ані опосередковано будь-яких правових механізмів перерозподілу економічної вигоди від отримання та використання ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" кредитних коштів від ПАТ „Марфін Банк", існування яких дозволяло би зробити висновок про наявність обґрунтованої економічної зацікавленості ТОВ „ВКФ Меркурій" у даній угоді і відповідність дій по їх укладенню статутним цілям діяльності господарюючого суб'єкта. Тобто, метою і ціллю створення товариства було одержання прибутку, а тому укладення договору іпотеки не мало за мету одержання прибутку за таку операцію, що не відповідає Статуту підприємства і положенням законодавства.

Також, в порушення приписів ст.201 ЗК України, ст.582 ЦК України, ст.ст. 5, 13 Закону України „Про оцінку земель", на думку позивача, при укладенні договору іпотеки від 04.12.07р. сторони не визначили експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається у заставу (іпотеку).

Клопотання позивача про залучення до справи копій документів від 11.10.13 р. за вх.№ 30511/13 в якому також викладено клопотання щодо витребування у банку документів, судом не задоволено, з тих підстав, що зазначені в клопотанні документи судом були самостійно витребувані у сторін, в тому числі у ПАТ „Марфін Банк", а саме оригінали та належним чином засвідчені копії іпотечного договору, додаткових договорів до нього та інш., з оригіналами яких суд ознайомився та повернув сторонам, а звірені з оригіналами копії, засвідчені належним чином, були залучені судом до матеріалів справи.

Судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 11.10.13р. вх.№ 30512/13., про що свідчить відповідна судова ухвала від 14.10.13 р.

Відповідач, ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат", заявлений позивачем позов не визнає, на виконання вимог суду подав пояснення від 06.09.13 р. вх.№ 26732/13, де вказує про відповідність спірних договорів вимогам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для визнання їх недійсними. Стосовно викладеної в постанові ВГСУ від 05.08.13 р. позиції про відсутність у матеріалах справи належним чином засвідчених копій документів, в тому числі висновку проведеної експертної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач зазначив, що в процесі розгляду справи як господарським судом так і ОАГС сторонами, зокрема ПАТ „Марфін Банк", приватним нотаріусом, надавалися до справи копії документів, оригінали яких в судових засіданнях оглядалися судами та були повернуті, а належні копії залучені до справи.

Відповідач, ПАТ „Марфін Банк", заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду заяву про застосування строку позовної давності від 11.09.13 р. вх. № 27072/13, в якій просить суд відповідно до положень ст.ст.261, 257 ЦК України застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності в три роки, оскільки, про порушення своїх прав у матеріально-правових відносинах з ПАТ „Марфін Банк" у зв'язку з укладенням спірного договору позивачу було відомо одразу ж після його укладення, а саме 04.12.07 р., тоді як даний позов подано до суду у травні 2012 р. При цьому, як вбачається із змісту позовних вимог у справі, вони направлені на захист інтересів ТОВ „ВКФ Меркурій", яке є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме товариству, як стороні спірних правовідносин належить право оскаржувати у встановленому законом порядку іпотечний договір та додаткові договори до нього, а не його учаснику - ОСОБА_12, а звідси, обставини відсторонення останнього в період з 2007 р. по 2011 р. від контролю за господарською та фінансовою діяльністю товариства, не мають ніякого значення для вирішення даного спору.

У поясненні від 11.09.13 р. за вх.№ 27071/13 банк відзначає, що, на підставі прийнятих 07.11.07 р. на загальних зборах учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" рішень, оформлених протоколом № 14, товариство 04.12.07 р. уклало з ВАТ „МТБ", правонаступником якого є ПАТ „Марфін Банк" договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований за №4532. Також, на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства від 19.12.07р. №17, від 08.04.09 р. б/н, від 14.04.09 р. № 17, сторони за іпотечним договором уклали додаткові договори до договору іпотеки від 20.12.07 р., від 15.05.09 р. Звідси, під час укладення та визначення умов договору іпотеки та додаткових договорів директор Подгорний М.Г. діяв в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та в межах наданих загальними зборами повноважень. Тому, посилання позивача на недійсність протоколів № 17 від 19.12.07 р., б/н від 14.04.09 р. як на підставу недійсності договорів, на думку відповідача, є недоречними, згідно ч.3 ст.92 ЦК України за недоведеності наявності обставин, що банк знав чи мав знати про існування обмежень повноважень директора позивача на укладення правочнів.

Стосовно позиції позивача про неприбутковість договору іпотеки, банк зазначає, що правова природа договору іпотеки, який укладається в якості забезпечення виконання зобов'язання і є похідним від основного зобов'язання - взагалі не передбачає одержання прибутку, як наслідку виконання такого договору, а у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням і у цьому випадку має право вимагати відшкодування у боржника не тільки тіла кредиту, а й відсотків за його використання, неустойку.

Відповідач подав до справи належним чином засвідчені копії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та рецензію на нього та вказує про те, що вони відповідають вимогам нормативно-правових актів, що регламентують процедуру проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, при цьому даний звіт був оформлений на замовлення позивача в трьох екземплярах, які зберігаються в матеріалах кредитної справи та нотаріальної справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на перемет спору на стороні відповідача, приватний нотаріус ОСОБА_1, заявлений позивачем позов не визнає, подала до суду пояснення від 16.09.13 р. за вх.№ 27517/13 разом з належним чином засвідченими копіями витребуваних документів, в яких зазначає, що при посвідченні нотаріусом договору іпотеки та додатків до нього додержано всіх вимог діючого законодавства, а саме ЦК України, Закону України „Про іпотеку", Закону України „Про оцінку земель", Закону України „Про нотаріат". Так, під час укладення договору іпотеки від 04.12.07 р. сторони керувались експертною грошовою оцінкою земельної ділянки, що була здійснена ПП „Вітал-Профі", згідно якої за висновком експерта, грошова оцінка земельної ділянки площею 10,764га, розташованої за адресою Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільрада, 21-й км Старокиївського шосе, буд.42, станом на 05.11.07 р. становила 17 365 524,07 грн. На звіт експертної грошової оцінки земельної ділянки була отримана рецензія від 06.11.07 р. № 1413, здійснена ПП„Одесагеопроект".

Судом задовольнялись клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчать відповідні відмітки представників сторін на даних клопотаннях та про відкладення розгляду справи, підтвердженням чого є відповідні судові ухвали.

Судом задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду справи, відповідно до чого винесено ухвалу від 14.10.13 р. в порядку ч.3 ст.69 ГПК про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

08.11.07 р. між ВАТ „Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ „Марфін Банк" та ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" був укладений кредитний договір № 2518/ОF, за яким останній отримав кредит в сумі 5 000 000 грн. із сплатою 17% річних, при цьому ч.ч.1, 2 п.4.1. договору містять умови що забезпеченням виконання зобов'язань позичальника є: земельна ділянка, загальною площею 10,7640 га, розташована за адресою м.Одеса, 21 км.Старокиївського шосе, ділянка № 42, яка належить на праві власності ТОВ „ВКФ Меркурій"; нежитлова нерухомість, а саме промислова база, загальною площею 22 978,6 кв.м., розташована за адресою Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Красносільська, 21 км Старокиївського шосе, буд.42.

За додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 08.04.09 р. сторонами було збільшено термін погашення кредиту до 05.11.11 р. та графік погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" за кредитним договором № 2518/ОF та всіх додаткових угод до нього, ТОВ „ВКФ Меркурій" згідно до іпотечного договору від 04.12.2007р., укладеного з ВАТ „Марфін Банк", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрованого в реєстрі за №4752, надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця, а саме: 1) цілісний майновий комплекс, що уявляє собою промислову базу, загальною площею 23 080,60 кв.м., які знаходяться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Красносільська, 21-й км.Старокиївського шосе, буд.42 та належать йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.07 р., серія бланку ЯЯЯ № 950456; 2) земельну ділянку, загальною площею 10,7640га, за цільовим призначенням: для розташування промислової бази, яка знаходиться за адресою м. Одеса, 21-й км Старокиївського шосе, ділянка № 42 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.12.06 р. серія бланку ЯГ № 950652 (пп.1), 2) п.1.6. іпотечного договору).

Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 45 957 200 грн., в т.ч. вартість земельної ділянки складає 17 365 524,07 грн., вартість нежитлової нерухомості складає 28 591 675,93 грн. (п.1.9 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, та за всіма додатковими угодами до нього, а також до повного виконання Іпотекодавцем власних зобов'язань за цим договором за всіма додатковими угодами до нього. Внесення змін до цього договору допускається лише за згодою сторін. Узгоджені сторонами зміни до цього договору вносяться у письмовій формі, шляхом укладання додаткових угод/угод про зміни, що є невід'ємною частиною даного договору і підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Іпотека за цим договором підлягає державній реєстрації в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України (п.4.1., 4.3., 5.1. іпотечного договору).

Додатковим договором до договору іпотеки від 20.12.07 р., укладеним між ТОВ „ВКФ Меркурій" та ВАТ „МТБ", посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за № 4752, п.2.3.1. договору іпотеки щодо страхування об'єкту іпотеки викладено в новій редакції.

Згідно додаткового договору № 2 до договору, укладеного позивачем та банком 15.05.09 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, сторонами було викладено в новій редакції п.1.2., пп.3.2.1., 3.2.2. п.3.2. іпотечного договору щодо терміну погашення позичальником кредиту до 05.11.11 р., графіка погашення кредиту, визначення порядку позасудового виконання сторонами зобов'язань за іпотечним договором.

На вимогу суду про надання доказів видачі кредиту ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" та часткового його погашення, банк подав до суду виписки по особовому рахунку позичальника за період з 03.12.07 р. по 04.09.13 р. Також, банком подано до матеріалів належним чином засвідчену копію звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 10,764 га, що знаходиться у власності ТОВ „ВКФ Меркурій" за адресою м. Одеса, 21-й км.Старокиївського шосе, 42, на якій розташована промислова база, виготовлений ПП „Вітал-Профі" на замовлення ТОВ „ВКФ Меркурій" згідно з договором на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки № 5-11-1з/2007 від 05.11.07 р. Метою оцінки визначено встановлення ринкової вартості об'єкту для надання його в заставу. За даним висновком експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 10,764 га, розташованої за адресою м. Одеса, 21 км Старокиївського шосе, діл.№ 42 становить 17 365 524,07 грн.

На звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 05.11.07 р. ПП „Одесагеопроект" було видано рецензію звіту від 06.11.07 р. № 1413 згідно якої рецензований звіт класифікується як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки земельних ділянок, він може прийматись в роботу за визначеною метою проведення оцінки, зокрема визнання ринкової вартості ділянки для банківської застави.

Також, на виконання вимог ВГСУ, викладених в постанові від 05.08.13 р., та вимог господарського суду, викладених в ухвалах, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 подала до справи належним чином засвідчені копії договору іпотеки від 04.12.07 р., додаткових договорів до нього та документів, що знаходяться в нотаріальній справі на підставі яких дані правочини були укладені сторонами та посвідчені нотаріально.

Відповідно до пп."о" п.4.3. Статуту ТОВ „ВКФ „Меркурій", зі змінами зареєстрованими державним реєстратором виконкому ОМР станом на 30.06.2006р., до компетенції зборів учасників товариства відноситься ухвалення рішення про продаж, передачу, обмін, здачу в оренду, надання в безоплатне тимчасове користування чи в найом, передачу у заставу, іпотеку, лізинг та інше підприємствам, організаціям, установам і громадянам будинків, споруджень, устаткування, транспортних засобів, інвентарю, сировини, засобів виробництва й інших матеріальних цінностей, що належать товариству, а також про списання їх з балансу товариства, без обмеження у сумі договору.

Згідно п.п.4.11., 4.12. Статуту ТОВ „ВКФ „Меркурій" (в ред. від 30.06.2006р.) виконавчим органом товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, котрі прямо віднесені цим статутом до виняткової компетенції зборів учасників. До компетенції директора, зокрема, відносяться повноваження щодо представлення без доручення інтересів товариства у відносинах з юридичними і фізичними особами, укладення угод, договорів і інших угод від імені товариства, видача доручень на здійснення таких угод, якщо сума угоди не перевищує еквіваленту 60 000 мінімальних заробітних плат, затверджених у встановленому законодавством порядку.

За рішенням загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 07.11.07 р., оформлених протоколом №14 учасниками товариства були прийняті рішення щодо надання майнової поруки ВАТ „МТБ" по зобов'язанням за кредитом ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат" та уповноваження на укладення та підписання договору іпотеки із банком директора ТОВ „ВКФ Меркурій" на умовах визначених в даному протоколі.

Разом з цим, із матеріалів справи вбачається, що на загальних зборах учасників ТОВ „ВКФ Меркурій", які відбулись 19.12.07 р., оформлених протоколом № 17, учасники товариства надали згоду на укладення додаткового договору до договору іпотеки стосовно визначення страхової суми за майно, що виступає предметом іпотеки та надання директору товариства повноважень на укладення та підписання даного додаткового договору.

08.04.09 р. учасниками ТОВ „ВКФ Меркурій" на загальних зборах учасників товариства, оформлених протоколом № 17 було підтверджено надання майнової поруки в забезпечення зобов'язань за кредитним договором до договору іпотеки, у зв'язку з подовженням строку дії кредитного договору до 05.11.11 р., уповноважено директора товариства Подгорного М.Г. укласти та підписати додаткову угоду до договору іпотеки. Аналогічні за змістом із рішеннями, прийнятими на зборах 08.04.09 р., оформлених протоколом № 17 були прийняті загальними зборами учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" 14.04.09 р. рішення, оформлені протоколом без номера та дати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.10 р. у справі № 10-31-23/28-10-1662, залишеним в силі постановою ВГСУ від 05.04.11 р. визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" в частині визнання покупцем часток у статутному капіталі ТОВ „ВКФ Меркурій" ОСОБА_11, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 08.04.09 р. № 17, переведено на ОСОБА_12 права та обов'язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ „ВКФ Меркурій" в розмірі 70%, визнано за ОСОБА_12 права та обов'язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ „ВКФ Меркурій" в розмірі 100%.

За рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.09 р. та поставною ОАГС від 17.11.09 р. у справі № 6/67-09-1979 було визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" від 17.12.07 р., оформлених протоколом № 16 та зміни до Статуту ТОВ „ВКФ Меркурій", затверджені протоколом зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" № 16 від 17.12.07 р., зареєстрованих 25.12.07 р. за №15561050006020597.

20.07.12 р. господарським судом Одеської області було прийнято рішення у справі № 5017/1838/2012 за позовом ОСОБА_12 до ТОВ „ВКФ Меркурій" згідно якого визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій", оформлені протоколами від 08.04.09 р. № 17, від 14.04.09 р. б/н, від 09.04.09 р. № 18, визнано недійсними Зміни до статуту ТОВ „ВКФ Меркурій", а саме Статут ТОВ „ВКФ Меркурій" (нова редакція), затверджених протоколом зборів учасників ТОВ „ВКФ Меркурій" № 18 від 09.04.09р., зареєстрований 14.04.09 р., номер запису 1556150008020597.

Звідси, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про недійсність іпотечного договору з підстав невірної оцінки земельної ділянки, перевищення директором товариства повноважень щодо невизнечення згідно ст. 252 ЦК України строку дії майнової поруки, зазначивши його як на 36 місяців, та подалі збільшення цього строку до 05.11.11 р. згідно додаткового договору від 15.05.2009р., та взагалі за умови визнання в судовому порядку недійними рішень загальних зборів учасників, прийнятих з питань надання в майнову поруку майна, уповноваження директора на укладення договору іпотеки, додаткових договорів до нього.

Відповідач, ПАТ „Марфін Банк" викладену правову позицію позивача щодо недійсності спірних договорів, спростовує з посиланням на положення ч.ч.3,4 ст.92, ст.241 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008р. та вважає недоречною, оскільки обмеження в процесі існування взаємовідносин сторін повноважень посадової особи не впливає на визначення обсягу цивільної дієздатності юридичної особи, тому не вбачає підстав для недійсності правочину укладеного та фактично виконаного юридичною особою.

Проаналізувавши обставини даної справи, доводи сторін та положення чинного законодавства України, суд не вбачає підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору від 04.12.07 р. та укладених до нього додаткових договорів від 20.12.07 р., від 15.05.09 р. з огляду на наступне.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною і правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ст. 80, п.4 ст.87 ЦК України).

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (п.п. 1, 2, 4 ст.91, ст.92 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями п.42 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р.

Статтею 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. №2658-III передбачено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Положеннями ч.ч.1, 2 , 3 ст.12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України „Про заставу" від 02.10.1992р. №2654- XII застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно абз.3, 8 ч.1 ст.1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Так, провівши системний наліз чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, з врахуванням рекомендацій Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", суд, дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову позивача, оскільки в разі укладення правочину від імені товариства посадовою особою, уповноваженою на таке його підписання відповідно до положень законодавства та Статуту товариства, з огляду на рішення загальних зборів ТОВ „ВКФ Меркурій", оформлені протоколами № 14 від 07.11.07р., № 17 від 19.12.07р., № 17 від 08.04.09 р., б/н від 14.04.-9 р., та надання згоди вищим органом управління товариства на передачу в майнову поруку майна товариства на визначених в протоколі № 14 від 07.11.07 р. умовах, зміну строку виконання зобов'язань за іпотечним договором, визначення порядку страхування майна, замовлення та прийняття оцінки вартості заставленого майна, мало місце належне укладення спірних договорів ТОВ „ВКФ „Меркурій". При цьому, не залежно від того, що подалі в судовому порядку були визнані недійсними рішення загальних зборів ТОВ „ВКФ Меркурій", суд не вбачає підстав вважати відсутніми на момент підписання договорів повноважень у директора Подгорного М.Г. на таке підписання, так як подальше прийняття товариством до виконання, іпотечного договору від 04.12.07 р., додаткових договорів від 20.12.2007р., від 15.05.2009р. шляхом здійснення відповідних вище наведених дій, підтверджує вчинення правочинів з метою настання по ним реальних наслідків, прийняття на себе підприємством зобов'язань передбачених ними.

Разом з цим, в контексті приписів ч.3 ст. 92, ст. 241 ЦК, обставини визнання в судовому порядку недійсними рішень загальних зборів товариства не дають підстави суду дійти висновку, що банк при укладенні спірних договорів знав чи за всіма обставинами мав би знати щодо перерозподілу корпоративних прав учасників позивача у майбутньому та відповідно небажання останнього надати майно в іпотеку, відсутність повноважень директора на підписання даних договорів.

Позицію позивача щодо неприбутковості спірних договорів, що є порушенням статутних цілей товариства, суд вважає недоречною, так як із змісту законодавства яким регулюються взаємовідносини по наданню в іпотеку майна вбачається, що іпотека є видом забезпечення виконання перед кредитором зобов'язання боржника, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Звідси, правова природа забезпечення виконання зобов'язань боржника, тобто іпотека, взагалі не передбачає набуття іпотекодавцем економічної вигоди за результатами даних взаємовідносин.

Також, посилання позивача щодо недійсності договору іпотеки за умови надання дозволу загальними зборами учасників товариства на передання майна в майнову поруку, а не в іпотеку, слід відмітити, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України „Про іпотеку" особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника і є майновим поручителем, отже є ідентичним зобов'язанням, а тому, ще й з врахуванням викладення умов надання товариством в іпотеку майна в протоколі загальних зборів учасників № 14 від 07.11.07 р., дана позиція позивача є необґрунтованою.

З огляду на наявні в матеріалах справи, з оригіналами яких суд ознайомлювався в судовому засіданні, належним чином засвідченні копії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 05.11.07р., рецензію звіту оцінки від 06.11.07 р., зроблені на замовлення безпосередньо ТОВ „ВКФ Меркурій", де мета оцінки визначена як для надання майна в заставу, дані за якими, зокрема ринкова вартість земельної ділянки, були зазначені в договорі іпотеки від 04.12.07 р., та з врахуванням відсутності належного обґрунтування та доведення повивачем фактичними доказами невідповідності висновку експертної грошової оцінки, рецензії вимогам Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суд, вважає недоречною позицію позивача про недійсності договору іпотеки від 04.12.07 р. з цього приводу.

Зазначення позивачем як підставу недійсності договору іпотеки невизначеність строку іпотеки, судом не прийнято до уваги, оскільки умовами спірного договору, а саме, п.1.2. передбачено як строк виконання боржником основного зобов'язання, так і графік такого виконання, що в розумінні приписів законодавства стосовно припинення іпотеки виконанням основного зобов'язання, є строком майнової поруки позивача за даним іпотечним договором.

Звідси, на думку суду, позивачем не обґрунтовано та не доведено заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

За таких обставин, у задоволенні заяви відповідача - ПАТ „Марфін Банк" від 11.09.13р. вх.№27072/13 про застосування строку позовної давності суд відмовляє, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову ТОВ „ВКФ „Меркурій" за недоведеністю позовних вимог.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в повній мірі в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання недійсними іпотечний договір від 04.12.07 р., укладений між Публічним акціонерним товариством „МТБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВКФ Меркурій", посвідчений приватним нотаріусом Одеського місткого нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №4532, нотаріально посвідченого, додаткові договори до договору іпотеки від 20.12.07 р., 15.05.09р.

Згідно ст. 49 ГПК України за умови відмови судом в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, витрати пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на останнього.

Неявка позивача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 28.10.2013р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались позивачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити ТОВ „ВКФ Меркурій" в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 01.11.13 р.

Суддя Малярчук І.А.