Ухвала

від 19.12.2012 по справі 2а-2688/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/22962/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Борисенко І.В., Карась О.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-2688/11/2670

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Універсал-проект" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача -Чирви Д.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0000702306/0 та від 24.11.2010 № 0000702306/1.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість Підприємством при взаємовідносинах з приватним підприємством «ВКФ «Валтекс»за період з 01.08.2009 по 01.10.2009, оформлену актом від 10.08.2010 № 486/23-06/30223743. За наслідками цієї перевірки податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 4 707 152 грн. (у тому числі 3 138 101 грн. за основним платежем та 1 569 051 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2010 № 0000702306/0.

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними названим постачальником за наслідками поставки товарів (будівельних матеріалів) в рамках виконання договору купівлі-продажу від 03.08.2009 № 08/03-09, з огляду на підписання первинних документів від імені ПП «ВКФ «Валтекс»неповноважною особою.

Визнаючи незаконним зазначене донарахування, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з такого.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті ПДВ) є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, на виконання договору купівлі-продажу, укладеного позивачем (покупець) та ПП «ВКФ «Валтекс»(продавець), останній протягом серпня-вересня 2009 року поставив в адресу Підприємства будівельні матеріали. На підтвердження виконання цих поставок позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

На час здійснення цих операцій спірний контрагент мав статус зареєстрованої юридичної особи, був платником ПДВ та, відповідно, виступав учасником господарського обороту.

Придбані будівельні матеріали було використано позивачем під час виконання підрядних робіт для будівництва об'єкта за замовленням закритого акціонерного товариства «Гідроінжбуд»на виконання підрядного контракту № 107.

Таким чином, судами було належним чином перевірено реальність виконання операцій з поставки ПП «ВКФ «Валтекс»товарів в адресу позивача.

Суди об'єктивно відхилили як неспроможні доводи податкового органу щодо відсутності у податкових накладних, складених ПП «ВКФ «Валтекс», сили первинних документів внаслідок їх підписання неповноважною особою. Адже, як встановлено судами, на час здійснення спірних господарських операцій згідно з довіреністю від 20.12.2007 уповноваженою особою на підписання первинних документів від імені ПП «ВКФ «Валтекс»був Горбоконь С.О., який і підписав спірні податкові накладні.

До того ж, варто зазначити, що обов'язок зі складення податкових накладних, що слугують підставою для формування податкового кредиту платником -покупцем товарів (робіт, послуг), та відображення у них відомостей, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладено на постачальника товарів (робіт, послуг). Відповідно, при дотриманні контрагентом вказаних вимог з оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платника знав або повинен був знати про надання постачальником неправдивих або протирічливих відомостей.

У разі ж підтвердження дійсного виконання операції самі по собі недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту. Адже власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

За таких обставин слід погодитися з висновком судів про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит у сумах ПДВ, пред'явлених до сплати спірних контрагентом у ціні поставлених товарів, та, відповідно, про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-2688/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Борисенко О.В. Карась