Ухвала

від 12.12.2012 по справі 2а-2975/10/0370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 37580/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. в адміністративній справі за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській обл. про визнання протиправною і скасування постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»,-

В С Т А Н О В И Л А:

08.11.2010р. позивач Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа /СПД/ ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинною (незаконною) постанову відповідача Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській обл. № 356 від 25.10.2010р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.4-5).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.51-55).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач СПД ОСОБА_2, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким заявлений позов задоволити (а.с.60-61).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виконання припису відповідача щодо проведення експертизи товару є неможливим через використання та видозмінення товару, у вказаному приписі не зазначена експертна установа, а також слід ураховувати якість будівельно-монтажних робіт по встановленню товару. Окрім цього, відповідач не зміг мотивувати необхідність проведення експертизи товару у даному випадку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 21.10.1993р. позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець Маневицькою районною державною адміністрацією у Волинській обл., про що видане відповідне свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.14).

Будучи платником єдиного податку СПД ОСОБА_2 займається роздрібною торгівлею залізними виробами, фарбами, склом (а.с.15).

За зверненням споживача ОСОБА_4 від 11.05.2010р. Управлінням у справах захисту прав споживачів у Волинській обл. відповідно до наказу № 369-п/000702 від 07.06.2010р. та направлення на перевірку № 000702 від 09.06.2010р. проведено 10.06.2010р. позапланову перевірку СПД ОСОБА_2 Згоду на проведення позапланових заходів було надано 27.05.2010р. Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (а.с.27-29, 31).

В ході перевірки встановлено, що після перекриття і випадання атмосферних опадів на протязі десяти днів шифер почав давати тріщини по довжині по всій покрівлі. Споживач ОСОБА_4 10.06.2010р. надав свою згоду на проведення експертизи шиферу.

За результатами даної перевірки був складений Акт № 000702 від 10.06.2010р. перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (а.с.21).

Із змісту товарного чеку від 23.03.2010р. вбачається, що ОСОБА_4 придбав у СПД ОСОБА_2 шифер в кількості 85 листів на загальну суму 3655 грн. (а.с.32).

14.06.2010р. відповідачем Управлінням у справах захисту споживачів у Волинській обл. винесено припис № 34 про проведення експертизи товару, згідно якого зобов'язано позивача організувати і провести експертизу товару, а у разі встановлення істотного недоліку - повернути кошти за товар. Інформацію про виконання даного припису слід надати у 14-тиденний термін від дня отримання, при цьому попереджено, що в разі невиконання вимог припису наступає передбачена законом відповідальність (а.с.8).

У зв'язку з невиконанням вказаного припису відповідачем прийнято постанову № 356 від 25.10.2010р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої за відмову споживачу в реалізації його права, установленого ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів застосовано до позивача штраф в загальному розмірі 36890 грн. (а.с.7).

Розглядувані правовідносини регулюються приписами п.2 ч.4 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно яких у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Таким чином, наведеним Законом не передбачено обов'язку відповідача вказувати суб'єкту господарювання експертну установу та перелік питань, які необхідно поставити перед експертом.

Оскільки припис відповідача № 34 від 14.06.2010р. не був виконаний у встановлені строки зі сторони позивача, будь-яких об'єктивних підстав, які б унеможливлювали його виконання не наведено, тому останній допустив невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Також жодних переконливих доказів протиправності вказаного припису позивачем не наведено, не здобуто таких судом під час розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.1); невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.9).

З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів приходить до висновку про підставність винесення Управлінням у справах захисту прав споживачів у Волинській обл. постанови № 356 від 25.10.2010р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. в адміністративній справі № 2а-2975/10/0370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний