Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-2975/10/0370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2013 р. м. Київ К/800/5621/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у адміністративній справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області,

про визнання постанови незаконною , -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа -підприємець ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся із позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області (далі - Управління) про визнання незаконною постанови № 356 від 25 жовтня 2010 року щодо накладення на нього стягнення, у розмірі 36890 грн. за реалізацію товару неналежної якості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням оскаржувана постанова про накладення на ОСОБА_2 стягнення за невиконання припису № 34 від 14.06.2010 року була прийнята незаконно, оскільки штрафна санкція неправомірно накладена на нього без з'ясування всіх фактичних обставин.

25 листопада 2010 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 зареєстрований Маневицькою районною державною адміністрацією у Волинській області як фізична особа-підприємець, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 21.10.1993 року.

Будучи платником єдиного податку, ОСОБА_2 займається роздрібною торгівлею залізних виробів, фарб, шкла.

ОСОБА_3 придбав 85 листів шиферу, на загальну суму 3655 грн., які в подальшому прийшли у непридатність, у зв»язку з чим 11.05.2010 року він звернувся до Управління зі скаргою.

10 червня 2010 року відповідно до наказу № 369-п/000702 від 7.06.2010 року Управлінням здійснена позапланова перевірка діяльності ОСОБА_2 і встановлено, що після випадання атмосферних опадів шифер потріскався по довжині всієї покрівлі.

За результатами перевірки був складений Акт дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000702 від 10.06.2010 року.

14 червня 2010 року Управлінням винесений припис № 34 про проведення експертизи товару, згідно якого експертизу був зобов'язаний провести ОСОБА_2 і у разі встановлення істотного недоліку - повернути кошти за придбаний у нього товар.

Інформацію про виконання даного припису запропоновано надати у 14-тиденний термін від дня отримання, попереджено про відповідальність за невиконання припису.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав вимоги припису, Управлінням прийнята постанова № 356 від 25.10.2010 року про накладення на нього штрафу, у розмірі 36890 грн., на підставі ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» -

Згідно з ч.1 т.23 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарювання, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.1); невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що Управління, як суб'єкт владних повноважень, діяло у межах наданих йому повноважень у зв»язку з невиконанням ОСОБА_2 припису і правомірно притягнуло ОСОБА_2 до відповідальності.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли передчасно, без повного з'ясування всіх обставин у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що штраф на нього накладений безпідставно, оскільки він підприємницькою діяльністю не займається, не зареєстрований як суб»єкт підприємницької діяльності і зазначений товар ОСОБА_3 не реалізовував.

Із долученого до матеріалів адміністративної справи копії товарного чека від 23.03.2010 року не вбачається, що 85 листів шиферу ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 (відтиск печатки продавця не чіткий) та ким був виписаний чек.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили чи належна особа була притягнута Управлінням до відповідальності, оскільки ОСОБА_2 заявляє, що приватний підприємець має таке ж прізвище.

У порушення вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та не перевірив правильність дій Управління, що є підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст.,ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року скасувати, адміністративну справу направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: