Рішення

від 18.12.2012 по справі 5016/2130/2012(9/87)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5016/2130/2012(9/87)

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»/ 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Ойл ЛТД» /54015, м. Миколаїв, Бугський бульвар, 18/

про стягнення 150917,83 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Мар'янко Ю.І. (довіреність від 12.09.12р. № 09/38)

від відповідача: Кузовлєв В.В. (довіреність від 17.10.12р. № 16-10/01)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 53100,72 грн. пені та 97817,11 грн. штрафу.

Заявлений позов позивач обґрунтовує недопоставкою відповідачем товару за договором від 31.10.11р. № 147-0.

Відповідач позов позивача визнав в частині пені у розмірі 16768,65 грн., нарахованої за період з 20.12.11р. по 31.12.11р., мотивуючи це тим, з 01.01.12р. штрафні санкції не підлягають нарахуванню у зв'язку з закінченням строку дії договору від 31.10.11р. № 147-О.

Ухвалою суду від 12.10.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 24.10.12р. о 14 год. 30 хв.

У судовому засіданні 24.10.12р. судом оголошувалась перерва до 06.12.12р. о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 06.12.12р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, оголошено перерву у судовому засіданні до 18.12.12р. о 16 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.10.11р., за результатами проведення відкритих торгів, сторони уклали договір № 147-О (далі -договір), за яким відповідач зобов'язався протягом 2011 року поставити позивачу товар, зазначений у додатку № 1 до договору, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 5.1., 5.2., 5.3. договору:

- ціна договору становить 2625333,69 грн. та може бути зменшена за взаємною згодою сторін;

- строк поставки товару: протягом 30 робочих днів з дати надання заявки позивачем. Місце поставки товару: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, склад ВМТЗ позивача. Відповідач здійснює поставку товару партіями у кількості та асортименті, зазначених у заявках, за свій рахунок, власними силами та засобами.

Згідно з підпунктом 7.2.1. п. 7.2. договору за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення до дня поставки товару, враховуючи день поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.11р.

На виконання умов договору 07.11.11р. відповідач отримав від позивача заявку від 07.11.11р. № 216 про поставку товару, вказаного у додатку № 1 до договору, а саме по позиціям 1-13, 15, 16 додатку № 1 на загальну суму 2578492,89 грн. Дана обставина визнається обома сторонами.

Отже, згідно з п. 5.1. договору даний товар відповідач мав поставити позивачу у строк до 19.12.11р. (включно).

Разом з цим, відповідач до 19.12.11р. (та навіть до закінчення строку дії договору - 31.12.11р.) здійснив позивачу поставку товару лише на суму 1181105,56 грн., що підтверджується накладними від 05.12.11р. та від 09.12.11р., прибутковими ордерами та поясненнями сторін.

Таким чином, до 19.12.11р. та до закінчення строку дії договору (31.12.11р.) відповідач не поставив позивачу товар на суму 1397387,33 грн., у зв'язку з чим і виник спір у даній справі про стягнення штрафних санкцій.

Листом від 19.01.12р. № 40/96 позивач відмовився надати відповідачу довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей по договору, пояснюючи це закінченням строку його дії в грудні 2011 року.

Листом від 26.01.12р. № 25/145 позивач повідомив відповідача про свою відмову прийняти недопоставлений товар по договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін , що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як встановлено судом відповідач мав поставити позивачу товар на загальну суму 2578492,89 грн. до 19.12.11р., проте до вказаного строку та до закінчення строку дії договору не поставив позивачу товар на суму 1397387,33 грн.

Як встановлено судом підпунктом 7.2.1. п. 7.2. договору передбачено за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з останнього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення до дня поставки товару, враховуючи день поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни.

Як встановлено судом строк дії договору сторонами чітко визначений у п. 10.1. договору та становить до 31.12.11р.

Таким чином, під час дії договору відповідач допустив порушення строків поставки товару на суму 1397387,33 грн. на 12 днів (з 20.12.11р. по 31.12.11р.).

За цих обставин, господарський суд вважає, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання товарного зобов'язання, нарахованої за період з 20.12.11р. по 31.12.11р., розмір якої становить 16768,65 грн., а отже в цій частині позов позивача підлягає задоволенню.

Щодо решти позовних вимог -пені, нарахованої за період з 01.01.12р. по 26.01.12р., та штрафу, нарахованого за прострочення поставки товару понад тридцять днів, то вони не підлягають задоволенню судом, оскільки нараховані за період, коли умови договору щодо їх застосування вже не діяли (після закінчення строку договору), що суперечить ч. 7 ст. 180 ГК України та ч. 4 ст. 631 ЦК України.

Даний висновок суду повністю ґрунтується на правовій позиції Вищого господарського суду України (постанови від 23.07.12р. у справі № 3/331, від 03.10.12р. у справі № 5002-33/3528-2011, від 23.10.12р. у справі № 5015/2887/11).

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Ойл ЛТД»(54015, м. Миколаїв, Бугський бульвар, 18, код 36487214) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код 01125608) пеню в сумі 16768 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 65 коп. та судовий збір в сумі 335 (триста тридцять п'ять) грн. 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 19.12.2012р.

Суддя Д.О.Бездоля