Постанова

від 19.02.2013 по справі 5016/2130/2012(9/87)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.Справа № 5016/2130/2012(9/87) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

(склад судової колегія змінено згідно розпорядження голови суду В.С.Балуха від 18.01.2013 р. №35 (суддю Лашина В.В. замінено суддею Шевченко В.В.)).

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників :

ДП „Миколаївський морський торговельний порт" - Опанюк Д.Г. ( за дорученням),

ТОВ „Легіон-Ойл ЛТД"- Кузовлєв В.В. ( за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.12.2012 р. у справі № 5016/2130/2012(9/87) за позовом Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" до Товариство з обмеженою відповідальністю „Легіон-Ойл-ЛТД" про стягнення 150917,83 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

11.10.2012 року у господарському суді Миколаївської області Державним підприємством „Миколаївський торговельний порт" (далі -позивач, Порт) пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон-Ойл ЛТД" (далі -відповідач, ТОВ) про стягнення 150 917,83 грн., з яких 53100,72 грн. пені та 97 817,11 грн. штрафу, за прострочення виконання зобов'язань по заявці до 19.12.2011 року за укладеним між сторонами договором № 147-О від 07.11.2011 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач у порушення п.5.1 вказаного договору, згідно якого поставка товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дати надання заявки замовником (позивачем), отримавши 07.11.2011р. заявку від 07.11.2011 р. за вх. № 216 поставив у визначеній у заявці строк (до 19.1.2011р.) товар не в повному зазначеному в заявці обсягу (недопоставлено товару на суму 1 397 387,35 грн.), а тому повинен сплатити передбачені договором штрафні санкції . (а.с.3-6).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.10.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1-2).

22.10.2012р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині пені у розмірі 16768,65 грн., нарахованої за період з 20.12.11р. по 31.12.11р., мотивуючи це тим, з 01.01.12р. штрафні санкції не підлягають нарахуванню у зв'язку з закінченням строку дії договору від 31.10.11р. № 147-О. (а.с. 26-30).

06.12.2012 року позивачем до господарського суд Миколаївської області надано заперечення на відзив, в якому позивач зазначив, що відповідач у відзиві на позов послався на закінчення терміну дії договору безпідставно, оскільки умови договору до кінця не виконані. (а.с. 53-56)

11.12.2012 року відповідачем до місцевого господарського суду надані пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що з запереченням на відзив не погоджується та визнає лише частину позовних вимог, а саме в частині пені у розмірі 16768,65 грн., нарахованої за період з 20.12.11р. по 31.12.11р., мотивуючи це тим, з 01.01.12р. штрафні санкції. не підлягають нарахуванню у зв'язку з закінченням строку дії договору від 31.10.11р. № 147-О (а.с. 69-71)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.2012 р. (повний текст складено та підписано 19.12.2012 р. суддею Бездоля Д.О.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ "Легіон-Ойл ЛТД" на користь ДП "Миколаївський морський торговельний порт" пеню в сумі 16768, 65 грн. та судового збору в сумі 335, 37 грн., а в решті позову відмовлено

Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання товарного зобов'язання, нарахованої за період з 20.12.11р. по 31.12.11р., розмір якої становить 16768,65 грн., є правомірною, щодо решти позовних вимог - пені, нарахованої за період з 01.01.12р. по 26.01.12р., та штрафу, нарахованого за прострочення поставки товару понад тридцять днів, то вони не підлягають задоволенню судом, оскільки нараховані за період, коли умови договору щодо їх застосування вже не діяли (після закінчення строку договору)(а.с.101-104).

Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права. Крім того скаржник зазначив, що відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав. а тому пені і штраф підлягають стягнення за весь визначений ним (позивачем) період.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2013 р. о 10:00 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

У письмовому запереченні на відзив скаржник просив задовольнити скаргу.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (позивача) підримав скаргу і просив задовольнити її.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини встановив і дослідив суд першої інстанції, 31.10.2011 року між сторонами спору було укладено договір №147-О (далі -Договір) згідно умов якого відповідач (учасник) зобов'язувався протягом 2011 року поставити позивачу (замовнику) товар, зазначений у додатку №1 до договору, а позивач (замовник) прийняти та оплатити отриманий товар (п. 1.1 договору).

Відповідно пунктів 3.1., 3.2., 5.1., 5.2., 5.3. договору:

- ціна договору становить 2 625 333,69 грн., у т. ч. 20% ПДВ (437 555,62 грн.) та може бути зменшена за взаємною згодою сторін;

- строк поставки товару: протягом 30 робочих днів з дати надання заявки позивачем. Місце поставки товару: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, склад ВМТЗ позивача. Відповідач здійснює поставку товару партіями у кількості та асортименті, зазначених у заявках, за свій рахунок, власними силами та засобами.

Згідно з підпунктом 7.2.1. договору за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення до дня поставки товару, враховуючи день поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.11р.

Матеріали справи свідчать, що у відповідності до умов договору позивач направив відповідачу 7.11.2011р. заявку №216 , яку відповідач отримав у той же день і у який просив поставити товар зазначений у додатку №1 до договору (а.с. 12).

Враховуючи дату отримання заявки (.07.11.2011р.) та строки здіснення поставки передбачені умовами договору (п.5.1) відповідач повинен був поставити зазначений у додатку №1 до договору товар у повному обсягу не пізніше 19 .12.2011р.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини визнаються відповідачем, що останній здійснив поставку у встановлені строки не в повному обсягу недопостачавши позивачу товар на загальну суму 1397387, 35 грн.

Позивач враховуючи вказані обставини просив стягнути з відповідача передбачені умовами договору пеню у розмірі 53 100,72 грн. (за прострочення поставки товару у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення до дня поставки товару) за період з 20.12.2011р. (наступний день кінцевого строку поставки товару згідно умов договору) по 26.01.2012р. (дата відмови позивача отримувати товар і штраф (за прострочку поставки товару більш ніж 30 днів).

Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги частково , а саме стягнув пеню у розмірі 16768,65 грн. за період з 20.12.2011р. (наступний день кінцевого строку поставки товару згідно умов договору) по 31.12.2011р. (останній дінь дії договору) і відмовив у стягненні решти пені та штрафу , які були нараховані позивачем за період часу після закінчення дії договору.

Свою позицію суд мотивував тим, що за змістом частини четвертої статті 631 ЦК України після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору, а відтак після закінчення дії договору правові підстави для нарахування передбачених ним штрафних санкцій немає.

Слід зазначити , що таку позицію висловлював і відповідач у своїх запереченнях на позов.

Проте колегія суддів апеляційного суду, враховуючи конкретні обставини цієї справи, а також умови договору не погоджується з цією позицією з огляду на таке.

Дійсно умовами договору передбачено що він діє до 31.12.2011р. і Договором не встановлена (не передбачена) можливість автоматичної пролонгації його дії на новий строк.

Враховуючи вказані умови і той факт, що сторони окремо не погоджували продовження дії договору дія його дійсно закінчилась 31.12.2011р.

Водночас колегія суддів звертає увагу на наступне.

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

З викладеного вбачається що після закінчення дії цього Договору зобов'язання відповідача щодо поставки решти не поставленого у встановлені договором строки товару продовжували існувати (не припинились) до відмови в односторонньому порядку позивача від отримання решти товару у зв'язку з простроченням строку поставки, в порядку ч.3 ст. 612 ЦК України.

Водночас згідно з підпунктом 7.2.1. договору за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення до дня поставки товару, враховуючи день поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни.

Аналіз зазначеної умови договору надає можливість зробити наступні висновки:

- по-перше, сторони передбачили виникнення такої правової ситуації коли відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо поставки товару ;

- по-друге, сторони узгодили, відповідно до приписів ч.2 ст. 231 ГК України, види та розмір штрафних санкцій за таке порушення;

- по-третє, сторони узгодили, що штрафні санкції нараховуються до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Викладене свідчить, що сторони узгодили та пов'язують кінцевий момент нарахування штрафних санкцій не з датою закінчення дії договору , а з датою виконання відповідачем його зобов'язань щодо поставки товару в повному обсягу , тобто передбачили можливість стягнення штрафних санкцій до здіснення поставки товару в повному обсягу в незалежності від закінчення дії договору, що узгоджується з приписами ст.ст. 6, 627,628 ЦК України (свобода договору та вільне волевиявлення) та ч.6 ст. 232 ГК України (можливість встановлення договором іншого строку нарахування штрафних санкцій).

З огляду на викладене, позиція суду першої інстанції щодо можливості нарахування в даному випадку штрафних санкцій лише до закінчення дії договору є хибною, оскільки суперечить умовами договору та вищевказаним нормам матеріального права .

Позивач у відповідності з наданим йому ч.3 ст. 612 ЦК України правом відмовився від отримання решти товару 26.01.2012р., що підтверджується його листом направленим на адресу відповідача за № 25/145 від 26.01.2012р., а відтак згідно умов договору та вищезазначених норм матеріального права позивач мав правові підстави для нарахування штрафних санкцій починаючи з 20.12.2011р. до 26.01.2012р.

Посилання відповідача на те, що позивач раніше , а саме 19.01.2012р., відмовився від отримання решти товару не приймаються до уваги з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що відповідач листом від 17.01.2012р. за №17-01/11 дійсно звернувся до позивача з пропозицією поставити йому недопоставлений за договором товар 20-21 січня 2012р. і запропонував позивачу видати йому довіреність на всю партію вантажу що знаходиться в залізничних вагонах (а.с.36) і позивач листом за № 40/96 від 19.01.2012р. у відповідь на вказану пропозицію відмовився у видачі довіреності на отримання матеріальних цінностей пославшись на закінчення дії договору (а.с.34).

Однак згідно умов договору відповідач зобов'язувався поставити товар на склад позивач, а відтак у видачі довіреності на отримання матеріальних цінностей з боку позивача, згідно умов договору не було потреби і видача такої довіреності не передбачена умовами договору, тобто відмова від видачі довіреності та посилання на закінчення дії договору не свідчать про відмову позивача у цьому листі від отримання товару .

Посилання відповідача на те, що після закінчення дії договору він згідно Закону України „Про здіснення державних закупівель" не міг поставляти, а позивач оплачувати товар, також не приймається до уваги, оскільки, незважаючи на те, що договірні відносини сторін дійсно регулюються вказаним Законом, відношення щодо строків постави та оплати товару не регулюються ( не передбачені) цим Законом, а відтак регламентуються загальними нормами матеріального права, тобто нормами ЦК та ГК України.

Та обставина (на яку посилається відповідач у запереченнях на позов), що позивач у своєї претензії нараховував штрафні санкції лише до дати закінчення дії договору не може бути підставою для відмови і стягнення штрафних санкцій нарахованих до 26.01.2012р. з огляду на таке.

По-перше, пред'явлення претензії по вказаним спірним правовідносинам згідно чинного законодавства, в т.ч. ГПК України, не є обов'язковою дією до звернення до суду з позовом. По-друге, позивач, враховуючи умови договору та норми ГПК України мав право визначити у позовній заяві інший строк нарахування штрафних санкцій ніж ті, що зазначені ним у претензій і не пов'язаний доводами та аргументацією наведеними ним у претензії.

Колегія суддів також не враховує надані, як позивачем так і відповідачем, наявні у справі, постанови Вищого господарського суду України, оскільки ці постанови стосуються конкретних справ не пов'язаних зі спірними відносинами, а відтак не можуть враховуватись при розгляді даної конкретної справи.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій (пені та штрафу) колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено правильно .

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково, без урахування умов договору та приписів чинного законодавства, відмовив в задоволенні решті позовних вимог позивача і ці вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні, шляхом викладання його резолютивної частині в іншій редакції про задоволення позову в повному обсягу.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга позивача задовольняється на його користь з відповідача також підлягає стягненню понесені позивачем витрати по оплаті судового збору при поданні цієї скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.12.2012 р. у справі № 5016/2130/2012(9/87) змінити , виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон-Ойл-ЛТД" на користь Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" :

- 150 917 (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімнадцять )грн. 83 коп. ( в тому числі: 53 100, 72 грн. пені за невиконання умов договору щодо поставки товару за період з 20.12.2011р. по 26.01.2012р.; 97817,11 грн. - штрафу за прострочення поставки товару більш як на 30 днів)

- 3 018 (три тисячі вісімнадцять) грн. 36 коп . - понесених витрат по сплаті судового збору при поданні позову."

3) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон-Ойл-ЛТД" на користь Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" 804 ( вісімсот чотири) грн. 75 коп . понесених витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги

4) Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 20.02.2013 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.