Постанова

від 16.05.2013 по справі 5016/2130/2012(9/87)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5016/2130/2012(9/87)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Легіон-Ойл-ЛТД" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.02.13 у справі№5016/2130/2012(9/87) господарського суду Миколаївської області за позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" доТовариство з обмеженою відповідальністю "Легіон-Ойл-ЛТД" простягнення суми за участю представників від: позивачаМар'яненко Ю.І. (дов. від 12.09.12) відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство „Миколаївський торговельний порт" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон-Ойл ЛТД" 150 917,83 грн., з яких 53100,72 грн. пені та 97817,11 грн. штрафу, за прострочення виконання зобов'язань по договору № 147-О, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.12 (суддя

Бездоля Д.О.) позовні вимоги задоволено частково, з ТОВ "Легіон-Ойл ЛТД" на користь ДП "Миколаївський морський торговельний порт" стягнуто пеню в сумі 16768,65 грн. та судового збору в сумі 335,37 грн., а в решті позову відмовлено. Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання товарного зобов'язання, нарахованої за період з 20.12.11 по 31.12.11, розмір якої становить 16768,65 грн., є правомірною, щодо решти позовних вимог (пені, нарахованої за період з 01.01.12 по 26.01.12, та штрафу, нарахованого за прострочення поставки товару понад тридцять днів) - то вони не підлягають задоволенню, оскільки нараховані за період, коли умови договору щодо їх застосування вже не діяли (після закінчення строку договору).

За результатом апеляційного перегляду справи Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мирошниченко М.А., суддів: Головей В.М., Шевченко В.В.) 19.02.13 прийняв постанову, якою рішення скасував в частині відмови в позові, позов задовольнив повністю, пославшись на те, що після закінчення строку дії договору зобов'язання відповідача поставити товар не припинилися.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на невірне застосування судами ст. 631 Цивільного кодексу України. В своєму відзиві позивач просить залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 31.10.11 між сторонами спору укладений договір №147-О, згідно умов якого відповідач (учасник) зобов'язувався протягом 2011 року поставити позивачу (замовнику) товар, зазначений у додатку №1 до договору, а позивач (замовник) прийняти та оплатити отриманий товар (п. 1.1 договору). Строк поставки товару: протягом 30 робочих днів з дати надання заявки позивачем. Місце поставки товару: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, склад ВМТЗ позивача. Відповідач здійснює поставку товару партіями у кількості та асортименті, зазначених у заявках, за свій рахунок, власними силами та засобами. Згідно з підпунктом 7.2.1 договору за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення до дня поставки товару, враховуючи день поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни. Відповідно до п. 10.1 договору, він діє до 31.12.11.

У відповідності до умов договору позивач направив відповідачу 07.11.11 заявку №216, яку відповідач отримав у той же день і у який просив поставити товар зазначений у додатку №1 до договору. Враховуючи дату отримання заявки (07.11.11) та строки здійснення поставки передбачені умовами договору (п.5.1) відповідач повинен був поставити зазначений у додатку №1 до договору товар у повному обсягу не пізніше 19.12.11. Ці обставини сторонами не заперечуються.

На підставі вищевикладених обставин апеляційний суд стягнув з відповідача пеню у розмірі 53100,72 грн. (за прострочення поставки товару у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення до дня поставки товару) за період з 20.12.11 (наступний день кінцевого строку поставки товару згідно умов договору) по 26.01.12 (дата відмови позивача отримувати товар) і штраф (за прострочку поставки товару більш ніж 30 днів), при цьому скасувавши рішення суду першої інстанції, яким пеня була стягнута лише за період з 20.12.11 (наступний день кінцевого строку поставки товару згідно умов договору) по 31.12.11 (останній дінь дії договору) і відмовлено у стягненні решти пені та штрафу, які були нараховані позивачем за період часу після закінчення дії договору.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Суд касаційної інстанції вважає висновки апеляційного суду помилковими, а зобов'язання - припиненим на підставі домовленості сторін, оскільки по-перше, відповідно до п.1.1 договору відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару виключно протягом 2011 року (а не протягом невизначеного періоду часу), а по-друге, однією із підстав припинення зобов'язання є домовленість сторін (ст. 604 Цивільного кодексу України). Також відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється на підставах встановлених договором. На підставі аналізу вищевикладених приписів законодавства можна дійти висновку, що зобов'язання припиняється внаслідок припинення строку дії договору, так як це є різновидом домовленості сторін, яка зафіксована, зокрема, в умовах угоди.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк дії договору сторонами чітко визначений у п. 10.1 договору та становить до 31.12.11, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині поставки діє до повного його виконання.

За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що штрафні санкції, нараховані за непоставку товару за межами строку дії договору не підлягають стягненню, а у апеляційного суду не було правових підстав для його скасування. Тому постанову слід скасувати, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон-Ойл-ЛТД" задовольнити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.13 скасувати, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.12 у справі

№ 5016/2130/2012(9/87) залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій