Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а/0570/15320/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15320/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-30 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спасової Н.В.

при секретарі Симоновій Ю.Ю.

за участю:

представника позивача - Скоблікова С.О.,

представника відповідача - Єгорової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові про визнання протиправним та скасування рішення №31 від 07.07.2012 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески у розмірі 8152,41грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові про визнання протиправним та скасування рішення №31 від 07.07.2012 року про застосування фінансових санкцій. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно вказаним рішенням застосував до нього штрафні санкції за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09 липня 2003 року № 1058- ІV (надалі Закон України № 1058- ІV) , оскільки з 01 січня 2011 року дана норма права втратила чинність у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі Закон України № 2464-VI). Посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, просив скасувати оскаржуване рішення відповідача за №31 від 07.07.2012 року. Крім того, вказував, що фактично КП «БТІ» Димитровської міської ради не приховувало фонд заробітної плати, на який нараховуються страхові внески, оскільки у поданої до УПФУ звітності помилка щодо визначення його розміру містилася лише в таблиці № 1, в той час як у таблицях № 6 та № 7 цього звіту фонд заробітної плати був показаний у повному обсязі, суми страхових внесків були визначені та перераховані у належній сумі. Посилаючись на зазначене, просив оспорюване рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, наполягав на незаконності притягнення позивача до відповідальності на підставі не діючої норми права. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення, в яких зазначила, що при застосуванні фінансових санкцій до відповідача управління керувалось Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції 16.01.2004 на №64/8663 (надалі Інструкція). Відповідно до п. 9.3 вказаної Інструкції фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до ч.9 ст. 106 Закону України № 1058- ІV у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року. Крім того, зазначене правило застосовується і відповідно до п.7 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», де зазначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та суми штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Оскільки порушення, допущені відповідачем мали місце у 2010 році, тобто до введення в дію Закону України № 2464-VI, то при вирішенні зазначеної справи слід керуватись Законом України № 1058- ІV. Тому наполягала на визнанні рішення № 31 від 07.07.2012 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески у розмірі 8152,41грн. правомірним. Також вказувала, що при розгляді даної справи слід враховувати судову практику, і зокрема, постанову Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2012року, прийняту у справі К/9991/28728/12, в якій висловлена позиція щодо правомірності застосування УПФУ до страхувальників штрафних санкцій на підставі ч.9 ст.106 Закону України № 1058- ІV після втрати чинності зазначеної норми права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради (код ЄДРПОУ 21973089) зареєстровано в якості юридичної особи 27.01.1993 року виконавчим комітетом Димитровської міської ради Донецької області, (а.с.56-57) знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Димитрові як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за реєстраційним номером 05-25-01-0232.

26 червеня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові було проведено планову перевірку комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.06.2007 по 01.06.2012 р. За результатами документальної перевірки було виявлено приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу) у квітні, травні 2010року на загальну суму 8152,41 грн., про що було складено акт від 26.06.2012 року № 31.(а.с.6-25)

На підставі акту документальної перевірки, з посиланням на п.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI , п.3 ч.9 ст. 106 Закону України № 1058-IV управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові рішенням №31 від 07 липня 2012 року застосувало до позивача фінансові санкції в розмірі 8152,41 грн.(а.с.5)

З зазначеним рішенням позивач не погодився та оскаржив його у досудовому порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України. За результатами розгляду скарг позивача рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.09.2012 року № 10073/08 та рішенням ПФУ від 26.10.2012 року № 24728/09-10 скаргу КП «БТІ» Димитровської міської ради залишено без задоволення, а оскаржуване рішення УПФУ в м. Димитрові № 31 від 07.07.2012року про застосування фінансових санкцій -без змін. (а.с. 32, 34-37)

Не погодившись із рішенням органу ПФУ про застосування фінансових санкцій, результатами розгляду його скарг в адміністративному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Наявність спору між сторонами, не зважаючи на те, що позивач заперечує сам факт наявності порушення законодавства щодо приховування ним (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу), переважно обумовлена різним тлумаченням норм матеріального права з приводу наявності в УПФУ повноважень у 2012 році на підставі п.3 ч.9 ст.106 застосовувати фінансові санкції за порушення, що мали місце в 2010 році,.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів та положень діючого законодавства України.

У відповідності з п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

П.2.1.вказаного Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення відповідача прийняте 07 липня 2012 року за своєю сутністю є правовим актом індивідуальної дії, визнання протиправними та скасування якого здійснюється за правилами КАС України відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України.

Приймаючи вказане рішення, УПФУ діяло на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.3 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Правові норми, які містилися в п.3 ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV, передбачали наступне: "Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

3) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року зі ст.106 Закону № 1058-IV виключені частини 1-9.

Крім того, частинами 5 та 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI визначено:

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, але не надає повноважень нараховувати такі санкції після 1 січня 2011 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: "В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Аналізуючи дію в часі правових норм, на підставі яких до позивача застосовані фінансові санкції, суд дійшов висновку, що положення ч.9 ст.106 Закону № 1058 діяли з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме в цей проміжок часу вказані норми визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно до п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Офіційне тлумачення зазначеної норми наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб), згідно з яким: "За своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього".

На момент прийняття спірного рішення норми, які встановлюють відповідальність за допущені позивачем порушення, не існувало.

Таким чином, застосовуючи в липні 2012 року фінансові санкції до позивача, УПФУ діяло на підставі неіснуючої правової норми, що свідчить про невідповідність оспорюваного рішення вимогам п.1 ч.3 ст.2 КАС України.

З приводу твердження представника відповідача про те, що можливість застосування норм права, які втратили чинність, передбачена абз.6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, відповідно до якого за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності цим Законом, суд відзначає, що за відповідачем збережені функції по застосуванню винятково тих санкцій, які існують на момент їх застосування, а не тих, що існували раніше. У спірних правовідносинах УПФУ безпідставно отожнило право на застосування санкцій (компетенцію) з підставами відповідальності.

Стосовно посилання представника відповідача на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 18 жовтня 2012 року по справі К/9991/28728/12, суд відзначає, що у відповідності до положень статей 7 та 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Оскільки статтею 58 Конституції України чітко визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, то виходячи з принципів верховенства права та законності, позиція, висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові по справі № К/9991/28728/12 врахуванню не підлягає. Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2012року, яке є аналогічним рішенню, на яке посилається відповідач, та в якому висловлювалась позиція про правомірність застосування органом ПФУ після 01.01.2011року до страхувальників фінансових санкцій на підставі ч.9 ст.106 Закону України № 1058-IV було скасоване постановою Верховного Суду України від 20 листопада 2012року, як таке, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення УПФУ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі неіснуючої правової норми, тому позовні вимоги КП «БТІ» Димитровської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові про визнання протиправним та скасування рішення №31 від 07.07.2012 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески у розмірі 8152,41грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області № 31 від 07.07.2012 року про застосуванн. фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуться страхові внески у розмірі 8152,42 грн., прийняте відносно комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова прийнята та підписана у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 18 грудня 2012 року, в присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлений 21 грудня 2012 року.

Суддя Спасова Н.В.