Рішення

від 16.11.2006 по справі 20-5/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" листопада 2006 р. справа № 20-5/190

За позовом: Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 15)

До: Севастопольської міської організації профспілки Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг  (99011 м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8, каб. 12)

Про розірвання договору на розрахункове-касове обслуговування та визнання договору банківського  мультивалютного  рахунку неукладеним  

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: Мовенко О.М., довіреність б/н від 16.05.2006;

Відповідач: не з'явився.

Суть спору:

Позивач, Севастопольська філія Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”,  звернувся до суду з позовом до відповідача, Севастопольської міської організації профспілки Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг, про розірвання договору на розрахункове-касове обслуговування та визнання договору банківського  мультивалютного  рахунку неукладеним.  

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у зв'язку зі змінами чинного законодавства України, яке регулює банківські відносини, у нього виникла необхідність внести відповідні зміни до договору на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить суд розірвати договір на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001, а також визнати за АКБ „Укрсоцбанк” відсутність прав та обов'язків за договором банківського  мультивалютного  рахунку, підписаним між сторонами з урахуванням протоколу розбіжностей.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що у позивача немає підстав вимагати розірвання договору в односторонньому порядку.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

  Представник  відповідача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України відповідно до ухвали заступника голови суду.  

  Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

          12.04.2001 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” (Банк) та Севастопольською міською організацією профспілки Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг (Клієнт) був укладений договір на розрахункове-касове обслуговування у національній валюті № 760/1151.

Відповідно до умов договору відповідачеві був відкритий поточний рахунок № 260053011151.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У зв'язку із істотними змінами діючого законодавства України, яке регулює  банківську діяльність, у тому числі  з прийняттям Правлінням Національного банку України постанови № 637 від 15.12.2004 „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, а також зміною правління АКБ „Укрсоцбанк” тарифів на послуги по розрахунковому-касовому обслуговуванню своїх клієнтів, у позивача виникла необхідність приведення договору на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001, укладеному між сторонами, відповідно до цих вимог.

На підставі цього 02.06.2006 за вих. № 02-02/27-3469 позивач направив на адресу відповідача лист з пропозицією вирішення питання шляхом розірвання за взаємною згодою сторін договору на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001, та укладенню нового договору банківського мультивалютного  рахунку.

Також відповідачеві були направлені проекти нового договору.

У відповіді (вих. № 48 від 19.06.2006) на цей лист відповідач заперечував проти припинення договору на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001, проте він виразив готовність розглянути новий проект договору мультивалютного  рахунку на умовах його оформлення відповідно до вимог Господарського кодексу України.

26.06.2006 за вих. № 02/02/27-3912 позивач з урахуванням листа позивача від 19.06.2006 повторно  направив на адресу відповідача проект договору банківського мультивалютного  рахунку, крім того, позивач роз'яснив відповідачу про те, що укладення нового договору банківського мультивалютного  рахунку припиняє дію договору на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001.

Проте сторони при укладенні договору банківського мультивалютного  рахунку не досягли згоди по усім вимогам даного договору.

Крім того, відповідно до п. 9.2 договору  розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001 кожна із сторін має право розірвати даний договір, повідомив у письмовій формі іншу сторону не пізніш чім за 30 календарних днів до дати розірвання. Сторона, яка одержала таку пропозицію повинна надати відповідь не пізніш чім через 20 календарних днів з дати її отримання.

Відповідно до п. 4 Заключних і перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004г., Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Згідно з пунктом 1 статті 188 та пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно  до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 2  ст. 1075 Цивільного кодексу України Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем дотримай порядок звернення до відповідача з пропозицією розірвати договір на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001, тому дану вимогу суд вважає такою, що підлягає задоволенню.

Вимогу позивача про визнання за АКБ „Укрсоцбанк” відсутність прав та обов'язків за договором банківського  мультивалютного  рахунку, підписаним між сторонами з урахуванням протоколу розбіжностей, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Пунктом другим статті 16 Цивільного кодексу України  встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:

    1) визнання права;

    2) визнання правочину недійсним;

    3) припинення дії, яка порушує право;

    4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

    5) примусове виконання обов'язку в натурі;

    6) зміна правовідношення;

    7) припинення правовідношення;

    8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди;

    9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

    10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 Господарського кодексу України також має перелік способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання  недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними, зокрема, є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони при укладенні договору банківського  мультивалютного  рахунку не досягли усіх істотних умов, а тому цій договір є неукладеним.

Вимога позивача про визнання за АКБ „Укрсоцбанк” відсутність прав та обов'язків за договором банківського  мультивалютного  рахунку є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують спори про порушене право, а не встановлюють юридичні факти, у зв'язку з чим зазначена вимога задоволенню не підлягає.

 У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом сплачено державне мито в сумі 170,00 грн., в той час як згідно з п.п. “б” п. 2 ст. 3  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із  позовних  заяв  немайнового   характеру,  що подаються до господарських судів,  ставка державного мита встановлена в розмірі  5  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене  державне  мито  підлягає  поверненню  у випадку його внесення в більшому розмірі, ніж  передбачено  чинним законодавством.

Таким чином, надмірно сплачене державне мито в сумі 85,00 грн. (170,00грн. -85,00 грн.) підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 69, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір на розрахункове-касове обслуговування № 760/1151 від 12.04.2001, укладений між Севастопольською філією Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 15 код  ЄДРПОУ 09324193) та Севастопольською міською організацією профспілки Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг  (99011 м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8, каб. 12 код  ЄДРПОУ 02607315).

3.          Стягнути з Севастопольської міської організації профспілки Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг  (99011 м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8, каб. 12 код  ЄДРПОУ 02607315, п/р 26009301838 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 15 код  ЄДРПОУ 09324193, п/р 37398945999802 в в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195)  витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Повернути Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 15 код  ЄДРПОУ 09324193, п/р 37398945999802 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195)  із Держаного бюджету України державне мито в сумі 85,00 грн., надмірне сплачене по платіжному дорученню № 2802 від 10.08.2006 (оригінал долучений до матеріалів справи).

5.          В інший частині позовних вимог  Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” відмовити.

Суддя                                                                                                            І.В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

20.11.2006

Розсилка:

1.          Севастопольська філія Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 15)

2.          Севастопольська міська організація профспілки Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг  (99011 м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8, каб. 12)

3.          Справа

4.          наряд