Рішення

від 12.12.2012 по справі 2-3812/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3812/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Кінаш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний незаконним, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить в порядку відшкодування майнової шкоди стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби грошові кошти в розмірі 113902 грн. 10 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером, що визнаний інвалідом ІІ групи та постраждалим 1 категорії від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання державної у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Проте у період з 27 червня 2002 року по 31 грудня 2007 року пенсія нараховувалась та виплачувалась йому у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»у розмірі значно нижчому ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказану Постанову КМ України Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 квітня 2008 року у справі № 9/64 визнано незаконною в частині 19,91 гривень щодо підпункту а), б) пункту 2 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За наведених обставин позивач вважає, що йому завдано майнової шкоди в розмірі недоотриманих сум пенсії за цей період часу, тому просить стягнути її з відповідача.

В судове позивач та його представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином в порядку ст. 74-76 ЦПК України (а.с. 28, 29), проте до суду надійшла письмова заява представника позивача (а.с. 31), в якій остання просила провести розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином в порядку ст. 74 ЦПК України (а.с. 27). Направив на адресу суду письмові заперечення (а.с. 43-45), в яких, проти позову заперечив в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні та розглядати справу за його відсутності.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином в порядку ст. 74 ЦПК України (а.с. 30). Направив на адресу суду письмові заперечення (а.с. 32-42), в яких, проти позову заперечив в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні та розглядати справу за його відсутності.

За наведених обставин враховуючи положення ч. 2 ст. 169 ЦПК України, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність сторін та за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київської області, є інвалідом ІІ групи й особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на державну та додаткову пенсії встановлені цим Законом. Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районні Кіровоградської області.

З посиланням на довідку Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові (а.с. 11-16) позивач зазначив, що пенсія по інвалідності та додаткова пенсія виплачувались йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

Позивач вважає, що оскільки Окружним адміністративним судом м. Києва від 1 квітня 2008 року у справі № 9/64, Постанову Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»визнано незаконною в частині 19,91 грн. щодо пп. пп. «а», «б»п. 2 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»то йому невірно було розраховано та сплачено пенсію у період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року на виконання вищевказаної Постанови КМ України, чим завдано майнову шкоду.

Проте суд не може погодитись з таким висновком позивача виходячи з наступного.

Дійсно, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 квітня 2008 року у справі № 9/64, було визнано Постанову Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»незаконною в частині 19,91 гривень щодо підпункту а), б) пункту 2 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказана Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва набрала чинності 21 липня 2009 року, відповідно й Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»визнана незаконною в частині 19,91 гривень щодо підпункту а), б) пункту 2 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 21 липня 2009 року (з дня набрання чинності рішенням суду).

Також слід звернути увагу позивача на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 564 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»втратила чинність з 1 вересня 2008 року.

Таким чином, вимога позивача є необґрунтованою оскільки, в період з 27 червня 2002 року по 31 грудня 2007 року нарахування державної та додаткової пенсії здійснювались останньому відповідно до діючих на той час нормативно-правових актів.

Крім того, за змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи , які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Таким чином, недоплачена позивачу пенсія за період з 27 червня 2002 року по 31 грудня 2007 року не є шкодою у розумінні ст. 22 ЦК України. А тому застосування порядку відшкодування шкоди не вбачається можливим.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні..

До позовної заяви не додано доказів звернення позивача до суду та доказів визнання судом неправомірними дій суб'єкта владних повноважень під час нарахування та виплаті йому державної та додаткової пенсії в період з 27 червня 2002 року по 31 грудня 2007 року.

Тоді як, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Також, слід звернути увагу на ту обставину, що правовідносини, які виникли між сторонами даної справи, регулюються нормами бюджетного законодавства та є такими, що мають соціальну природу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 -215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний незаконним -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов