Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-4674/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року 2а-4674/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна компанія "Нововид" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна компанія "Нововид" (далі-позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2012 №0000162300, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірку проведено всупереч вимог чинного законодавства, оскільки позивачем на запит відповідача надані пояснення та їх документальне підтвердження по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ «Санабрія». Позивач зазначає, що висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій ТОВ «Санабрія»та його контрагента матеріалів дослідчої перевірки, а також на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.12.2011 №1599/23-3/37241674. Вважає, що висновки відповідача про укладення нікчемних угод не відповідають закону та ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки господарські операції між ТОВ «Санабрія»та позивачем мали реальний характер, що підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами, які не було взято до уваги податковим органом при дослідженні ним формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість. Вказує, що платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів за умови відсутності власної вини.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що посадові особи Іванківської МДПІ при проведенні перевірки позивача і оформленні акта перевірки діяли відповідно до вимог чинного законодавства. При проведенні перевірки ТОВ Рекламна компанія «Нововид»відповідачем дійсно використано отриманий від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт перевірки ТОВ «Санабрія», в якому зазначено про нікчемні правочини. У ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим дії по віднесенню позивачем суми ПДВ до податкового кредиту порушують інтереси держави, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що станом на 26.10.2012 відомості щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «РК «Нововид»відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна компанія «Нововид»є юридичною особою, що зареєстрована 22.08.2002 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 28.08.2002.

Листом від 28.12.2011 №49479/7/23-410 ДПІ у Печерському районі м. Києва було надіслано відповідачу акт перевірки ТОВ «Санабрія»(код ЄДРПОУ 37264702) від 28.12.11 за №1676/23-4/37264702 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Санабрія»з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ріоба Селект»за період з 01.05.2011 по 31.10.2011 та правильності обчислення податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період з 01.05.2011 по 31.10.2011». В акті вказано про укладення нікчемних правочинів, здійснених ТОВ «Санабрія»при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

Начальнику Іванківської МДПІ 27.03.2012 подано доповідну записку, в якій зазначено про необхідність проведення документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Рекламна компанія «Нововид»по формуванню податкового зобов'язання та податкового кредиту з питань проведення господарських операцій з ТОВ «Санабрія»за червень 2011 року.

У період із 30.03.2012 по 02.04.2012 на підставі наказу Іванківської МДПІ Київської області про призначення проведення документальної позапланової перевірки від 27.03.2012 за №17 та повідомлення №28 від 27.03.2012 посадовими особами податкового органу проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Рекламна компанія «Нововид»з питань правильності обчислення податку, зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Санабрія»за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.

За результатами складено Акт перевірки від 09.04.2012 №126/22/31071265, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено нікчемність правочинів по операціях з придбання товарів, (робіт, послуг) між TOB «РК «Нововид»та контрагентом-постачальником ТОВ «Санабрія»на загальну суму 15000 грн., в т.ч. ПДВ 2500 грн., в тому числі за червень 2011 р. на суму ПДВ 25000 грн.; встановлено порушення п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1925 грн., в тому числі за червень 2011 р. на суму 1925 грн.; п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 575 грн., в тому числі за червень 2011 р. на суму 575 грн.

Податковим органом за наслідками перевірки встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з ТОВ «Санабрія», факт використання яких в господарській діяльності TOB «РК «Нововид»не доведено, на загальну суму 15000 грн., в тому числі ПДВ 2500 грн., оскільки підприємством для перевірки не надано первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

В Акті перевірки також зазначено, що Іванківською МДПІ у Київській області отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт від 28.12.2011 №1676/23-4/37264702 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Санабрія»(код ЄДРПОУ 37264702), з питань правильності обчислення податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.05.2011 по 31.10.2011. В цьому акті перевірки зазначено наступне. Згідно з даними детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Санабрія»(код за ЄДРПОУ 37264702) мало взаємовідносини з ТОВ «Ріоба Селект»(код за ЄДРПОУ 37241674) в червні 2011 р. Згідно з інформацією, яка наведена в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.12.2011 №1599/23-3/37241674 відповідно до бази даних стан ТОВ «Ріоба Селекс»- «Запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)»; від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано службову записку №14224/2606/51 від 04.11.2011, де повідомлено, що за результатами проведеної додаткової дослідчої перевірки в порядку ст.97 КПК України прокуратурою Печерського району м. Києва порушено кримінальну справу №56-2980 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення TOB «Ріоба Селект»за ч.2 ст.205 КК України; згідно з поясненням засновника та директора ТОВ «Ріоба Селект»ОСОБА_1 останній підприємство не створював, йому не відомо хто підписував документи та ставив відтиск печатки. Перевіркою не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно з податковим розрахунком комунального податку за 2010 р. чисельність працюючих становить 1 особа. Згідно з податковою звітністю у ТОВ «Санабрія»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Санабрія»за податковою адресою згідно з реєстрацією не знаходиться. У зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Операції ТОВ «Санабрія»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Враховуючи те, що у ТОВ «Санабрія»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «Санабрія»не є господарською діяльністю підприємства. Всі операції купівлі-продажу ТОВ «Санабрія»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

9 квітня 2012 р. працівниками відділу податкового контролю Іванківської МДПІ складено акт №11 про неможливість вручення акту за №126/7/22/31071265 від 09.04.2012 по ТОВ «РК «Нововид»з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 по проведенню фінансово господарських відносин з ТОВ «Санабрія»у зв'язку з тим, що посадові особи підприємства на час виїзду за юридичною адресою платника (смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49) були відсутні.

Іванківська МДПІ супровідним листом від 10.04.2012 №302/7/22-025 керівнику ТОВ «РК «Нововид»надіслано акт невиїзної документальної перевірки по ТОВ «РК «Нововид»за червень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Санабрія»за №126/23/31071265.

На підставі Акту перевірки Іванківською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 за №0000162300, яким ТОВ «Рекламна компанія «Нововид»визначено загальну суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 1926 грн., з яких 1925 грн. - сума основного платежу, 1 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з податковою накладною від 30.06.2011 №153, виписаною ТОВ «Санабрія»позивачу, на підставі, як зазначено в накладній, договору поставки останній надав послуги на суму 15000 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 2500 грн.).

Зазначений у цій податковій накладній договір поставки позивачем суду не надано.

Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р.

До матеріалів справи долучено та досліджено судом роздруківку з веб-сайта ДПС України, згідно з якою свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Санабрія»(код ЄДРПОУ 37264702) анульовано за ініціативою платника податку 14.05.2012.

Як вбачається з рахунку-фактури №СФ-0000623 від 25.06.2011, ТОВ «Санабрія»позивачу надано послуги на суму 15000 грн. (у т.ч. ПДВ 2500 грн.). Дослідженням цього рахунку-фактури установлено, що у ньому не відображено вид та суть наданих послуг, їх обсяг тощо.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000506 від 30.06.2011 ТОВ «РК «Нововид»було отримано послуги на суму 12500 грн. Дослідженням цього акту установлено, що у ньому не відображено вид та суть наданих послуг, їх обсяг тощо.

У судовому засіданні представник позивача також не зміг детально пояснити суть наданих послуг, їх обсяг тощо та не надав відомості щодо вказаного у документах договору поставки.

Для з'ясування зазначених обставин суд згідно з частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України запропонував позивачу подати додаткові докази, а також з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, ухвалою суду від 08.10.2012 від позивача додатково витребувано всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій, проте цих документів позивачем до суду не надано.

У подальшому представником позивача в якості підтвердження реальності здійснених господарських операцій до суду надано виготовлений ТОВ «Санабрія»звіт про виконані послуги згідно з актом №000099 від 30.06.2011, відповідно до якого ТОВ «Санабрія»здійснило маркетингове дослідження в області визначення потреб серед населення; дослідження проводилося шляхом телефонного опитування на мобільні телефони жителів Києва та Київської області, перелік телефонних номерів наведено у звіті. Крім того, надано перелік 6-ти запитань, які задавалися під час опитування, та узагальнені результати цього опитування в таблиці. Дослідженням цього звіту (з урахуванням його змісту та наведеній у ньому інформації) судом не встановлено мети та можливості його використання у господарській діяльності позивача.

У зв'язку з цим 22.10.2012 та 30.10.2012 суд повторно зобов'язав позивача надати бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій, проте цих документів позивачем до суду не надано. У судовому засіданні представник позивача не надав суду пояснень щодо використання вказаного звіту у господарській діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Санабрія», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про відсутність як факту реального здійснення господарської операції, так і відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у ТОВ «Санабрія». Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що ним за наслідками перевірки не встановлено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, зокрема щодо придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку.

Суд бере до уваги, що ТОВ «Санабрія», яке видало податкову накладну, було зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції, а припинення дії свідоцтва платника ПДВ мало місце вже в 2012 р.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо).

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Як встановлено судом, факт надання послуг позивачу з боку ТОВ «Санабрія»не підтверджується документально, господарські операції належним чином не відображено у бухгалтерському обліку позивача, суть наданих послуг позивачем не зазначена.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на неодноразову вимогу суду не надано всі первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Санабрія». Відсутній також і письмовий договір, в якому б визначалася суть замовлених послуг, їх обсяг та вартість. Суд враховує, що при досліджені в судовому засіданні наданих позивачем первинних документах (рахунок-фактура, акт здачі-прийняття робіт (послуг), податкова накладна) не вказано, які саме послуги надавало ТОВ «Санабрія», що унеможливлює установлення їх суті, обсягу, правильності визначення вартості тощо.

Суд також бере до уваги, що згідно з наданим представником позивача звітом ТОВ «Санабрія»виконано послуги згідно з актом №000099 від 30.06.2011, тоді як до справи позивачем долучено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000506 від 30.06.2011. Отже, номери цих актів суттєво відрізняються один від одного, що унеможливлює використання судом звіту про надані послуги в якості належного й достатнього доказу їх надання. Крім того, як встановлено судом, позивачем не надано доказів щодо наявності мети використання цих досліджень в господарській діяльності позивача.

Отже, під час судового розгляду позивачем не надано документів та обґрунтованих пояснень, на підставі яких можливо з'ясувати які послуги він отримував у ТОВ «Санабрія», а надані докази: рахунок-фактура, акт здачі-прийняття робіт (послуг), податкова накладна, не містять підтвердження того, які саме послуги були надані позивачем від ТОВ «Санабрія».

У зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних додаткових доказів спір судом розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарської операції не було, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 листопада 2012 р.