Постанова

від 10.12.2012 по справі 33/111б

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2012 р. справа №33/111б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Савченко І.В. за участю представників сторін:

від скаржника:Бенхасін А.А. -довір. № 97 від 26.10.2012р. Жмуріна В.В. -довір. № 84 від 18.09.2012р. від боржника: від кредитора: від ініціюючого кредитора:Ліквідатор Гнєдова О.В. Назарчук І.Д. -довір. № 23974/02 від 10.12.12р. УПФУ в Совєтському районі м.Макіївки не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. у справі№ 33/111б (суддя Тарапата С.С.) за заявою кредитора до боржникаМакіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби м. Макіївка Донецької області відкритого акціонерного товариства «Макіївська бавовнопрядильна фабрика «Мактекс»м. Макіївка Донецької області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 22.07.2002р. господарський суд Донецької області за заявою кредитора Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки порушив справу про банкрутство ВАТ «Макіївська бавовнопрядильна фабрика «Мактекс»м. Макіївка Донецької області за загальною процедурою на підставі ст.ст. 1, 6, 8, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон); ввів процедуру розпорядження майном.

Ухвалою від 15.08.2002р. суд зобов'язав ініціюючого кредитора здійснити в офіційному друкованому органі публікацію про порушення справи про банкрутство, визнав розмір вимог кредитора та призначив розпорядником майна у справі №33/111б арбітражного керуючого Франкфурта В.В.

Ухвалою від 06.12.2002р. суд визнав та затвердив реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою від 21.03.2003р. судом введено процедуру санації боржника та керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Франкфурта В.В.

Ухвалою суду від 14.11.2003р. припинені повноваження керуючого санацією Франкфурт В.В. та призначений новий керуючий санацією арбітражний керуючий Гнєдова О.В.

Ухвалою від 29.12.2003р. господарським судом затверджений план санації ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс".

Постановою від 22.02.2005р. господарський суд визнав ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначив арбітражну керуючу Гнєдову О.В.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2005р. призначена ліквідаційна комісія ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс".

Як вбачається з матеріалів справи строк ліквідаційної процедури продовжувався.

Ухвалою суду від 23.07.2012р. змінено найменування кредитора у справі -Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго".

Ухвалою від 29.08.2012р. господарський суд замінив кредитора у справі - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області на Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Ухвалою від 02.10.2012р. суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідував юридичну особу ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс", припинив провадження у справі.

Ухвала суду обґрунтована тим, що ліквідатором проведена інвентаризація майна банкрута, сформована ліквідаційна маса, проведена її оцінка, реалізація, а також робота з передачі відповідного майна до комунальної власності. Розглянуті вимоги поточних кредиторів. За рахунок отриманих та наявних грошових коштів повністю погашена заборгованість першої та другої черги (в т.ч. по заробітній платі), та частково погашені вимоги третьої черги. Кредиторські вимоги четвертої та наступних черг залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів банкрута.

Судом також встановлено, що на балансі банкрута обліковувалось державне майно -два бомбосховища, які при приватизації не увійшли до його статутного фонду. За згодою відділу громадянської оборони Макіївської міської ради одне бомбосховище було передано з балансу банкрута на баланс ТОВ "Асал Дизайн" за актом приймання-передачі від 02.07.2007р. Рішенням від 09.03.2010р. у справі №34/27пн господарський суд Донецької області зобов'язав Регіональне відділення ФДМУ в Донецькій області розпорядитись майном, яке не увійшло до статутного фонду банкрута при приватизації, але залишилось на його балансі та визначити належного балансоутримувача цього майна. Наказ за цим рішенням був переданий ліквідатором на виконання до органів державної виконавчої служби. Також ліквідатор направляв звернення до РВ ФДМУ по Донецькій області щодо виконання вказаного рішення суду.

Господарським судом було встановлено, що на засіданні 26.06.2012р. комітету кредиторів за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі. При винесенні оскаржуваної ухвали присутні у судовому засіданні не заперечували проти затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі.

Окрім того, господарським судом встановлена відсутність майна, належного боржнику на праві власності.

Підсумовуючи результати проведеної ліквідаційної процедури, суд встановив, що ліквідатором вжито усіх належних заходів щодо передачі державного майна, що обліковується на балансі ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс" та не увійшло до його статутного фонду. Неприйняття уповноваженими органами відповідних управлінських рішень щодо передачі державного майна на баланс іншим особам не залежить від ліквідатора.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, РВ ФДМУ по Донецькій області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить вказану ухвалу по справі № 33/111б скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Донецької області.

В доводах апелянт посилається на порушення господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням вимог ч. 2 ст. 32 Закону, оскільки на момент її винесення судом на балансі банкрута залишилось майно, яке не було списане в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. № 567. РВ ФДМУ вважає, що нездійснення ліквідатором законодавчо визначених повноважень по списанню майна в установленому законодавством порядку може призвести до погіршення стану або повної втрати державного майна ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс", що на думку апелянта спричинить державі економічних збитків.

Ухвалою від 27.11.2012р. апеляційна скарга прийнята до апеляційного провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

УПФУ в м. Димитрові надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Донецькій області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. залишити без змін.

Від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд залишити без змін оскаржувану ухвалу, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Свої заперечення на апеляційну скаргу ліквідатор обґрунтовує тим, що відповідно до діючого законодавства стосовно передачі майна, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств в процесу приватизації, та з моменту введення ліквідаційної процедури у цій справі про банкрутство й до винесення господарським судом Донецької області рішення від 09.03.2010р. у справі № 34/27пн РВ ФДМУ по Донецькій області не прийнято жодного управлінського рішення, яким би визначило спосіб управління майном банкрута, що не увійшло до статутного капіталу ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс", а саме бомбосховище № 19076.

Також ліквідатор заперечує проти доводів апелянта щодо проведення списання майна-бомбосховища, оскільки на засіданні 02.09.2010р. комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту, які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс", було прийнято рішення рекомендувати РВ ФДМУ по Донецькій області списати захисну споруду № 19076. Крім того, ліквідатор посилається про не можливість проведення ним списання цієї цивільної споруди, оскільки у банкрута відсутні співробітники та кошти для проведення таких заходів.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації), відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.07.2012р. ліквідатор надав до суду першої інстанції протокол зборів комітету кредиторів від 26.06.2012р., звіт ліквідатора від 26.06.2012р., ліквідаційний баланс на 26.06.2012р. та реєстр вимог кредиторів.

За результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу судом першої інстанції було встановлено, що на виконання вимог ст. 25 Закону про банкрутство, в ході ліквідаційної процедури ліквідаторами проведена інвентаризації майна банкрута, сформована ліквідаційна маса, проведена оцінка та реалізація виявленого майна, розглянуті вимоги поточних кредиторів.

Грошові кошти, що отримані від реалізації ліквідаційної маси розподілені відповідно до вимог ст.31 Закону про банкрутство.

Ліквідатором були отримані довідки відповідних органів про відсутність у банкрута зареєстрованих транспортних засобів, нерухомого майна та земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи та звіту ліквідатора було виявлене майно (автодорога «с.Об'єднане-пост-центр»та споруда «Пождепо»-житловий будинок), яке не підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута, тому було передано ліквідатором до комунальної власності згідно актів прийому-передачі від 10.07.2008р. та 10.09.2008р. відповідно.

Також на балансі банкрута знаходились об'єкти цивільної оборони, які не увійшли в план приватизації підприємства: бомбосховище (інв.№19076) та бомбосховище (інв.№19077). Відділ цивільної оборони Макіївської міської ради надало згоду лише на передачу одного бомбосховища № 19077, яке згідно акту прийому-передачі від 02.07.2007р. було передано на баланс ТОВ «Асал Дизайн».

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затверджено наказом ФДМУ та Міністерством економіки України від 19.05.1999р. №908/68, право та обов'язок розпоряджатись таким майном згідно діючого законодавства покладено на Фонд державного майна України, який повинен обрати спосіб управління цим державним майном та умови його подальшого використання.

Як вбачається в матеріалах справи відсутні докази щодо обрання способу управління майном -бомбосховищем № 19076, яке перебуває на балансі ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс", але не увійшло до його статутного капіталу з моменту введення господарським судом ліквідаційної процедури (22.02.2005р.).

У зв'язку з чим ліквідатор звернувся до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого винесено рішення від 09.03.2010р. у справі № 34/27пн, яким суд зобов'язав РВ ФДМУ по Донецькій області розпорядитись майном, що не увійшло до статутного фонду ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс" при приватизації, але залишилося на його балансі, а саме: бомбосховище (інв.№19076), та визначити належного балансоутримувача цього майна.

З доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що листом від 01.04.2010р. №02-17-03542 РВ ФДМУ по Донецькій області звернулось до голови Донецької обласної державної адміністрації про створення комісії з питань подальшого використання захисної споруди (бомбосховище інв.№19076), яка в процесі приватизації не увійшла до статутного фонду ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс", але залишилось на його балансі. Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 04.08.2010р. № 462 було створено відповідну комісію.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що згідно протоколу засідання комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ „Макіївська бавовнопрядильна фабрика „Мактекс", але залишились на його балансі, від 02.09.2010р. прийнято наступне рішення: рекомендувати РВФДМУ по Донецькій області списати захисну споруду № 19076 , яка під час приватизації не увійшла до статутного капіталу банкрута, але залишилось на його балансі, згідно Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. № 567.

Але як вбачається з матеріалів справи та підтверджується доводами апеляційної скарги, що апелянт не здійснив заходів на виконання протоколу засідання комісії від 02.09.2010р. стосовно списання майна (бомбосховища № 19076), а взагалі переклав цей обов'язок на ліквідатора.

Однак з такими доводами фонду не маже погодитись апеляційний суд, оскільки з моменту введення ліквідаційної процедури у банкрута відсутні робітники, зупиняється виробничих процес, тобто підприємство припиняє ведення своєї господарської та фінансової діяльності, а отже, відсутні будь-які кошти, які можливо було б використати на забезпечення процедури списання державного майна.

Так, для списання вказаного об'єкту в установленому законодавством порядку з подальшим розбиранням та утилізацією, передачею отриманих від реалізації будівельних матеріалів коштів до Державного бюджету необхідно встановлення оціночної вартості залишків об'єкту нерухомості, виконання робіт по демонтажу та розбиранню, проведення реалізації матеріалів, що передбачає значні матеріальні затрати, які можливі за умови наявності достатніх коштів у банкрута (за умови повного погашення вимог усіх кредиторів банкрута) або отримання цільового фінансування від держави як власника цього майна для проведення вказаних заходів.

Підприємство-банкрут не має вільних коштів для проведення вищевказаних заходів по списанню державного майна, яке фактично не належить банкруту. Використання коштів банкрута суворо регламентоване нормами Закону, де у відповідній черговості визначено задоволення вимог кредиторів. Відсутність будь-яких коштів у банкрута на момент винесення судом оскаржуваної ухвали підтверджується ліквідаційним балансом. Будь-якого цільового фінансування від держави підприємство-банкрут для проведення списання об'єктів державного майна на протязі ліквідаційної процедури не отримало. Таким чином, ліквідатор за таких обставин був об'єктивно позбавлений можливостей здійснити під час ліквідаційної процедури усі заходи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. № 567 щодо списання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду банкрута.

У пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.04.2006р. № 01-8/396 «Про деякі питання обліку майнових активів неплатоспроможного боржника у провадженні зі справ про банкрутство»роз'яснено, що положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68, передбачено різні способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Одним з таких способів є передача майна господарським товариствам на умовах договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства. За змістом названого Положення Фонд державного майна України та його регіональні відділення мають обирати спосіб управління відповідним державним майном та забезпечувати його передачу з балансу таких господарських товариств у разі порушення провадження у справі про їх банкрутство.

На думку колегії суддів, в даній ситуації, з врахуванням усіх вищевказаних обставин справи, з боку ФДМУ повинні були б вжиті заходи щодо передачі об'єкту державного майна на баланс іншого господарюючого суб'єкту, який не знаходиться в процедурі банкрутства та має матеріальні можливості утримувати вказане майно або нести витрати щодо його списання в установленому порядку

Але наявність таких обставин не заважає господарському суду першої інстанції розглядати та затверджувати звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припиняти провадження у справі про банкрутство. Стаття 32 Закону надає суду право виносити ухвалу про затвердження звіту та ліквідаційного балансу після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів. У даній справі усі кредитори в особі комітету вирішили клопотати перед судом про затвердження ліквідаційного балансу та ліквідацію банкрута. Закон не передбачає право суду відмовляти у затвердженні ліквідаційного балансу у справі про банкрутство з підстав, коли у банкрута залишилося на обліку майно інших осіб, в тому числі державне. Тільки у разі, якщо господарський суд дійде висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Але у даній справі відсутні відомості про наявність ліквідаційної маси, яка не була реалізована ліквідатором (зазначене апелянтом майно не входить до ліквідаційної маси на підставі ст. 26 Закону). Тому у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для відмови у задоволенні звіту та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі про банкрутство.

У даній ситуації колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним посилання господарського суду на статтю 31 частину 7 Закону як спеціальну норму права, якою визначено наступне регулювання спірних правовідносин між банкрутом та власниками майна, а саме:

у разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута , майно , що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств -відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України .

Тобто прямо норма закону передбачає передачу державного майна ліквідатором банкрута органу приватизації (в даному випадку це апелянт по справі) вже після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

В цьому випадку за наявності вищевказаної спеціальної правової норми закону про банкрутство колегія суддів не вбачає порушень інтересів держави оскаржуваною ухвалою господарського суду Донецької області.

Крім того, такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 27.11.2012р. у справі № 33/101б.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не підлягає задоволенню, а ухвала суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі від 02.10.2012р. не підлягає скасуванню, оскільки прийнята з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. у справі № 33/111б залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. у справі № 33/111б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 17 прим.:

11. кредиторам, 1. скаржнику

1.боржнику, 1.ліквідатору

1. ДАГС, 1. до справи, 1.ГСДО