Постанова

від 26.02.2013 по справі 33/111б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 33/111б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. по справі №33/111б за заявою Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.2012 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Відкритого акціонерного товариства "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс", ліквідовано юридичну особу - ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс", провадження по справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майно України по Донецькій області залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. залишено без змін.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 22.07.2002р. порушено провадження по справі про банкрутство ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс", введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду першої інстанції від 06.12.2002р. затверджений реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 21.03.2003р. введена процедура санації ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс" строком на 12 місяців до 21.03.2004р., керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Франкфурт В.В.

Ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2003р. припинені повноваження керуючого санацією Франкфурт В.В. та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Гнєдова О.В.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.12.2003р. затверджений план санації 14.11.2003р. ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс", строк санації продовжений до 21.09.2004р.

Ухвалою суду від 06.10.2004р. строк санації продовжений до 21.12.2004р., внесені зміни до плану санації.

Постановою господарського суду Донецької області від 22.02.2005р. ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс" визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців до 22.02.2006р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гнєдова О.В.

Ухвалою суду від 24.05.2005р. призначена ліквідаційна комісія ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс".

Ухвалою суду від 17.05.2010р. строк ліквідаційної процедури продовжений до 16.12.2010р., до участі у справі залучено Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства.

Ухвалою суду від 21.01.2012р. строк ліквідаційної процедури продовжений до 16.06.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012р. ліквідатор подав до суду протокол зборів комітету кредиторів від 26.06.2012р., звіт ліквідатора від 26.06.2012р., ліквідаційний баланс станом на 26.06.2012р. та реєстр вимог кредиторів.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс" та припиняючи провадження по справі на підставі п.6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що майно, яке належить боржнику на праві власності відсутнє, ліквідатором проведена інвентаризація майна банкрута, сформована ліквідаційна маса, проведена її оцінка та реалізація. При цьому, ліквідатор здійснив всі належні заходи щодо передачі державного майна, що обліковується на балансі ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс" та не увійшло до його статутного фонду, в той час, як неприйняття уповноваженими органами відповідних управлінських рішень щодо передачі державного майна не залежить від ліквідатора.

Крім цього, за рахунок отриманих та наявних грошових коштів повністю погашена заборгованість першої та другої черг (в т.ч. по заробітній платі) та частково погашені вимоги третьої черги. Кредиторські вимоги четвертої та наступних черг залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів банкрута. Тому наявні підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута та припинення провадження по справі.

Згідно статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Тобто, ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування обсягів активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилось майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичною особи - банкрута.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Отже, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Як встановили суди попередніх інстанцій, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором проведена інвентаризація майна банкрута, сформована ліквідаційна маса, проведена оцінка та реалізація виявленого майна, розглянуті вимоги поточних кредиторів.

Грошові кошти, що отримані від реалізації ліквідаційної маси розподілені відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Ліквідатором були отримані довідки відповідних органів про відсутність у банкрута зареєстрованих транспортних засобів, нерухомого майна та земельних ділянок.

Отже, господарським судом встановлена відсутність майна, належного боржнику на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в ході ліквідаційної процедури було виявлене майно (автодорога "с.Об'єднане-пост-центр" та споруда "Пождепо"-житловий будинок), яке не підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута, тому вказане майно було передано ліквідатором до комунальної власності згідно актів прийому-передачі від 10.07.2008р. та 10.09.2008р. відповідно.

Крім цього, на балансі банкрута знаходились об'єкти цивільної оборони, які не увійшли в план приватизації підприємства: бомбосховище (інв.№19076) та бомбосховище (інв.№19077). Відділ цивільної оборони Макіївської міської ради надав згоду лише на передачу одного бомбосховища № 19077, яке згідно акту прийому-передачі від 02.07.2007р. було передано на баланс ТОВ "Асал Дизайн".

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Міністерством економіки України від 19.05.1999р. №908/68, право та обов'язок розпоряджатись таким майном згідно діючого законодавства покладено на Фонд державного майна України, який повинен обрати спосіб управління цим державним майном та умови його подальшого використання.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази щодо обрання способу управління майном -бомбосховищем № 19076, яке перебуває на балансі ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс", але не увійшло до його статутного капіталу з моменту введення господарським судом ліквідаційної процедури (22.02.2005р.)

У зв'язку з цим ліквідатор звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, за результатами розгляду якого прийнято рішення від 09.03.2010р. по справі № 34/27пн, яким зобов'язано РВ ФДМУ по Донецькій області розпорядитись майном, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс" при приватизації, але залишилося на його балансі, а саме, бомбосховищем (інв.№19076 на 900 чол.) та визначити належного балансоутримувача цього майна.

Наказ господарського суду переданий ліквідатором на виконання до органів державної виконавчої служби. Крім того, ліквідатором направлялись звернення до Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області щодо виконання вказаного рішення суду.

При цьому, РВ ФДМУ по Донецькій області повідомило про намір заключити договір з КП БТІ в м. Макіївці з метою проведення технічної інвентаризації об'єкта громадянської оборони - бомбосховища та підтвердило, що оплата послуг КП БТІ в м. Макіївці буде здійснена за рахунок бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 01.04.2010р. №02-17-03542 РВ ФДМУ по Донецькій області звернулось до голови Донецької обласної державної адміністрації з приводу створення комісії з питань подальшого використання захисної споруди (бомбосховище інв.№19076), яка в процесі приватизації не увійшла до статутного фонду ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс", але залишилось на його балансі.

Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 04.08.2010р. № 462 було створено відповідну комісію.

Згідно протоколу від 02.09.2010р. на засіданні комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ "Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс", але залишились на його балансі, прийнято наступне рішення: рекомендувати РВ ФДМУ по Донецькій області списати захисну споруду № 19076, яка під час приватизації не увійшла до статутного капіталу банкрута, але залишилось на його балансі згідно Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. № 567.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що РВ ФДМУ по Донецькій області не здійснило заходів на виконання протоколу засідання комісії від 02.09.2010р. стосовно списання майна (бомбосховища № 19076).

Так, для списання вказаного об'єкту в установленому законодавством порядку з подальшим розбиранням та утилізацією, передачею отриманих від реалізації будівельних матеріалів коштів до Державного бюджету необхідно встановлення оціночної вартості залишків об'єкту нерухомості, виконання робіт по демонтажу та розбиранню, проведення реалізації матеріалів, що передбачає значні матеріальні затрати, які можливі за умови наявності достатніх коштів у банкрута (за умови повного погашення вимог усіх кредиторів банкрута) або отримання цільового фінансування від держави як власника цього майна для проведення вказаних заходів.

Підприємство-банкрут не має вільних коштів для проведення вищевказаних заходів по списанню державного майна, яке фактично не належить банкруту, оскільки використання коштів банкрута регламентоване вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де у відповідній черговості визначено задоволення вимог кредиторів. При цьому, відсутність будь-яких коштів у банкрута на момент затвердження звіту ліквідатора підтверджується ліквідаційним балансом. Будь-якого цільового фінансування від держави підприємство-банкрут для проведення списання об'єктів державного майна на протязі ліквідаційної процедури не отримало.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор був об'єктивно позбавлений можливостей здійснити під час ліквідаційної процедури усі заходи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. № 567 щодо списання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду банкрута.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Фонду на виконання рішення суду від 09.03.2010р. по справі № 34/27пн про зобов'язання вчинити певні дії потрібно було вжити заходи щодо передачі об'єкту державного майна, а саме, бомбосховища (інв.№19076 на 900 чол.) на баланс іншого господарюючого суб'єкту, який не знаходиться в процедурі банкрутства та має матеріальні можливості утримувати вказане майно або нести витрати щодо його списання в установленому порядку

Однак, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, невиконання Фондом зазначеного рішення суду не є перешкодою для затвердження судом першої інстанції поданого звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на засіданні комітету кредиторів 26.06.2012р. за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута та припинення провадження по справі.

У судовому засіданні 02.10.2012р. за результатами розгляду звіту ліквідатора присутні представники не заперечували проти затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає право суду відмовляти у затвердженні ліквідаційного балансу у справі про банкрутство з підстав, коли у банкрута залишилося на обліку майно інших осіб, в тому числі державне. Тільки у разі, якщо господарський суд дійде висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора.

Як встановив суд апеляційної інстанції, відомості про наявність ліквідаційної маси, яка не була реалізована ліквідатором, у даній справі відсутні, а зазначене заявником в апеляційній скарзі майно не входить до ліквідаційної маси банкрута.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що ліквідатор здійснив всі належні заходи ліквідаційної процедури, тому наявні законні підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута та припинення провадження по справі.

Крім того, правомірним є посилання судів попередніх інстанцій на ч. 7 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що у разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Тобто прямо норма закону передбачає передачу державного майна ліквідатором банкрута органу приватизації (в даному випадку це РВ ФДМУ по Донецькій області) вже після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. по справі №33/111б залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.