Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2-а-23622/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 року м. Київ К-29800/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року

у справі № 2-а-23622/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський верстато-ремонтний завод»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський верстато-ремонтний завод»(позивач) до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області (відповідач) задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001382301/0 від 15 серпня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Бердичівська ОДПІ в Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Бердичівський верстато-ремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 19 грудня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 2393/23-01/34065956 від 14 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001382301/0 від 15 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 24 024,00 грн. (16 016,00 грн. -основний платіж, 8 008,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості робіт з ремонту верстатів, не пов'язаних з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності ТОВ «Бердичівський верстато-ремонтний завод», а також не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на ненадання контрагентом позивача первинних документів за період з 19 грудня 2006 року по 31 березня 2008 року, які підтверджують виконання ним робіт з ремонту верстатів.

Крім того, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виконувались для позивача роботи з ремонту верстатів, фактичне здійснення яких підтверджується актами виконаних робіт довільної форми, а оплата -належним чином оформленими платіжними дорученнями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості робіт з ремонту верстатів з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ТОВ «Бердичівський верстато-ремонтний завод», а також підтвердження належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про те, що відсутність первинних документів у виконавця робіт не може слугувати підставою для висновку про невиконання робіт за наявності таких документів у замовника.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.