Ухвала

від 29.10.2012 по справі 2а-1870/4724/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/4724/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-1870/4724/12

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість зі сплати адміністративно - господарської санкції в сумі 52460грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 251,76 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі до 18 квітня 2012 року 52460 грн. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в розмірі 251,76грн., яка відповідачем не сплачена.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 року задоволено адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Стягнуто з Управління Держаної служби охорони при УМВС України в Сумській області на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 52 460, 00 грн. 00 коп. та пеню в розмірі 251, 76 грн. 76 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення Закону України "Про міліцію", Положення про Державну службу охорони при МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності", Положення про Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області, затвердженого наказом Департаменту ДСО при МВС України № 177 від 30.09.2010 року, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі. Зазначає, що відповідач є підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, він не має можливості забезпечити у повному обсязі належні умови праці для працівників з вадами здоров'я. Зауважує, що висновок Сумського окружного адміністративного суду стосовно того, що норматив робочих місць повинен розраховуватися лише з штатного розпису, і при цьому лише з тих місць, на які б могли бути працевлаштовані інваліди, є безпідставним.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач просить розглянути справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області є госпрозрахунковою організацією, що підтверджується Положенням про Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області, затвердженого наказом Департаменту ДСО при УМВС України від 30.09.2010 року № 177.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, що надавався відповідачем до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 300 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників підприємства - 10 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 26230 грн. (а.с. 4).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано встановлений законом норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, щомісячно не подавалися звіти до центру зайнятості за місцем своєї реєстрації, нараховані адміністративно-господарські санкції добровільно не сплачені

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2011 році у сумі 52460,00 грн. та пені у сумі 251,76 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до розрахунку суми позову, наданого позивачем, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 12 осіб, а середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників, фактично працюючих на підприємстві, становить 10 осіб.

Тобто, відповідачем не виконано норматив 2 робочих місця по працевлаштуванню інвалідів.

Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2011 рік становить 26230 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2011 році становить 52460 грн. (а.с. 3 зворот).

Визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, здійснюється відповідно до Інструкції із статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286.

Згідно вказаної Інструкції п. 3.2.5. середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Пунктом 3.2.1 вказаної Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007р. N 42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Враховуючи наведені положення Інструкції, до середньооблікової кількості штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, включаються особи, які пропрацювали на підприємстві шість та більше місяців за рік.

Таким чином, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві відповідача у 2011р., становить 10 осіб.

Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про Порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнагляду охорон праці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Згідно зі статтею 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце. призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Вказана вище адміністративно господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.1.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42, форма N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Як свідчить лист Сумського міського центру зайнятості від 21.05.2012 р. №04/914, відповідачем не подавались до Сумського міськрайонного центру зайнятості звіти за формою статистичної звітності №3-ПН, затвердженої наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року, УДСО при УМВС України в сумській області протягом 2011 року не інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) із зазначенням можливості працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с. 5).

Згідно п. 3.3 Інструкції щодо заповнення форми 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 338 у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підприємством , відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма 3-ПН відноситься до статистичної звітності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до вищевикладеного, обов'язок щодо підшукування і працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, обов'язком підприємства залишається складення та передання останній звітів про наявність вакантних місць.

Наведеним фактам суд першої інстанції надав належну правову оцінку, вважаючи їх підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідач є бюджетною організацією, підпорядкованою Міністерству внутрішніх справ, не має на меті одержання прибутку, а також з урахуванням специфіки охоронної діяльності не має можливості працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання нормативу робочих місць, відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Колегія суддів зазначає, що відповідач щомісячно, протягом 2011р. не подавав звіти форми №3-ПН про наявність вакансій до державної служби зайнятості , тому відповідачем не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходи для працевлаштування інвалідів.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про стягнення адміністративного господарських санкцій та пені, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен розраховуватися відповідачем, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. по справі № 2а-1870/4724/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-1870/4724/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.