Ухвала

від 22.11.2012 по справі 2а-1870/7248/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/7248/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/7248/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Спектр"

до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області

про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Спектр"(далі -ТОВ "ТРК "Спектр") звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі (далі -відповідач, УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі), в якому просив визнати протиправними та скасувати: вимогу відповідача №32/1 від 31 липня 2012 року про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4082грн.68коп.; рішення відповідача № 151 від 31 липня 2012 року про застосування фінансових санкцій до позивача у розмірі 19802грн.74коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/7248/12 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків" №151 від 31 липня 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом суттєвих обставин по справі та на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття прокурора, представника позивача та представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "ТРК "Спектр" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 31834233), та в 2004р. було платником єдиного податку згідно свідоцтва №1813000610 від 29.12.2003р. що підтверджується копією свідоцтва (а.с.30).

На підставі приписів ст.ст. 14, 15 а також ст. 17 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон від 09.07.2003р. № 1058-IV) позивач перебував на обліку в органі Пенсійного фонду як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 3 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом позивач набув статусу платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У період з 26.07.2012р. по 31.07.2012р. УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі проведена планова перевірка ТОВ "ТРК "Спектр" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.02.2002року по 30.06.2012року.

Результати перевірки оформлені актом від 31.07.2012року №158 (а.с.9-20), в якому контролюючим органом відображено порушення позивачем вимог п.6 ч.2 ст. 17, ч.6 ст. 18 ст. 19 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), п.1 ст. 14, ч.2 ст. 20 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, а також п.4.1 розділу 4 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (далі -Інструкція №21-1), в результаті чого донараховано страхові внески за тарифом 32% за 2004р. на суму 4082грн. 68коп. (а.с.21-22).

31.07.2012р. начальником УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі на підставі матеріалів документальної перевірки прийнято рішення №158 "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків", яким до ТОВ "ТРК "Спектр" на підставі п.4 ч.9 ст. 106 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV (тут і далі по тексту постанови чинної до 01.01.2011р.) застосовано фінансову санкцію в розмірі 19802 грн. 74коп. (а.с.26-27).

Також 31.07.2012р. заступником начальника УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі винесено вимогу №32/1 про сплату ТОВ "ТРК "Спектр" боргу, який включив у себе суму недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, донарахованої за результаті вказаної перевірки, в сумі 4082грн. 68коп. (а.с.23).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування вимоги №32/1 від 31.07.2012р. про сплату боргу, суд першої інстанції, виходив з того, що вона прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В 2004р., коли позивач перебував на обліку в органі Пенсійного фонду як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхувальник, в даному випадку ТОВ "ТРК "Спектр", зобов'язаний був нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 2 статті 20 вказаного закону передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

При цьому пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта (чинній на час виникнення спірних правовідносин) нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Інструкції №21-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, в даному випадку -для відповідача за ставкою 32 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Як вбачається з акту перевірки (а.с.16-17), позивач у 2004р. на порушення п.1 ст.14 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV не відображав загальну суму фактичних виплат на оплату праці, на які нараховуються страхові внески в розмірі 32% та всупереч вказаних вище п.6 ч.2 ст. 17, ч.6 ст. 18 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV не обраховував страхові внески за тарифом 32%.

Відповідач у 2004р. перебував на спрощеній системі оподаткування, особливості перебування на якій було визначено діючим на той час Указом Президента №727/98 від 03.07.1998р., згідно ст. 6 якого було передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Протягом 2004р. дійсно позивачем перераховувся єдиний податок (а.с.31-42), з якого органом Державним казначейства проводилась відрахування 42% в пенсійний фонд (а.с.44). Однак, позивачем у звітах за 2004р. не було відображено суми фактичних виплат на оплату праці, на які нараховувались 32%, а тому вказані суми не могли і не були сплачені в 2004р. до органу Пенсійного фонду, так як не були нараховані. Позивач посилався на те, що оскільки він був платником єдиного податку, не повинен сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Разом з тим 01.01.2004р. набрав чинності Закон України № 1058-IV від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в ст. 5 якого зазначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Згідно ч.2 ст. 5 вказаного закону, в редакції чинній до 01.01.2011р., виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

У статті 18 Закону № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, було зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як і в Законі від 09.07.2003р. № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003р. №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

З урахуванням вищенаведеного, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності -платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Згідно п.8.2 Інструкції №21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема у випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків.

Таким чином, відповідач, донараховуючи позивачу суму страхових внесків, які підлягали сплаті за 2004р., та надсилаючи вимогу про сплату боргу №32/1 від 31.07.2012р., діяв, з урахуванням приписів п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідності до вимог, зокрема спеціального Закону №1058-IV та Інструкції №21-1, оскаржувана вимога винесена обґрунтовано та законно.

Щодо позовних вимог в частині оскарження рішення відповідача №151 від 31 липня 2012 року про застосування фінансових санкцій до позивача у розмірі 19802грн.74коп., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення (а.с.26), підставою для застосування фінансової санкції слугував пункт 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

При цьому, вказана норма діяла до 01.01.2011р. - до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень якого було визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як вже було зазначено, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися, зокрема частиною 9 статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність із 01.01.2011 року.

Тобто з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже заходи відповідальності необхідно визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, відповідач з 01.01.2011року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, нараховувати штрафні санкції, визначені частиною 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/7248/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.