Постанова

від 20.12.2012 по справі 28/5005/1306/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 28/5005/1306/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін позивача: відповідачів і третіх осіб: матеріали касаційної скарги Михнюк О.А. -дов. від 23.12.11, не з'явились, повідомлені належно, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.12 у справі№28/5005/1306/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до треті особи: 1. Публічного акціонерного товариства "Нікопольський південнотрубний завод" 2. Виконавчого комітету Нікопольської міської ради 1. Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції 2. Комунальне підприємство "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" 3. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області провизнання права власності

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський південнотрубний завод" і Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення: будівлю двоповерхового адміністративного корпусу спец. ділянки № 6, загальною площею 295, 7 кв.м, що розташований за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56. Позивач наголошував на тому, що він з 2001 року відкрито користується та володіє спірним майном, і це, на його думку, є підставою для визнання права власності на таке майно за набувальною давністю у відповідності до приписів статті 344 Цивільного кодексу України. Водночас позивач вказував на те, що відповідачі не оспорюють права власності позивача на спірне майно. Позов обґрунтований приписами статей 16, 316, 328, 344, 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.12 (суддя Манько Г.В.) відмовлено у задоволенні позову. Господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту добросовісного заволодіння ним чужим майном. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 319, 328, 331, 344 Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.12 (судді: Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонюк С.Г.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення судами приписів статей 15, 16, 316, 328, 330, 344, 376, 388 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про власність". Товариство наголошує на тому, що позивач більше 10 років відкрито користується і володіє спірною будівлею. Скаржник стверджує те, що він є добросовісним набувачем спірного майна.

Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти встановлення обставин справи та правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що за актом від 01.06.01 про проведення прилюдних торгів було передано ЗАТ НЗБТ "Ніко Тьюб" нежитлове приміщення будівлі двоповерхового адміністративного корпусу спец. ділянки №6, загальною площею 288,6 кв.м, розташоване у м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56. Правонаступником ЗАТ НЗБТ "Ніко Тьюб" є позивач. В цьому акті зазначено, що власником спірного майна є ВАТ "Металургсервіс". При цьому, як установили суди, договір купівлі-продажу спірного об'єкта не укладався. Судами також було установлено, що ВАТ "Металургсервіс" не є власником спірного майна у розумінні приписів цивільного законодавства, оскільки у нього були відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження такого права. Водночас суди установили, що на момент передачі спірний об'єкт (як нерухомість) не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Окрім того, установили суди і те, що нерухомість, на яку позивач просить визнати право власності, не є тотожною тій, котра передана за актом від 01.06.01. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський південнотрубний завод" і Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на будівлю двоповерхового адміністративного корпусу спец. ділянки № 6, загальна площа якого становить 295,7 кв.м, розташованого у м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56. При цьому, позивач посилався на те, що він з 2001 року відкрито користується і володіє спірним майном та є добросовісним його набувачем, і це, на думку позивача, є підставою для визнання за ним права власності за набувальною давністю на спірний об'єкт у відповідності до приписів статті 344 Цивільного кодексу України. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 328 цього ж Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності, унормоване приписами статті 344 Цивільного кодексу Украйни. Так, відповідно до приписів частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Наведена норма визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Так, володіння має бути добросовісним , тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років). Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди визнали недоведеним позивачем належними і допустимими доказами факт добросовісного заволодіння спірним чужим майном (оскільки позивачу було відомо про відсутність у ВАТ "Металургсервіс" правовстановлюючих документів (тобто титулу власника). Установлено господарськими судами і те, з підтвердженням матеріалами справи, що спірний об'єкт не є нерухомістю у розумінні приписів цивільного законодавства; він не тотожний об'єкту, зазначеному в акті про проведення прилюдних торгів від 01.06.01 (позаяк площі об'єктів різні). Встановлене не підтверджує правомірності набуття права власності за набувальною давністю на спірне майно. Враховуючи те, що господарськими судами не встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання права власності за набувальною давністю на спірне майно за позивачем, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.12 у справі №28/5005/1306/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В.Швець