Постанова

від 13.11.2006 по справі 12/561

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/561

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13.11.06                                                                                 Справа № 12/561.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора м. Сєвєродонецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку

до  Державного підприємства МВС України "Спецсервіс", м. Київ в особі Луганської обласної  філії державного підприємства МВС України "Спецсервіс", м. Луганськ

про стягнення 1762 грн. 50 коп.

в присутності представників сторін:

від заявника - Гришина  Т.А.- прокурор, посвідчення № 912 від 29.03.06;

від позивача - Костенко С.О. - ст. держ. подат. ревізор-інсп., довіреність № 21054/24-015 від 10.11.06,  Шаповалов С.Г. - нач.юр.від., довіреність 3 22452/10-028 від 29.12.05;

від відповідача - Юркевич І.В.

          Суть спору: Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства МВС України "Спецсервіс", м. Київ в особі Луганської обласної філії державного підприємства МВС України "Спецсервіс" вартості переданого на зберігання майна в сумі 1762 грн. 50 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

20 січня 2006 року Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку  уклала з Луганською обласною філією Державного підприємства МВС України "Спецсервіс" (далі - ЛОФ ДП МВС України "Спецсервіс") угоду №004-06/2/24-112 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави.

25.05.2006р. актом №04/24-108 позивачем було передано відповідачеві на реалізацію майно на загальну суму 1762,5 грн., а саме:

- плита 1 ПЗ-2АтV - 12 шт. (5 х 1,5 х 0,25)м;

- плита 1 ПЗ-2АтV - 8 шт. (4,65 х 1,0 х 0,3)м;

- плита 1 ПЗ-2АтV - 3 шт. (4,65 х 1,5 х 0,3)м.

Згідно щомісячних звітів Луганської обласної філії Державного підприємства МВС України "Спецсервіс" залізобетонні плити в кількості 23 шт. знаходились на обліку на збалансованому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні".

Відповідно до п. 2.2.2 угоди про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, ЛОФ ДП МВС України "Спецсервіс" зобов'язаний власними силами забезпечити зберігання майна та його споживчих якостей.

19.05.2006 року начальником ДПІ у м. Сєвєродонецьку було прийнято рішення             №5/24-113 про реалізацію залізобетонних плит, що перейшли у власність держави. Однак, співробітниками ДПІ у м. Сєвєродонецьку 12.07.2006р. було встановлено факт відсутності зазначеного майна на місці зберігання актом № 2 від 12.07.2006р.  

У  зв'язку  з викладеним, та на підставі п.8.1. угоди, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача вартість переданого на збереження майна в сумі 1762 грн. 50 коп.

Відповідач відзивом №396 від 13.10.2006р. проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що безпосередньо прокуратурою м. Сєвєродонецька здійснено перевірку за зверненням керівника податкового органу за фактом відсутності у місті схову безхазяйного майна.

Перевіркою встановлено, що залізобетонні плити були неправомірно поставлені на облік ДПІ у м. Сєвєродонецьку як безхазяйні, оскільки вони мають власника –                         гр. Височіна В.А.

В судових засіданнях представники відповідача неодноразово змінювали свої доводи, посилаючись на  неприйняття спірного майна на зберігання, відсутність зв'язку між звітами відповідача стосовно знаходження на відповідальному зберіганні спірного майна та укладеним між сторонами договором від 20.01.2006р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.12 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 на початку кожного року місцеві податкові інспекції визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов'язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться цими інспекціями.

Угоду з торгівельним підприємством, якому доручатиметься реалізація майна, укладає керівник відповідного органу державної податкової служби.

Типову угоду про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить, або переходить у власність держави розроблено відповідно до Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 вересня 2005 р. №417 (далі - Наказ).

Згідно п. 5 Наказу - виявлене майно на підставі акта опису та попередньої оцінки майна підрозділом по організації роботи з безхазяйним майном в той же день береться на облік. Виявлене майно, яке має ознаки безхазяйного, передається на відповідальне зберігання організації, включеній до Єдиного реєстру торгівельних організації. Передача проводиться за актом опису та попередньої оцінки майна.

В межах наданих повноважень ДПІ у м. Сєвєродонецьку 20 січня 2006 р. було укладено з Луганською обласною філією Державного підприємства МВС України "Спецсервіс" угоду № 004/06/2/24-112 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у  власність держави.

Суд оцінює дану угоду як адміністративний договір, зміст якого складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Передача майна  з ознаками безхазяйного - плит - була проведена за актом опису та попередньої оцінки майна від 30.09.2005р. № 13. Акт був підписаний членами комісії, в яку увійшли представники ДПІ у м. Сєвєродонецьку, ЛОФ ДП "Спецсервіс", та незалежний експерт. Особу, яка прийняла майно на зберігання, тобто Юркевича І.В. попереджено про відповідальність за нестачу, заміну або псування цього майна. Про попередження Юркевича Ї.З. свідчить його підпис у зазначеному акті, який скріплено печаткою ФДП "Спецсервіс".

Взяте на облік майно має  відображатися на позабалансовому рахунку "Активи на відповідальному зберіганні" цієї організації, тобто ДП ЛОФ "Спецсервіс". Щомісячно до 20 числа, наступного за звітним, організації (підприємства), які прийняли майно на відповідальне зберігання, подають підрозділам державної податкової служби по роботі з безхазяйним майном звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках «Активи на відповідальному зберіганні" цих організацій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надавав до податкового органу відповідні звіти № 328 від 07.04.06, №343 від 22.05.06, №356 від 19.06.06, щодо знаходження у нього активів на відповідальному зберіганні, в т.ч. плит 1п3 –2АтV кількістю 23 шт. із посиланням на акт № 13 від 30.09.2005 року.

Згідно акту №04/24-108 від 25.05.06 було проведено опис та оцінку майна, що перейшло у власність держави.

Відповідач документально не спростував факт відсутності на зберіганні 23 залізобетонних плит, який встановлений співробітниками податкового органу актом №2 від 13.07.2006р.

Згідно п.8.1 розділу 8 "Особливі умови" договору №004-06/2-24-112 від 20.01.2006р. встановлено, що з моменту прийому майна представником виконавця, відповідальність за його цілісність та збереження несе виконавець. У випадку недостачі або псування отриманого майна виконавець сплачує до бюджету в десятиденний термін подання вимоги замовником суми вартості пошкодженого майна, або майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті опису та оцінки.

Відповідну вимогу надіслано позивачем на адресу відповідача 17.07.2006р.

Доводи відповідача щодо відсутності зв'язку між укладеною угодою та поданими звітами судом відхиляються, оскільки відповідач не довів інших законних підстав зберігання на відповідальному схові майна, в т.ч. спірного, яке визначено індивідуальними ознаками, що обліковується у нього на  збалансованому рахунку 02.

У межах розгляду даної справи судом не з'ясовуються підстави втрати майна, передачі його іншій особі, тощо, оскільки відповідач прийняв на себе певні обов'язки згідно укладеної угоди, покладеної у підставу даного позову, а будь-яка особа, що вважала себе належним власником майна мала вирішувати питання про його витребування у встановленому законом порядку.

За таких обставин з відповідача стягується вартість переданого на зберігання майна примусово.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства МВС України "Спецсервіс" в особі

Луганської обласної філії державного підприємства МВС України "Спецсервіс", м. Луганськ, вул. Воровського,11, ід. код 26411083, р/р № 2600911037 ЛОД АППБ "Аваль" у м. Луганську, МФО 304007 - вартість переданого на зберігання майна в сумі 1762 грн. 50 коп. на рахунок № 31111129600080, отримувач - ВДК м. Сєвєродонецька, код отримувача 24046627, банк УДК в Луганській області, МФО 804013, код платежу  31010000.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви  про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –17.11.2006р.

Суддя                                                                      О.С.Палей