Постанова

від 13.02.2007 по справі 12/561

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/561

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

Іменем України

13.02.2007 року                                                Справа № 12/561

      Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

     головуючого судді            Бородіної Л.І.

     суддів                                Журавльової Л.І.

                                             Перлова Д.Ю.

     Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.12.2006.

     При секретарі

     судового засідання               Мартинцевій Н.М.

     та за участю представників сторін:

     від позивача                         Мілобінська М.Г., за дов. від 25.12.2006 № 24797/10-028

                                             Мілобінський А.Л., за дов. від 12.02.2007 № 2056/10-028

                                             Самойленко С.Г., за дов. від 10.02.2007 № 2011/24-016

     від  відповідача               не прибув

     від прокурора                         Губська А.В., посвідчення від 02.08.2006 № 484

     Розглянувши

     апеляційну скаргу            Державного підприємства МВС України „Спецсервіс”,

                                             м.Київ в особі Луганської обласної філії державного

                                             підприємства МВС України „Спецсервіс”, м.Луганськ

     на постанову

     господарського суду        Луганської області

                                                  від 13.11.2006

     у справі                             № 12/561 (суддя Палей О.С.)

     за позовом                        Прокурора м.Сєвєродонецька Луганської області

                                             в інтересах держави в особі Державної податкової

                                             інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області

    до                                              Державного підприємства МВС України „Спецсервіс”,

                                             м.Київ в особі Луганської обласної філії державного

                                             підприємства МВС України „Спецсервіс”, м.Луганськ

    про                                     стягнення 1762 грн. 50 коп.

Суддя-доповідач Бородіна Л.І.

Постановою господарського суду Луганської області від 13.11.2006 у справі            № 12/561 (суддя Палей О.С.) задоволений позов прокурора м.Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції (ДПІ) у м.Сєвєродонецьку Луганської області до Державного підприємства (ДП) МВС України „Спецсервіс”, м.Київ в особі Луганської обласної філії державного підприємства (ЛОФ ДП) МВС України „Спецсервіс”, м.Луганськ: стягнуто з відповідача вартість переданого на зберігання майна в сумі 1762 грн. 50 коп. в доход бюджету.

Постанова суду з посиланням на пункт 12 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 (далі –Порядок № 1340), Порядок взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.09.2005 № 417, мотивована доведеністю позивачем факту знищення майна, переданого на зберігання та реалізацію відповідачеві, та обгрунтованістю вимог щодо стягнення суми вартості майна, що не вистачає, відповідно до пункту 8.1 угоди про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави від 20.01.2006 № 004-06/2-24-112, укладеної між сторонами у справі.

У межах розгляду даної справи судом не з'ясовувалися підстави втрати майна, передачі його іншій особі тощо, оскільки відповідачем прийняті на себе певні обов'язки згідно укладеної угоди, покладеної у підставу даного позову, а будь-яка особа, що вважала себе належним власником майна, мала вирішувати питання про його витребування у встановленому законом порядку.

ДП МВС України „Спецсервіс” в особі ЛОФ ДП МВС України „Спецсервіс” (відповідач у справі) не погодилось з прийнятою постановою та подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Луганської області від 13.11.2006 у справі № 12/561 скасувати через неповне з”ясування  обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на те, що посадовими особами ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області без достатніх правових підстав було змінено правовий режим майна та віднесено його до державної власності без додержання встановленого чинним законодавством порядку.

Відповідно до частини третьої статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу, проте, згідно з актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави від 25.05.2006 № 04/24-108 спірне майно перейшло у власність держави за рішенням начальника ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області від 19.05.2006 № 05/24-113 на підставі статті 338 Цивільного кодексу України, яка регламентує набуття права власності на знахідку. Цивільним законодавством не встановлена тотожність понять „знахідка” та „безхазяйне майно”, вони по своїй суті та природі є різними складовими (об”єктами) цивільних правовідносин; не співпадає і правовий режим здобуття особами, які знайшли загублену річ (предмет-знахідку) та особами (уповноваженими органами), які виявили безхазяйне майно (майно, яке не має власника або власник його не відомий), права власності на загублені речі та безхазяйне майно.

Посилаючись на статтю 19 Конституції України, статті 7, 9, 11 Кодексу адміністративного судочинства України, статтю 3 Цивільного кодексу України, заявник скарги зазначає, що при судовому розгляді справи ні прокурором, ні позивачем не надано документів, що підтверджують право власності держави на майно, яке було передано відповідачу на зберігання та реалізацію.  

Прокурор м.Сєвєродонецька Луганської області доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими, просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, посилаючись на те, що наведені в скарзі доводи не стосуються предмету спору, а стосуються визначення правового статусу переданого відповідачеві на зберігання майна.

ДПІ у м.Сєвєродонецьку (позивач у справі) вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими та просить постанову господарського суду залишити без змін, скаргу –без задоволення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, 06.02.2007, оголошено перерву до 13.02.2007, про що сторони у справі були повідомлені під розпис (т.ІІ, а.с.17), проте позивач не  скористався своїм правом на участь у судовому процесі 13.02.2007.

Заслухавши доводи і пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з”ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

20.01.2006 між ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області та ЛОФ ДП МВС України "Спецсервіс" укладена угода № 004-06/2/24-112 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави (т.І, а.с.4-6).

Відповідно до пункту 1.1 названої угоди замовник (позивач у справі) доручає, а виконавець (відповідач у справі) бере на себе обов”язок реалізувати передане йому майно, що перейшло у власність держави.

При виконанні цієї угоди виконавець зобов”язаний власними силами забезпечити зберігання майна та його споживчих якостей ( пункт 2.2.2 угоди).

Пунктом 8.1 угоди сторони встановили, що з моменту прийому майна представником виконавця, відповідальність за його цілісність і збереження несе виконавець. У випадку недостачі або псування отриманого майна виконавець сплачує до бюджету в десятиденний термін від дня подання вимоги замовником суми вартості пошкодженого майна або майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави.

30.09.2005 за актом № 13 опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного позивач передав відповідачеві майно (плити 1ПЗ-2АтV у кількості 23 штук) на відповідальне зберігання з попередженням про відповідальність  за його зберігання особисто директора ЛОФ ДП МВС України „Спецсервіс” Оркевича І.В. (т.І, а.с.93).

В якості додаткової інформації сторони зазначили в названому вище акті, що майно зберігається за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Заводська, 45.

19.05.2006 начальником ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області прийняте  рішення № 5/24-113 про реалізацію залізобетонних плит, що перейшли у власність держави на підставі статті 338 Цивільного кодексу України (т.І, а.с.11).

25.05.2006 за актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави, № 04/24-108 ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області передано ЛОФ ДП МВС України "Спецсервіс" на реалізацію майно на загальну суму                             1762 грн. 50 коп., а саме:

- плита 1 ПЗ-2АтV - 12 шт. (5 х 1,5 х 0,25)м;

- плита 1 ПЗ-2АтV - 8 шт. (4,65 х 1,0 х 0,3)м;

- плита 1 ПЗ-2АтV - 3 шт. (4,65 х 1,5 х 0,3)м (т.І, а.с.7).

Згідно щомісячних звітів ЛОФ ДП МВС України "Спецсервіс" залізобетонні плити в кількості 23 штук знаходились на обліку на збалансованому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні" (т.І, а.с.8-10, 97-102).

13.07.2006 ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області 12.07.2006 встановлено факт відсутності зазначеного майна на місці зберігання, про що складений  акт № 2 (т.І, а.с.12).  

17.07.2006 ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області на адресу ЛОВ ДП МВС України „Спецсервіс” направлено вимогу про сплату до бюджету відповідно до пункту 8.1 угоди від 20.01.2006 № 004-06/2/24-112 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, суми вартості залізобетонних плит, зазначену в акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави від 25.05.2006 № 04/24-108. Названа вимога отримана відповідачем 21.07.2006, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.І, а.с.13-14).

Прокуратурою м.Сєвєродонецька Луганської області в серпні 2006 року проведена перевірка по зверненню начальника ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області по факту відсутності на місті зберігання безхазяйного майна (залізобетонних плат, які зберігалися торговельною організацією ЛОФ ДП МВС України „Спецсервіс” на території ВАТ „Сєвєродонецьке АТП-10920”), яке перейшло у власність держави.

За результатами цієї перевірки прокуратурою встановлено, що:

- частина плит 1ПЗ-2АтV –6 шт., 1П7-6АІІІ –6 шт., ПК 60-15 –8 шт. була реалізована на Луганській агропромисловій товарній біржі;

- у травні 2006 року свої права на залізобетонні плити заявив власник цих плит, якому по документам, що підтверджують  право власності на плити (накладні на придбання плит від МПП „Азалія-2”), голова ГК „Мотор” Білоусов О.П. без інформування ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області та ЛОФ ДП МВС України „Спецсервіс” відгрузив усі плити –1П3-2АтV –6 шт., 1П7-6АІІІ –6 шт., ПК 60-15 –8 шт., 1П3-Ат –              12 шт., 1П3-2АтV –8 шт., 1П3-2АтV –3 шт.

В ході перевірки відібрані пояснення голови правління ВАТ „Сєвєродонецьке АТП-10920” Шилова О.І., який пояснив, що у вересні 2005 року на території між ВАТ „Сєвєродонецьке АТП-10920” та Гаражним кооперативом „Мотор” працівниками податкової міліції ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області були виявлені залізобетонні плити у кількості 23 штук, які на балансі підприємства не значились.

Заступник голови правління ГК „Мотор” Білоусов О.П. пояснив, що зазначені залізобетонні плити знаходились на території між їх підприємством та ВАТ „Сєвєродонецьке АТП-10920”. У вересні 2005 року він надав працівникам ВМП ДПІ міста пояснення щодо відсутності власника вищевказаних плин, але пізніше, серед переліку будівників гаражів він знайшов документи на власника плит Височина В.А., який мешкає у с.Пурдівка. У травні 2006 року приїхав представник від Височина В.А., який пред”явив накладні на плити та забрав їх.

У зв”язку з цим помічник прокурора м.Сєвєродонецька Луганської області дійшов висновку про те, що залізобетонні плити належать гр.Височину В.А., тобто не є безхазяйним майном, помилково були поставлені на облік ДПІ у м.Сєвєродонецьку, що стало підставою прийняття  постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.08.2006 (т.І, а.с.41).

За дорученням прокуратури Луганської області прокуратурою м.Сєвєродонецька відібрано пояснення від Височина В.А. та Білоусова О.П., які долучені до матеріалів справи разом із накладними від 23.07.1996, 29.09.1996, 10.10.1997 на придбання плит Височиним В.А. від МПП „Азалія-2” (т.І, а.с.70-80).

08.09.2006 прокурор м.Сєвєродонецька Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення з ЛОФ ДП МВС України „Спецсервіс” вартості переданого на зберігання майна в сумі             1762 грн. 50 коп. в доход державного бюджету (т.І, а.с.2).

          Постановою господарського суду Луганської області від 13.11.2006 у справі                     № 12/561 позов задоволений з підстав, викладених вище (т.І, а.с.107-108).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є стягнення вартості переданого на зберігання майна в сумі 1762 грн. 50 коп., що перейшло у власність  держави, відповідно до угоди про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави.

Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним визначений Порядком № 1340, який поширюється, зокрема, на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України, яка регулює набувальну давність, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном –протягом п”яти років, набуває право власності на це майно (набувальна власність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання такого майна до передачі його для подальшого розпорядження покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його (пункт 2 Порядку № 1340).

Майно зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передаються ними для зберігання іншим організаціям за договорами (пункт 3 Порядку № 1340).

Між сторонами у справі 20.01.2006 укладена угода № 004-06/2/24-112 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, відповідно до якої відповідач прийняв на себе зобов”язання щодо збереження та реалізації майна, що перейшло у власність держави, та несе відповідальність за цілісність і збереження саме такого майна.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, заявляючи позов про стягнення на користь бюджету вартості переданого на зберігання майна, позивачем не доведено суду факту визнання спірного майна безхазяйним, факту передачі цього майна у власність держави, та, як наслідок, підстав стягнення в доход держави вартості вказаного майна.

Рішення ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області від 19.05.2006 № 5/24-113 (т.І, а.с.11) про реалізацію безхазяйної речі, що перейшла у власність держави на підставі статті 338 Цивільного кодексу України, не може бути прийнято судом в якості належного доказу визнання спірного майна безхазяйним та передачі його у власність держави, оскільки стаття 338 Цивільного кодексу України регулює набуття права власності на знахідку, а ні на безхазяйне майно.

Знахідка в розумінні статті 337 Цивільного кодексу України –це річ, яку власник або інший володар загубив, а інша особа –знайшла. При знахідці випадковість має місце як на стороні того, хто втратив, так і на стороні того, хто знайшов річ.

Отже, знахідка за своєю правовою природою не є безхазяйною річчю, а тому набуття права власності на знахідку та безхазяйне майно не є тотожним та регулюється різними нормами цивільного законодавства.

Порядок взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 28.09.2005 № 417, на який позивач посилається в обгрунтування своїх доводів, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки він не зареєстрований  Міністерством Юстиції України.

Крім того, до звернення заявника –прокурора м.Сєвєродонецька Луганської області 08.09.2006 з позовом до суду про стягнення вартості втраченого майна до бюджету, прокурором вже був встановлений факт того, що спірні „залізобетонні плити належать громадянину Височину В.А., тобто не є безхазяйним майном, помилково були поставлені на облік ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області” (постанова від 15.08.2006 про відмову у порушенні кримінальної справи –т.І, а.с.41), що спростовує доводи прокурора, викладені в позовній заяві.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем без достатніх правових підстав було змінено правовий режим майна та віднесено його до державної власності без додержання встановленого чинним законодавством порядку.

Отже, задовольняючи позов про стягнення на користь держави вартості втраченого майна, місцевий господарський суд помилково не звернув уваги на те, що позивачем не доведено підстав заявленого позову, а саме: факту заподіяння державі шкоди внаслідок втрати переданого на зберігання майна, оскільки відсутні докази визнання цього майна безхазяйним відповідно до вимог чинного законодавства та таким, що перейшло у власність до держави.

З огляду на викладене апеляційна скарга Державного підприємства МВС України „Спецсервіс” в особі Луганської обласної філії державного підприємства МВС України „Спецсервіс”, м.Луганськ підлягає до задоволення, постанову господарського суду слід скасувати, в задоволенні позову –відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням від 13.12.2006 № 164 за подання апеляційної скарги у сумі 88 грн. 13 коп., слід повернути на користь відповідача з Державного бюджету України.

Керуючись ч.3 ст.94, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ч.5 ст.254, п.6 р.УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний  господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства МВС України „Спецсервіс” в особі Луганської обласної філії державного підприємства МВС України „Спецсервіс”, м.Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 13.11.2006 у справі № 12/561 задовольнити.

2. Постанову  господарського суду Луганської області від 13.11.2006 у справі                № 12/561 скасувати.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Луганської обласної філії державного підприємства МВС України „Спецсервіс”, м.Луганськ судові витрати по сплаті державного мита за платіжним дорученням від 13.12.2006 № 164 у сумі 88 грн. 13 коп.

5. Доручити господарському суду Луганської області видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у місячний строк.

Постанова складена в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України  19.02.2007.

           Головуючий суддя                                                       Л.І.Бородіна

           Суддя                                                                              Л.І.Журавльова

           Суддя                                                                              Д.Ю.Перлов

Надруковано 7 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-          відповідачу

4-          прокурору м.Сєвєродонецька

5-          прокуратурі Луганської області

6-          ГСЛО

7-          до наряду

Внесено