Постанова

від 06.02.2009 по справі 12/561

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 06.02.2009

р.                                                                                

№ 12/561

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 до підрозділу примусового

виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві про визнання

незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач  звернувся в Окружний адміністративний суд

міста Києва з позовами до відповідача про визнання незаконними та скасування

постанов, зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні позивач позов

підтримав та просив: - визнати незаконними та скасувати постанови  підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого

провадження від 04.11.2008р.; - зобов'язати підрозділ примусового виконання

рішень Головного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче

провадження по примусовому виконанню постанови Дарницького районного суду міста

Києва по справі №2а-537/07 від 27.06.2007р. щодо зобов'язання Дарницького

районного центру зайнятості зробити відповідні відмітки у трудовій книжці

ОСОБА_1; - зобов'язати  підрозділ

примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві

відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Дарницького

районного суду міста Києва по справі №2а-537/07 від 27.06.2007 року щодо

стягнення з Дарницького районного управління центру зайнятості міста Києва на

користь ОСОБА_1 належної їй допомоги по безробіттю у розмірі 11284 грн. 38 коп.

Відповідач про час, дату та місце

проведення судового засідання повідомлений належним чином, свого представника

до суду не направив, причини неявки не сповістив.   

Суд, дослідивши письмові докази та

вислухавши пояснення позивача, встановив наступне.

Рішенням Дарницького районного суду

міста Києва від 27.06.2007 року у справі №2а-537/07 задоволено позов  ОСОБА_1 до Дарницького районного центру

зайнятості міста Києва про визнання наказу Дарницького районного центру зайнятості

міста Києва НОМЕР_1 від 01.08.2006р. та відшкодування моральної та матеріальної

шкоди.

На виконання зазначеного рішення,

Дарницьким районним судом міста Києва було видано виконавчі листи від

06.10.2008 року  №2а-537/07 та від

24.10.2008 року №2а-597/07, які 

позивачем подані до підрозділу примусового виконання рішень Головного

управління юстиції у місті Києві до виконання.

Постановою державного виконавця

підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті

Києві ОСОБА_2. від 04.11.2008 року НОМЕР_2 було відмовлено в прийнятті до

провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, на

підставі того, що виконавчий лист не відповідає ст. 19 Закону України «Про

виконавче провадження», зокрема вказуючи на те, що у виконавчому листі

2а-537/07, що виданий Дарницьким районним судом міста Києва 06.10.2008 року,

відсутній ідентифікаційний код боржника, що унеможливлює ідентифікувати особу.

Постановою державного виконавця

підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті

Києві ОСОБА_2. від 04.11.2008 року НОМЕР_3було відмовлено в прийнятті до

провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, на

підставі того, що виконавчий лист не відповідає ст. 19 Закону України «Про виконавче

провадження», зокрема вказуючи на те, що у виконавчому листі 2а-537/07, що

виданий Дарницьким районним судом міста Києва 24.10.2008р., відсутня

резолютивна частина виконавчого документа. У виконавчому документі не

зазначено, які зробити відмітки у трудовій книжці ОСОБА_1.

Вищезазначені обставини

підтверджуються поданими доказами і сторонами не оспорювались.

Відповідно до ст.1 Закону України

«Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія

судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових

осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі,

спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових

осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень,

визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно

до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього

Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст.3 Закону України «Про

виконавче провадження»визначені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають

виконанню державною виконавчою службою.

Так, в силу п.1 ч.2 ст.3 Закону

України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають

виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів,

у тому числі на підставі рішень третейського суду.

У ст.18 цього Закону, зокрема,  передбачено, що державний виконавець

відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою

стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в

статті 3 цього Закону.

Згідно ст.24 Закону України «Про

виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання

виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк

пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає

вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу

державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний

виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа

виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний

виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може

перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та

попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення

встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат,

пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.  Виконавчий документ, виданий на підставі

рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до

виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для

пред'явлення цього виконавчого документа.

Підстави відмови у відкритті виконавчого

провадження визначені у ст.26 даного Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України

«Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті

виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення

документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у

статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий

документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому

законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого

документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю

виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана

судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого

документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших

обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого

провадження.

У частині 1 статті 19  Закону України «Про виконавче

провадження»зазначено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1)

назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали

документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3)

найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за

його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження

(для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний

код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його

наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер

стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників

податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що

видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть

сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його

місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4)

резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення

виконавчого документа до виконання.

Таким чином стаття 19 зазначеного

Закону не передбачає обов'язкового зазначення у виконавчому документі

ідентифікаційного коду, а лише за його наявності.

Крім того, як вбачається з

матеріалів справи, а саме з виконавчого листа №2а-587/07, що виданий Дарницьким

районним судом міста Києва 24.10.2008р. у даному документі зазначено

резолютивну частину рішення.

В силу ч. 1 ст. 28 Закону України

«Про виконавче провадження»у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у

виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони

виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий

документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України

розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах

змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні

перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим

Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС

України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач свого представника до

суду не направив, наявність таких підстав ним доведено не було.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції

України органи державної влади та органи 

місцевого  самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією 

та  законами України.

Таким чином, відповідний суб'єкт

владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження

вичерпно визначені у законі.

Аналізуючи вище зазначені норми та

досліджуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що постанови державного

виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції

у місті Києві ОСОБА_2. про відмову у відкритті виконавчого провадження від

04.11.2008 року НОМЕР_2, НОМЕР_3 не відповідає вимогам чинного законодавства

України.

Таким чином, з'ясувавши обставини

справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних

вимог.

На основі встановленого, керуючись

ст.ст.86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною (незаконною)

та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання

рішень Головного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 про відмову у

відкритті виконавчого провадження від 04.11.2008 р. НОМЕР_3.

Визнати протиправною (незаконною)

та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання

рішень Головного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 про відмову у

відкритті виконавчого провадження від 04.11.2008 р. ВП НОМЕР_2.

Зобов'язати підрозділ примусового

виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві прийняти рішення

про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа

№2а-597/07, виданого 24.10.2008 року Дарницьким районним судом міста Києва про

зобов'язання Дарницький районний центр зайнятості міста Києва зробити

відповідні відмітки у трудовій книжці ОСОБА_1.

Зобов'язати підрозділ примусового

виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві прийняти рішення

про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа

№2а-537/07, виданого 06.10.2008 року Дарницьким районним судом міста Києва про

стягнення з Дарницького районного центру зайнятості міста Києва на користь

ОСОБА_1. належну їй допомогу по безробіттю у розмірі 11284 грн. 58 коп.

 Строк і порядок набрання судовим рішенням

законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з

дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної

інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного

судочинства України.  

Суддя                                                           

                                    Цвіркун

Ю.І.