Рішення

від 31.10.2012 по справі 2-6579

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-6579 Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров Номер провадження 22-ц/1890/2105/12 Суддя-доповідач - Сибільова Категорія - 45

РІШЕННЯ

31 жовтня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л.О.

суддів - Гагіна М.В., Дубровної В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_2,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - Сумська міська рада, про визнання погодженими меж земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

Позивач 15 травня 2012 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2009 року належить земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 Для здійснення приватизації даної земельної ділянки ПП ОСОБА_8 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Площа спірної земельної ділянки, якою майже сорок років користувались попередні власники домоволодіння, становить 0,0986 га згідно кутових та лінійних вимірів.

15 березня 2011 року у його присутності та суміжних землевласників було складено акт про погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків на зберігання його як користувача за адресою: АДРЕСА_1

Суміжними землевласниками ОСОБА_5 (земельна ділянка по АДРЕСА_2) та ОСОБА_6 (земельна ділянка по АДРЕСА_3) був підписаний акт про погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки і з їх боку ніяких претензій при цьому не заявлялось.

Суміжні землекористувачі ОСОБА_1 (земельна ділянка по АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (земельна ділянка по АДРЕСА_5) акт підписати відмовилися, посилаючись на те, що ОСОБА_1 подав заяву до міської ради про передачу йому в оренду земельної ділянки, суміжної з його домоволодінням АДРЕСА_4 орієнтованою площею 0,03 га, але при подачі заяви не врахував той факт, що ця земельна ділянка рішенням виконавчого комітету Ковпаківської районної ради народних депутатів м. Суми №130 від 01 квітня 1980 року була передана у користування попередньому власнику домоволодіння АДРЕСА_1, і є предметом договору купівлі-продажу житлового будинку, оскільки є складовою домоволодіння АДРЕСА_1.

Позивач звернувся до Управління Держкомзему в м. Суми з проханням надати висновок про наявні обмеження на використання його земельної ділянки, але йому було відмовлено через відсутність підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як суміжних землекористувачів.

Просив визнати погодженими межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0986 га, згідно кадастрового плану земельної ділянки, із суміжними землекористувачами без підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на акті погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків йому на зберігання від 15.03.2011 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Вирішено вважати дійсним акт погодження (встановлення), закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 15.03.2011 року без погодження суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_1 та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та в частині позовних вимог до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 провадження у справі закрити, оскільки аналогічний спір між цими сторонами вже вирішений судовим рішенням, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до управління земельних ресурсів міської ради, про визнання погодженими меж земельної ділянки, оскільки управління не порушувало його прав, відмовити.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, позивача та його представника, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суміжними землекористувачами були порушені права позивача як користувача суміжної земельної ділянки на отримання ділянки у власність.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2010 року є власником житлового будинку з господарськими спорудам по АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці Сумської міської ради. Позивач в ньому зареєстрований.

Рішенням Ковпаківської районної ради м. Суми від 1 квітня 1980 року № 130 за заявою попереднього власника будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 про встановлення металічного гаража на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 і проїзду до нього з боку вулиці Косівщинської, враховуючи становище, що склалось в забудові ділянки, було дозволено організувати проїзд до гаража з боку вул. Косівщинської шириною 3,5 м за рахунок землі міськземфонду згідно викопіровки (а.с.14).

Позивач після придбання вказаного будинку звернувся до приватного підприємця ОСОБА_8 з замовленням на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 який, крім інших документів технічної документації, підготував акт про погодження (встановлення) визначення меж земельної ділянки за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1 та прийому-передачі межових знаків на зберігання користувача ОСОБА_3 У зазначеному акті ширина земельної ділянки, виділеної колишньому власнику будинку позивача для проїзду з боку вул. Косівщинської, яка межує з ділянкою ОСОБА_1, зазначена 4, 65 м.

15 березня 2010 року у присутності позивача та його суміжних землевласників акт про погодження (встановлення) визначення меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків на зберігання користувача ОСОБА_3 за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, був підписаний суміжними землекористувачами ОСОБА_5 (земельна ділянка по АДРЕСА_2) та ОСОБА_6 (земельна ділянка по АДРЕСА_3).

Суміжні землекористувачі ОСОБА_1 (земельна ділянка по АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (земельна ділянка по АДРЕСА_5) підписати вказаний акт відмовилися (а.с.10-11).

1 квітня 2011 року управління земельних ресурсів Сумської міської ради повідомило позивачеві на його звернення, що фактична ширина земельної ділянки, виділеної колишньому власнику його будинку для проїзду, не співпадає з розміром, вказаним у рішенні міської ради про дозвіл на облаштування проїзду та з матеріалами БТІ, у ОСОБА_1 є державний акт на свою земельну ділянку по АДРЕСА_4, і депутатською комісією з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин (протокол від 20 січня 2011 року № 7) розглянуто його звернення щодо надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 0,03 га. Комісія рекомендувала розробити та внести проект рішення на розгляд чергової сесії Сумської міської ради. Рішення на даний час не прийняте (а.с.30).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання погодженими меж земельної ділянки відмовлено за необґрунтованістю.

При цьому суд виходив з того, що відсутні підстави вважати права позивача порушеними, оскільки він не звертався до управління земельних ресурсів з відповідною заявою та не отримував відмови у вчиненні таких дій (а.с.26).

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. «г» ч.1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч.2 ст. 118 ЗК України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах, що були у попереднього землекористувача.

Ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України передбачає , що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Ст. 158 ЗК України передбачає, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Відповідно до п. п. «а» - «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вказані положення закону, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду про задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в його задоволенні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач вимагає погодження меж земельної ділянки і в тій частині, на якій рішенням ради від 1 квітня 1980 року № 130 було дозволено обладнати проїзд попередньому власнику його домоволодіння ОСОБА_7, але іншого розміру, чим зазначено у виготовленій технічній документації. Позивач не надав доказів тому, що ця земельна ділянка була виділена в користування попередньому власнику більшої ширини, чим зазначено в рішенні ради.

За умови, що позивач і відповідач претендують на одну і ту саму земельну ділянку, і це питання Сумською міською радою у встановленому порядку не вирішене, є безпідставними доводи позивача про те, що ширина спірної частини його ділянки виміряна по фактичному користуванню та по огорожі ділянки самого ОСОБА_1 і узгоджується з планами БТІ, які не є правовстановлюючими документами на ділянку, а відповідне рішення ради про виділення позивачеві чи попередньому власнику домоволодіння по АДРЕСА_1 ділянки в розмірі, зазначеному в акті узгодження меж, відсутнє.

Вбачається, що після винесення рішення суду від 10 квітня 2012 року в іншій справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 позивач не звертався до управління земельних ресурсів міської ради з приводу надання висновку щодо технічної документації на його земельну ділянку.

Порядок виготовлення та видачі державних актів на право приватної власності на земельну ділянку регламентується ЗК України, Законом України «Про землеустрій», наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 8 жовтня 2009 року № 534 «Про затвердження Еталону технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку», Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року N 43 з послідуючими змінами, Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року.

З вказаних нормативних актів вбачається необхідність узгодження меж земельних ділянок з суміжними землекористувачами та землевласниками, що свідчить про те, що особа при відмові останніх у такому узгодженні має право звернутись до суду за захистом свого права, оскільки така відмова має наслідком послідуючу відмову відповідних державних органів у наданні висновків щодо відсутності обмежень для затвердження технічної документації та у її затвердженні.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні позову до управління земельних ресурсів міської ради з тих підстав, що позивач вдруге не звертався до цього управління з питання надання відповідних висновків щодо технічної документації на його земельну ділянку і це управління його прав не порушувало, та вважає відсутніми підстави для закриття провадження у справі в частині позову до відповідачів - фізичних осіб.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених вище.

На підставі ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 107,3 гр., сплачений за оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2012 року в даній справі скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання погодженими меж земельної ділянки, розташованої за адресою м. Суми, АДРЕСА_1, площею 0,0986 га, згідно кадастрового плану земельної ділянки, із суміжними землекористувачами без підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на акті погодження (встановлення) та закріплення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та прийому - передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_3 від 15 березня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107,3 гр.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -