Рішення

від 13.12.2012 по справі 5023/4655/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5023/4655/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ПП "Талант - Трейдінг", м. Харків до ПП "Прага", м. Дергачі про стягнення 13791,71 грн. за участю представників:

позивача - Нікіша Д.С. за довіреністю № б/н від 01.10.2012 р.

відповідача - Кріулін К.В. за довіреністю № б/н від 06.11.2012 р.

Дикий Д.П. за довіреністю № б/н від 06.11.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Талант Трейдінг" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Прага" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 17771,26 грн. основного боргу за отриманий товар на підставі договору № 11/02 від 15.03.2012 р.; 24323,10 грн. пені та 8885,63 грн. штрафу. Також, згідно позову позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1500,00 грн. компенсації витрат на правову допомогу адвоката та витрати по сплаті судового збору.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги, у зв'язку з помилкою при складенні позову. Отже, згідно позову позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг за отриманий товар у розмірі 8435,50 грн.; штраф у розмірі 4795,73 грн.; пеню у розмірі 466,90 грн. та 3% річних у розмірі 93,58 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1500,00 грн. компенсації витрат на правову допомогу адвоката та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 13.12.2012 р., через канцелярію господарського суду 13.12.2012 р. за вх. № Д 1133/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 13.12.2012 р. за вх. № 22343, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу в сумі 4795,73 грн. та стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували частково.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

15 березня 2012 року між сторонами був укладений договір № 11/02 (надалі - договір).

Згідно з умовами договору позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач мав прийняти та своєчасно оплатити товар (поліграфічні витратні матеріали) у термін 30 календарних днів від дати поставки товару (п.п.1.1. та 3.1. договору).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за договором на загальну суму 9591,46 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними на отримання товару:

- № 82429 від 20.04.2012 р. на суму 4 420,44 грн.;

- № 83175 від 10.05.2012 р. на суму 1 155,96 грн.;

- № 83239 від 11.05.2012 р. на суму 868,56 грн.;

- № 83369 від 15.05.2012 р. на суму 1 155,96 грн.;

- № 83748 від 23.05.2012 р. на суму 1 121,98 грн.;

- № 83808 від 24.05.2012 р. на суму 868,56 грн.

Крім того, поставка і отримання товару підтверджується довіреностями відповідача на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем частково був оплачений отриманий товар в сумі 1155,96 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.10.2012 р. на суму 1155,96 грн.

Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за товар у розмірі 8435,50 грн.

При цьому, суд зазначає, що доказів сплати вказаної суми відповідачем позивачу за договором в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу за отриманий товар у розмірі 8435,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 8.1. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості товару відповідач має сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день затримання товару.

Враховуючи вищевикладене та те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, господарським судом було встановлено, що позивачем була вірна нарахована сума пені у розмірі 466,90 грн., у зв'язку з чим дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 8.3. договору було передбачено, що у разі затримки оплати відповідачем більш ніж на 60 календарних днів від дати отримання товару він має сплатити штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

Отже, сума штрафу у розмірі 4795,73 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з цим, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дану правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 20/246-08 (№ 3-88гс11), від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), які в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язкові для всіх судів України.

За таких обставин суд зазначає, що посилання відповідача щодо зменшення судом загальної суми неустойки до суми пені у розмірі 466,90 грн., та його посилання на ст. 61 Конституції України не можуть бути прийняти судом до уваги.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, сума 3% річних у розмірі 93,58 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом визначається особа, яка відповідає встановленим цією статтею певним кваліфікаційним вимогам та яка одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується, що між адвокатом Коваль О.Ю., який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1615 від 10.12.2008 р., та позивачем 01.10.2012 р. був укладений договір про надання юридичних послуг з додатком, відповідно до умов якого адвокатом Коваль О.Ю. та його помічником Нікіша Д.С. були надані позивачу юридичні послуги за справою. Вартість юридичних послуг становила 1500,00 грн.

Однак, враховуючи те, що з вини позивача позивачем був зменшений розмір позовних вимог у справі, господарський суд керуючись ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у пропорційному розміру від задоволених позовних вимог суму судового збору у розмірі 434,57 грн. та суму за послуги адвоката у розмірі 405,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, статтями 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Прага» (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Степова, буд. 3, код ЄДРПОУ 30589244, п/р 26003001318154 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) на користь Приватного підприємства «Талант Трейдінг» (юридична адреса: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18; поштова адреса: 61103, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 67 А, кв. 1; код ЄДРПОУ 32760922; п/р 26002036076500 в ХФ АКІБ «Укрсиббанк» ХРУ м. Харків, МФО 351005) основний борг за отриманий товар у розмірі 8435,50 грн.; штраф у розмірі 4795,73 грн.; пеню у розмірі 466,90 грн.; 3% річних у розмірі 93,58 грн.; судовий збір у розмірі 434,57 грн. та суму за послуги адвоката у розмірі 405,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.