Постанова

від 21.02.2013 по справі 5023/4655/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 5023/4655/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Нікіша Д.С.

відповідача - Кріуліна К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 282Х/3 ) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.12 р. у справі № 5023/4655/12

за позовом Приватного підприємства "Талант-Трейдинг" м. Харків

до Приватного підприємства "Прага" м. Дергачі

про стягнення 50 979,99 грн

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Приватне підприємство "Талант Трейдінг" м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Прага" м. Дергачі (відповідач) 17771,26 грн. основного боргу, 24323,10 грн. пені , 8885,63 грн. штрафу, 1500,00 грн. компенсації витрат на правову допомогу адвоката та витрат по сплаті судового збору у сумі 1677 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов»язань щодо своєчасної оплати за отриманий товар у відповідності до умов укладеного між сторонами договору №11/02 від 15.03.2012 р.

20 листопада 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про уточнення розміру заявлених позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 8435,50 грн. основного боргу, 4795,73 грн. штрафу, 466,90 грн. пені, 3% річних у сумі 93,58 грн., компенсації на правову допомогу адвоката у сумі 1500 грн., судового збору у сумі 1609,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 грудня 2012 р. по справі № 5023/4655/12 ( суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8435,50 грн. основного боргу, штраф у сумі 4795,73 грн., пеню у сумі 466,90 грн., 3% річних у сумі 93,58 грн., судовий збір у сумі 434,57 грн. та 405 грн. витрат, понесених на послуги адвоката.

Приватне підприємство "Прага" м. Дергачі не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2012 р. по справі № 5023/4655/12 в частині стягнення з відповідача 4795,73 грн. штрафу та компенсації витрат на послуги адвоката в сумі 405 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач здійснив часткову оплату у сумі 1155,96 грн., що є підставою для зменшення суми неустойки. Відповідач вказує на те, що судом не враховано обставину справи про незначний розмір заборгованості, не дотримано загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, не об'єктивно оцінено співвідношення пред»явлених до стягнення надвеликих санкцій і мінімальних негативних наслідків для позивача внаслідок порушення зобов'язання відповідачем. Відповідач вважає, що місцевий господарський суд незаконно позбавив відповідача на зменшення загального розміру неустойки. Відповідач також зазначає про те, що позивачем не надано жодного документа на підтвердження того, що саме ним було сплачено заявлену суму витрат на правову допомогу та взагалі витрати, які позивач просить стягнути з відповідача не можуть вважатись судовими у контексті ст. 44 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 р. розгляд скарги було призначено на 19.02.2013 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, посилаючись на те, що вказане рішення є законним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає фактичним обставинам справи. Позивач зазначає про те, що сторонами було погоджено та визначено про те, що виконання зобов'язання забезпечується пенею - п.8.1. договору та штрафом -п.8.3. договору, тобто сторони добровільно встановили обсяги відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань. Позивач також вказує на те, що винагорода у сумі 1500 грн. була сплачена адвокату в обумовленому розмірі, який детально розшифровується у Додатку №1 до договору про надання юридичних послуг, отже вказана сума є вимушеними витратами позивача, пов'язаними зі зверненням до суду за захистом своїх порушених прав та відповідно до вимог ст..44, ст.49 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 15 березня 2012 року між сторонами було укладено договір № 11/02, у відповідності до умов якого позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар (поліграфічні витратні матеріали) у термін 30 календарних днів від дати поставки товару (п.п.1.1. та 3.1. договору).

На виконання вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9591,46 грн., що підтверджується видатковими накладними на отримання товару:- № 82429 від 20.04.2012 р. на суму 4 420,44 грн.;- № 83175 від 10.05.2012 р. на суму 1 155,96 грн.;- № 83239 від 11.05.2012 р. на суму 868,56 грн.;- № 83369 від 15.05.2012 р. на суму 1 155,96 грн.;- № 83748 від 23.05.2012 р. на суму 1 121,98 грн.;- № 83808 від 24.05.2012 р. на суму 868,56 грн. та довіреностям на отримання товару. В зазначених накладних вказано договір№11/02 від 15.03.2012 р.

Після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості 24.10.2012 р. було здійснено проплату у сумі 1155,96 грн., що підтверджується витягом банку.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 8435,50 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд, оцінивши викладені позивачем доводи в обґрунтування позовних вимог з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення 8435,50 грн. боргу є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання, зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 8.1. договору сторонами було визначено про те, що за несвоєчасну оплату вартості товару відповідач має сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день затримання товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені у сумі 466,90 грн., оскільки позивачем вірно здійснено розрахунок пені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Пунктом 8.3. договору сторонами було погоджено про те, що у разі затримки оплати відповідачем більш ніж на 60 календарних днів від дати отримання товару він має сплатити штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

З цих підстав місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що заявлена позивачем сума штрафу у розмірі 4795,73 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити стосовно заперечень відповідача про те, що місцевий господарський суд незаконно позбавив відповідача на зменшення загального розміру неустойки, вказані заперечення не відповідають дійсним обставинам, так як відповідач не звертався до суду з відповідною письмовою заявою про зменшення заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу та пені.

Місцевий господарський суд правомірно вказав на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, сума 3% річних у розмірі 93,58 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом визначається особа, яка відповідає встановленим цією статтею певним кваліфікаційним вимогам та яка одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не надано жодного документа на підтвердження того, що саме ним було сплачено заявлену суму витрат на правову допомогу та взагалі витрати, які позивач просить стягнути з відповідача не можуть вважатись судовими витратами у контексті ст. 44 ГПК України являються безпідставними, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між адвокатом Коваль О.Ю., який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1615 від 10.12.2008 р., та позивачем 01.10.2012 р. був укладений договір про надання юридичних послуг з додатком, відповідно до умов якого адвокатом Коваль О.Ю. та його помічником Нікіша Д.С. ( який діє на підставі трудового договору №11622 від 15.09.2010 р. та додаткової угоди до нього від 01.07.2011 р.) були надані позивачу юридичні послуги за справою, вартість яких склала 1500,00 грн. та її розмір детально розшифровується у Додатку №1 до договору про надання юридичних послуг. Вказана винагорода була сплачена адвокату, про що свідчить копія квитанції №157 від 01.10.2012 року.

Враховуючи те, що позивачем був зменшений розмір позовних вимог у справі, господарський суд керуючись ст. 49 ГПК України правомірно стягнув з відповідача на користь позивача у пропорційному розміру від задоволених позовних вимог суму судового збору у розмірі 434,57 грн. та суму за послуги адвоката у розмірі 405,00 грн.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі заперечення являються безпідставними та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, тому не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32-34, ст.43, ст.44, ст.49, ст.99, ст.101, пунктом 1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Прага" м. Дергачі залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року по справі № 5023/4655/12 залишити без змін.

Повний текст Постанови складено 22.02.2013 року.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.