Постанова

від 17.12.2012 по справі 5015/6489/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа № 5015/6489/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -Базарник Р.С.

від відповідача -Вихованський К.С.

від третьої особи -не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мерто-ЛТД», вих.№58 від 17.10.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2012 року, суддя Чорній Л.З.

у справі № 5015/6489/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД", с. Конопниця, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Генеральне консульство Республіки Польща у м. Львові, м. Львів

про розірвання договору та стягнення 331 200,00 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 31.05.2012 року по справі №5015/6489/11 задоволено позов ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», розірвано договір підряду №312 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 06.07.2009 року, стягнено з ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Мерто-ЛТД»на користь ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»- 331200 грн. збитків.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.193, 179, 192 ГК України, ст.ст.526, 530, 628, 837, 849, 1212 ЦК України, зазначає, що 06.07.2009 року між сторонами укладено договір підряду №312 та, що позивачем сплачено авансовий платіж в сумі 731200 грн., проте, відповідач в порушення умов вказаного договору, роботи по об'єкту Генеральне консульство Республіки Польща, виконав не в повному обсязі, акти виконаних робіт представнику позивача не передані, а надані особі, яка не перебувала із позивачем у договірних чи трудових відносинах. Поряд з цим, судом відзначено, що акти виконаних робіт направлено на адресу позивача лише 16.12.2011 року, однак, такі не підписані зі сторони позивача, оскільки відповідачем на виконання умов договору підряду, акти надано без сертифікатів якості та прихідних накладних на використаний матеріал. Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору підряду та стягнення збитків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Мерто-ЛТД»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2012 року по справі №5015/6489/11, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, скаржник вказує на те, що умовами договору підряду №312 від 05.07.2009 року передбачено, що відповідач проводить роботи по виготовленню і монтажу металоконструкцій та, що здійснені позивачем авансові платежі використані на придбання матеріалів. Одночасно, апелянт звертає увагу суду на те, що відповідачем вчасно виготовлені конструктивні елементи, згідно договору та проведено попередню підготовку до їх монтажу, однак, позивачем допущено відповідача на об'єкт лише 01.04.2010 року, що підтверджує акт готовності будівельної частини фасадів, сходових маршів від 01.04.2010 року. Апелянт також посилається на те, що при будівництві Генерального Консульства Республіки Польща в м.Львові, Генпідрядником -ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», Генеральною організацією ДП ДІПМ «Містопроект»по всіх роботах на об'єкті вівся «Загальний журнал робіт», ведення якого передбачено ДБН А3.1-5-96 Організація будівельного виробництва, затвердж. наказом Держмістобудування України від 03.04.1996 року №49 і введені в дію 01.09.1996 року, в якому зафіксовано роботи проведені відповідачем на об'єкті протягом періоду з 03.12.2009 року по 15.04.2010 року. Разом з тим, апелянт зазначає, що акти виконаних робіт передано Круку І.А., якого, згідно п.1.1.26 Суттєвих положень договору №30А-6/В/07 від 01.06.2007 року, призначено Розпорядником в обсягу нагляду виконання робіт, в тому числі технічного нагляду. Відповідач також вказує, що вартість придбаних ним матеріалів становить 1058232 грн., проте, генпідрядником (позивачем) проведено авансову оплату лише в розмірі 731200 грн., останнім також не подано доказів, які б свідчили, що роботи які мав виконувати відповідач виконані іншою організацією.

Представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Поряд з цим, представник відповідача (скаржника) 10.12.2012 року подав клопотання, в якому просить про призначення судової будівельної експертизи, зазначаючи, що на переважній частині встановлених відповідачем кованих виробів наявне скрите маркування ТзОВ НВФ «Мерто-Лтд», що підтверджує виконання останнім підрядних робіт, згідно спірного договору, а в судовому засіданні 17.12.2012 року подано доповнення до клопотання, в якому наводить перелік питань, які, на його думку, слід поставити на вирішення експертизи.

Суд, розглянувши зазначене клопотання вважає, що таке задоволенню не підлягає, так як в даному випадку для вирішення даного спору, питань, що потребують спеціальних знань, не виникло.

Третя особа уповноваженого представника в судове засідання не направила, проте, надіслала до суду заяву, в якій просить про розгляд даної справи без участі представника третьої особи -Генерального Консульства Республіки Польща у м.Львові.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом, 06.07.2009 року між ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс»(в тексті договору - генеральний підрядник) та ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Мерто-Лтд»(в тексті договору - субпідрядник) укладено договір підряду №312 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, відповідно до умов якого, а саме п.1.1., відповідач зобов'язувався виконати для позивача будівельні роботи по об'єкту: Генеральне консульство Республіки Польща у м.Львові, по вул. І.Франка, 108.

Об'єм робіт визначено п. 1.4 договору. Загальна вартість робіт згідно п.4.2. договору становить 1 565 366,40грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно п. 2.1 договору, виконання робіт починається після підписання договору, а згідно із п. 2.2 виготовлення та монтаж робіт починається з моменту підписання договору і авансової оплати і закінчується через 3 місяці. Вказаним пунктом також передбачено, що термін виконання робіт може бути перенесений у випадках появи додаткових робіт, відсутності у Генпідрядника коштів чи призупинення робіт не з вини субпідрядника.

Відповідно до п. 5.2 договору, генпідрядник (позивач) зобов'язується здійснити авансову оплату робіт в розмірі вартості матеріалів.

Додатковою угодою від 06.07.2009р. до договору внесено зміни, а саме -п.4.2 договору викладено в наступній редакції: «п.4.2. Загальна вартість робіт (виробів) становить 1 085 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20%». Вартість матеріалів по договору, відповідно до локальних кошторисів та договірних цін, становить 628 965,60 грн.

На виконання умов договору, позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 731 200,00грн., що підтверджується банківськими виписками в період з 15.07.09 р. по 12.11.09 р. та не заперечується відповідачем.

Як зазначає відповідач, роботи на суму отриманого авансу виконані належним чином та в повному об'ємі, акти виконаних робіт форми КБ-3 від 21.12.2009 року на суму 43987 грн., від 14.04.2010 року на суму 17480 грн., 76451 грн., 314844 грн., 41770 грн., 70788 грн. під розписку 15.04.2010 року передано Круку І.А., якого, згідно п.1.1.26 Суттєвих положень договору №30А-6/В/07 від 01.06.2007 року, укладеного між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові та ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс»на виконання будівельних робіт об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща по вул.Івано-Франка,108 уЛьвові, призначено Розпорядником в обсягу нагляду виконання робіт, в тому числі технічного нагляду. Проте, вказані акти відповідачу не повернуті.

В матеріалах справи наявні копії вказаних актів та лист від 15.04.2010 року адресований позивачу відповідачем, в якому останній зазначає про направлення зазначених вище актів (арк. справи 78 т.І). На вказаному листі мітиться підпис Крука І.А., в графі «отримав».

Поряд з цим, відповідачем 16.12.2011 року (в ході розгляду справи у суді першої інстанції) направлялись на адресу позивача вказані вище акти виконаних робіт. Проте, позивач заперечує обсяг робіт вказаних у наведених актах.

Крім того, в своїх запереченнях відповідач вказує, що ним, в межах виконання своїх зобов'язань по договору, були передані товарно-матеріальні цінності позивачеві на загальну суму 163192,02 грн. В підтвердження цього, відповідачем надано суду акт прийому-передачі товару від 15.04.2012р. та накладні №017, №018 від 15.04.2012р.

Суд першої інстанції зазначаючи, що наведені вище акти виконаних робіт передані не підприємству, а особі, яка в трудових чи договірних відносинах з позивачем не перебувала, а згідно матеріалів справи, перебувала у договірних відносинах з Генеральним Консульством Республіки Польща у м.Львові (замовник) та здійснювала авторський нагляд по іншому договору, прийшов до висновку, що роботи передбачені вказаним вище договором, не виконані відповідачем, що є підставою для розірвання договору підряду №312 від 06.07.2009 року, а також вважає правомірними заявлені до стягнення збитки в сумі 331200 грн.

Апеляційною інстанцією відзначено, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги заяви про збільшення позовних вимог, зміну предмету позову та уточнення позовної заяви, з огляду на положення ст.22 ГПК України, та те, що такі подані після початку розгляду справи по суті.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на нижченаведене:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Статтею 188 ГК України передбачено, що розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як уже зазначено вище, умовами договору підряду №312 від 06.07.2009 року встановлено, що виконання робіт починається після підписання договору ( п. 2.1 договору), а згідно із п. 2.2 виготовлення та монтаж робіт починається з моменту підписання договору і авансової оплати і закінчується через 3 місяці. Вказаним пунктом також передбачено, що термін виконання робіт може бути перенесений у випадках появи додаткових робіт, відсутності у Генпідрядника коштів чи призупинення робіт не з вини субпідрядника .

Позивачем не подано суду доказів порушення відповідачем умов договору, наявність яких може бути підставою для розірвання договору.

Поряд з цим, пунктами 3.2, 3.3, 3.4 договору передбачено, що генпідрядник (позивач) чи уповноважена ним особа при передачі об'єкта детально інформуватиме субпідрядника (відповідача) про місця проходження мереж постачання та інших перешкод, при необхідності надає субпідряднику (відповідачу)доступ до електричної мережі складських приміщень та надає можливість безперешкодного доступу його працівників і транспортних засобів на об'єкт, так щоб він був здатний виконувати свої зобов'язання ретельно і вчасно.

Позивачем до матеріалів справи долучено претензію №2 від 03.03.2010 року, в якій останній вказує про проведення авансової оплати по договору підряду №312 від 06.07.2009 року та зазначає про те, що відповідач не приступив до виконання робіт, згідно вказаного договору і просить про виконання таких.

Відповідачем долучено відповідь на вказану претензію, яка направлена на адресу позивача поштою 19.03.2010 року, про що свідчить поштовий штемпель. У вказаній відповіді, відповідач повідомляє позивача що станом на день такої відповіді, об'єкт будівництва не було передано субпідряднику для початку виконання робіт, чим порушено п.3.1, 3.2 договору підряду №312 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 06.07.2009 року. Крім того, відповідач вказує на те, що згідно п.2.2 договору, виготовлення та монтаж робіт починається з моменту підписання договору і авансової оплати, яка відбувається згідно п.5.2 договору, тобто з моменту здійснення генпідрядником авансової оплати в розмірі вартості матеріалів та зазначає, що вартість матеріалів відповідно до проектно-кошторисної документації до договору становить 939220 грн., з яких позивачем перераховано 700000 грн. Таким чином, відповідач посилаючись на положення ч.3 ст.538 ЦК України, ч.3 ст.320 ГК України, зазначає, що ним призупинено виконання своїх обов'язків за договором до моменту повного виконання генпідрядником (позивачем) обов'язків по оплаті та передачі фронту робіт.

Одночасно, як вбачається із акту готовності будівельної частини фасадів, сходів маршів (арк. справи 80 т.І), який підписано 01.04.2010 року представниками сторін, складений про те, що фасади Блоку (А), (Б) та сходові марші передані для монтажу огорож французьких балконів та сходових маршів, розроблені та виконані згідно проекту ТзОВ «Мерто ЛТД».

Крім того, у протоколі наради від 31.03.2010 року частини фасадів, сходових маршів від 01.04.2010 року (арк. справи 79 т.І), який підписано директором ТзОВ «Клмпанія ВЕЕМ-Будсервіс», директором ТзОВ «Мерто ЛТД»та Круком І.А. (технічний нагляд) вказано:1. ТзОВ «Мерто ЛТД»завершення робіт по монтажу французьких балконів та перил огорож -02.04.2010 року; 2. Закінчення робіт по внутрішніх перильних огорожах з 02.04. по 26.04.2010 року; 3. ТзОВ «Мерто ЛТД»надати всі документи на придбані матеріали по об'єкту Генеральне консульство Республіки Польща у м.Львові; 4. Надати акти виконаних робіт за період з 2009 року по 31.03.2010 року -до 02.04.2010 року; 5.ТзОВ «Мерто ЛТД»надати графік виконання робіт (проект) до 02.04.2010 року.

Слід зазначити, що позивач не заперечує наявності вказаних документів та підписання таких зі сторони ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс».

На виконання спірного договору, відповідачем передавались позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 163 192,02 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару від 15.04.2012р. та накладні №017, №018 від 15.04.2012р. (арк. справи 85, 86, 87 т.І).

Слід зазначити, що при будівництві Генерального Консульства Республіки Польща в м. Львові Генпідрядником ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»та Генеральною проектною організацією ДП ДШМ «Містопроект»по всіх роботах на об'єкті вівся «Загальний журнал робіт», в якому щоденно фіксувались виконані роботи із зазначенням виконавця робіт, найменування робіт та дати виконання. Згідно вказаного журналу, ТзОВ «НВФ «Мерто-Лтд»здійснювало на об'єкті виконання робіт протягом періоду з 03.12.2009р. по 15.04.2010 року (арк. справи 48 -69 т.ІІІ). Зокрема, із наданих копій сторінок вказаного журналу вбачається ведення відповідачем робіт по договору підряду №312 від 06.07.2009 року.

Судом відзначено, що ведення вказаного журналу передбачено ДБН А.3.1-5-96 Організація будівельного виробництва, які затверджені наказом Держмістобудування України від 03.04.1996р. № 49 і введені в дію 01.09.1996р. Дані норми встановлюють загальні вимоги до організації будівельного виробництва при будівництві, а також розширенні, реконструкції і технічному переозброєнні (надалі - "будівництво") об'єктів (підприємств, будівель, споруд і їх комплексів) будь-якого призначення. Цих вимог повинні дотримуватись усі учасники будівництва, незалежно від форм власності і відомчої належності. До розряду рекомендаційних відносяться пункти 4.2, 4.3, 4.4 тексту; 2в, 2г, 2д, 2е, 2ж додатку 3; 1в, 1г, 1д, 1з, Зв, Зг, Зд додатку 5 та підпункт "г" додатку 7. По окремих видах спеціального будівництва в доповнення до даних правил слід враховувати вимоги погоджених з Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури і затверджених у встановленому порядку відомчих нормативних документів, що відбивають специфіку цих видів будівництва.

Згідно п.1.1 5 вказаних ДБН на кожному об'єкті будівництва належить вести загальний журнал робіт за формою, наведеною в додатку 1.

Виконання робіт ТзОВ НВФ «Мерто-Лтд»за договором підряду № 312 від 06.07.2009р. супроводжувалось виготовленням відповідної технічної документації у вигляді Технологічних процесів виготовлення деталей на кожну частину робіт (виробів). Факт придбання матеріалів та цільове використання коштів підтверджується платіжними дорученнями, виписками банку, видатковими накладними та актами здачі-приймання робіт.

Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи.

Позивачем не подано суду доказів того, що роботи, які мало виконувати ТзОВ «НВФ «Мерто-Лтд»виконано іншим підприємством.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач окрім розірвання договору підряду №312 від 06.07.2009 року, просить суд стягнути 331200 грн. збитків, посилаючись на положення ст.224 ГК України, вказуючи при цьому, що розмір збитків через порушення відповідачем господарського зобов'язання складає 731200 грн. -кошти сплачені відповідачу в якості авансу за невиконані останнім роботи (копії виписки по особовому рахунку за 15.07.2009 року на 100000 грн., від 21.07.2009 року на суму 600000 грн., від 12.11.2009 року на суму 31200 грн., арк. справи 1 -3 т.ІІІ).

Поряд з цим, позивач вказує на те, що у зв'язку із відсутністю коштів на сплату судових витрат, ним заявляються вимоги про стягнення частини заподіяних збитків на суму 331200 грн.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу 331200 грн., які сплачені в рахунок оплати відповідних робіт позивачем і які позивач вважає збитками, спричиненими порушенням зобов'язання відповідачем, а саме невиконанням робіт за договором.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, з викладеного вбачається, що аванс, сплачений за виконані роботи, не входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення. Крім того, позивачем не доведено невиконання відповідачем умов договору.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Львівської області слід скасувати, в позові відмовити.

В зв'язку з скасуванням рішення господарського суду Львівської області, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, з позивача на користь скаржника (відповідача) слід стягнути 3848 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (з яких 3312 грн. -по вимозі майнового характеру та 536,50 грн. -по вимозі немайнового характеру).

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мерто-ЛТД»задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2012 року по справі №5015/6489/11 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс»(м.Львів, вул. Тракт Глинянський,1, код ЄДРПОУ 23884496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мерто-Лтд»(Львівська область, Пустомитівський район, с. Конопниця, вул. Городоцька,18, код ЄДРПОУ 20788579) - 3848 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.