Постанова

від 12.03.2013 по справі 5015/6489/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 5015/6489/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіКоваленко С.С. (доповідач), суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Компанія"ВЕЕМ-Будсервіс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі№ 5015/6489/11 господарського суду Львівської області за позовомТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" доТОВ "НВФ"Мерто-ЛТД" третя особаГенеральне консульство Республіки Польща у м.Львові пророзірвання договору та стягнення 331200,00 грн.

За участю представників сторін

від позивача Парамонов С.О. дов.,

від відповідача Мерцало Я.Ю. дов.,

від третьої особи не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ "НВФ"Мерто-ЛТД" про розірвання договору та стягнення збитків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.05.2012 року по справі № 5015/6489/11 (суддя Чорній Л.З) позовні вимоги задоволено, розірвано договір підряду № 312 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 06.07.2009 року, стягнено з ТОВ «НВФ "Мерто-ЛТД" на користь ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" - 331200 грн. збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. по справі № 5015/6489/11 (судді Якімець Г.Г., Кравчук Н.М., Хабіб М.І.) рішення господарського Львівської області від 31.05.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, ТОВ "Компанія"ВЕЕМ-Будсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.07.2009 року між ТОВ «Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (далі - генеральний підрядник) та ТОВ «Науково-виробнича фірма "Мерто-Лтд" (далі - субпідрядник) укладено договір підряду № 312 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, відповідно до умов якого, а саме п.1.1., відповідач зобов'язувався виконати для позивача будівельні роботи по об'єкту: Генеральне консульство Республіки Польща у м. Львові, по вул. І.Франка, 108. Об'єм робіт визначено п. 1.4 договору. Загальна вартість робіт згідно п.4.2. договору становить 1 565 366,40грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Також, суди встановили, що згідно п. 2.1 договору, виконання робіт починається після підписання договору, а згідно із п. 2.2 виготовлення та монтаж робіт починається з моменту підписання договору і авансової оплати і закінчується через 3 місяці. Вказаним пунктом також передбачено, що термін виконання робіт може бути перенесений у випадках появи додаткових робіт, відсутності у Генпідрядника коштів чи призупинення робіт не з вини субпідрядника.

Відповідно до п. 5.2 договору, генпідрядник (позивач) зобов'язується здійснити авансову оплату робіт в розмірі вартості матеріалів.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що додатковою угодою від 06.07.2009р. до договору внесено зміни, а саме - п. 4.2 договору викладено в наступній редакції: «п.4.2. Загальна вартість робіт (виробів) становить 1 085 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20%». Вартість матеріалів по договору, відповідно до локальних кошторисів та договірних цін, становить 628 965,60 грн. На виконання умов договору, позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 731 200,00грн., що підтверджується банківськими виписками в період з 15.07.09 р. по 12.11.09 р. та не заперечується відповідачем.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем дійсно виконувались роботи на суму отриманого авансу виконані належним чином та в повному об'ємі, акти виконаних робіт форми КБ-3 від 21.12.2009 року на суму 43987 грн., від 14.04.2010 року на суму 17480 грн., 76451 грн., 314844 грн., 41770 грн., 70788 грн. під розписку 15.04.2010 року передано Круку І.А., якого, згідно п.1.1.26 Суттєвих положень договору №30А-6/В/07 від 01.06.2007 року, укладеного між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові та ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" на виконання будівельних робіт об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща по вул. Івано-Франка, 108 у м. Львові, призначено Розпорядником в обсягу нагляду виконання робіт, в тому числі технічного нагляду. Проте, вказані акти відповідачу не повернуті. Крім того, в своїх запереченнях відповідач вказує, що ним, в межах виконання своїх зобов'язань по договору, були передані товарно-матеріальні цінності позивачеві на загальну суму 163192,02 грн. В підтвердження цього, відповідачем надано суду акт прийому-передачі товару від 15.04.2012р. та накладні № 017, № п018 від 15.04.2012р.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Статтею 188 ГК України передбачено, що розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що умовами договору підряду № 312 від 06.07.2009 року встановлено, що виконання робіт починається після підписання договору ( п. 2.1 договору), а згідно із п. 2.2 виготовлення та монтаж робіт починається з моменту підписання договору і авансової оплати і закінчується через 3 місяці. Вказаним пунктом також передбачено, що термін виконання робіт може бути перенесений у випадках появи додаткових робіт, відсутності у Генпідрядника коштів чи призупинення робіт не з вини субпідрядника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що виконання робіт ТОВ НВФ "Мерто-Лтд" за договором підряду № 312 від 06.07.2009р. супроводжувалось виготовленням відповідної технічної документації у вигляді Технологічних процесів виготовлення деталей на кожну частину робіт (виробів).

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо того, що аванс, сплачений за виконані роботи, не входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог, не відповідає нормам матеріального і процесуального права. Натомість, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Компанія"ВЕЕМ-Будсервіс" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі № 5015/6489/11 скасувати.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.С. Коваленко

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук