ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.12 Справа № 5008/716/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Гриців В.М.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "МІЛЛ Карпати", б/н від 12.10.2012р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012р.
у справі № 5008/716/2012
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ужкартон", м. Ужгород
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛЛ Карпати", Закарпатська
область, Мукачівський район, с. Ракошино.
про стягнення 35 984,19 грн., в тому числі: 31 733,20 грн. -основного боргу, 902,08 грн. -пені, 3 173,32 грн. -штрафу та 175,59 грн. - три проценти річних
За участю представників:
від позивача -Капаловська Н.Є. -представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача -не з'явився (належно повідомлений).
Згідно з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 19.11.2012р. колегією суддів у складі: головуючого судді Процика Т.С., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Процика Т.С., розпорядженням керівника апарату № 163 від 14.11.2012р. дану справу передано на повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу № 5008/716/2012 передано на розгляд судді - доповідачу Дубник О.П..
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Дубник О.П. розпорядженням керівника апарату № 165 від 19.11.2012р справу вдруге передано на повторний автоматизований розподіл та розподілено до розгляду судді -доповідачу Хабіб М.І..
Розпорядження голови суду від 19.11.12р. в склад колегії для розгляду справи № 5008/716/2012 введено суддів - Зварич О.В. та Якімець Г.Г.
У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.12р. у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість суддів Зварич О.В. введено суддю Гриців В.М.
У зв'язку зі зміною складу колегії суддів, розгляд справи розпочато спочатку.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі
№ 5008/716/2012 (суддя Карпинець В.І.) позовні вимоги ТзОВ "Ужкартон" до ТзОВ "МІЛЛ Карпати" задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 35 984, 19 грн., в тому числі: 31 733, 20 грн. основного боргу, 902, 08 грн. пені, 3 173, 32 грн. штрафу та 175, 59 грн. - 3% річних.
Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст. ст.193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 617, 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати. Скаржник зазначає, що за умовами договору позивач мав поставити товар, визначений в специфікаціях. Позивач поставив картон коробковий КК-0,4 250г/м.кв. на суму 25 655,40 грн.та гофроящики 300х170х340 на суму 6 457,80 грн. Судом не взято до уваги, що специфікація до договору не передбачає поставку гофроящиків 300х170х340. Відтак, на думку скаржника, цей товар не може вважатись поставленим згідно з договором, тому нарахування штрафних санкцій - пені та штрафу на суму 6 457,80грн. вважає безпідставним. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, що являється грубим порушенням його прав.
Позивач у відзиві (вх.2008 від 19.11.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, посилаючись на п.1.2 договору, зазначає, що в найменуванні товару, який підлягав поставці за договором, сторони не обмежувались лише специфікаціями. Назва товару, його кількість, ціна вказані у видаткових накладних, що відповідає умовам договору. Звертає увагу, що у видаткових накладних є посилання на договір як умову поставки.
Відповідач (апелянт) явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання (вх.735 від 17.12.12р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні в господарському суді Закарпатської області.
В судовому засіданні 18.12.12р. представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Закарпатської області залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 19.11.2012р. явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою. В цій ухвалі попереджено сторони, що неявка їх представників в судове засідання не тягне за собою відкладення розгляду справи. Поряд з тим, на думку колегії суддів, причину неявки представника скаржника - надання переваги одному судовому засіданню над іншим - не можна вважати поважною та підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, чинне законодавство не обмежує сторони в кількості представників, які можуть представляти в суді їх інтереси.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 07.02.2012р. ТзОВ „Ужкартон", м. Ужгород ( продавець за договором) та ТзОВ «МіЛЛ Карпати" ( покупець за договором) укладено договір поставки №0702/12., за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити картонну продукцію. Сума договору орієнтовно становить 120 000,00грн. ( з ПДВ).
Згідно з п.1.2 договору найменування товару, його кількісні та якісні показники, ціна товару за одиницю та по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього договору, вказується у специфікаціях та/або рахунках-фактурах, видаткових накладних продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору у сторін виникли розбіжності щодо окремих умов договору, зокрема, щодо строку оплати товару( п.3.1 договору), відповідальності покупця за прострочення оплати товару( п.5.3 договору), у зв'язку з чим в день укладення договору , а саме 07.02.2012р., сторонами підписаний протокол узгодження розбіжностей до договору.
Так, згідно з п.3.1 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію упродовж 21 календарного дня з моменту передачі (поставки) продавцем такої партії товару покупцю, на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.
Щодо відповідальності покупця за прострочення оплати товару( п.5.3 договору), то протокол узгодження розбіжностей не містить погодженої сторонами редакції даного пункту. В ньому викладено лише редакції сторін, а саме:
редакція продавця - у разі прострочення оплати покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення платежу більше 10 календарних днів -штраф у розмірі 10% від суми заборгованості;
редакція покупця - у разі прострочення оплати покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу..
В графі «погоджена редакція», замість погодженої редакції п.5.3 продубльовано погоджену редакцію п. 4.7 договору, який регулює кількість поставки товару.
Як вказано в названому протоколі, він є невід'ємною частиною договору поставки №0702/12 від 07.02.2012р.(п.3 Протоколу).
Згідно з товарно-транспортними та видатковими накладними за період з 19.04.2012р. по 18.06.2012р. позивач поставив, а відповідач одержав картонну продукцію на загальну суму 32 113,20 грн., а саме:
- № РН-0029 від 19.04.2012р. на суму 18 924,00грн.;
- № РН-0054 від 08.06.2012р.на суму 8518,20грн.;
- № РН-0060 від 18.06.2012р. на суму 4671,00грн.
Всі товарно-транспортні та видаткові накладні підписані відповідачем та скріплені його печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив позивачу 13.06.2012р.- 5000грн.за продукцію, поставлену по видатковій накладній РН-0019 від 24.03.2012р. на суму 4620грн., з яких 380 грн. (5000 -4620) зараховані в рахунок оплати товару, поставленого по видатковій накладній РН-0029 від 19.04.2012р.
Доказів оплати решти поставленого товару суду не надано.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 733,20 грн. (32 113,20-380), зокрема по накладних:
- № РН-0029 від 19.04.2012р. на суму 18 544 (18924 -380) грн.;
- № РН-0054 від 08.06.2012р. на суму 8 518,20грн.;
- №РН-0060 від 18.06.2012р. на суму 4 671,00грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.07.2012р. №12 про сплату заборгованості у розмірі 31 733,20 грн., яка залишена без реагування(претензія та докази надсилання в матеріалах справи, а.с.21,22).
Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки №0702/12 від 07.02.2012р. позивач поставив товар за період з 19.04.2012р. по 18.06.2012р. на загальну суму 32 113,20 грн., який за умовами договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, підлягав оплаті упродовж 21 календарного дня. Відповідач оплатив товар частково в сумі 380грн. Сума заборгованості становить 31 733,20 грн. (32113,20-380), яку відповідач не заперечує..
Доводи відповідача про те, що поставка гофроящиків 300х170х340 здійснена не на умовах договору, оскільки специфікація до договору не передбачає поставку гофроящиків 300х170х340, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
По видаткових накладних від 19.04.2012р. та від 08.06.2012р.крім картону коробкового поставлялись гофроящики, розміром 300х170х340, які не передбачені специфікацією №1 до договору( а.с. 23). Однак, за умовами п.1.2 договору найменування товару, його кількісні та якісні показники, ціна товару за одиницю та по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього договору, вказується у специфікаціях та/або рахунках-фактурах, видаткових накладних продавця.
Тобто, сторони погодили, що крім товару, передбаченого у специфікаціях до договору, на умовах даного договору буде поставлятися також товар, який вказаний у видаткових накладних. Слід також зазначити, що у названих вище накладних є посилання на договір
№ 0702/12 від 07.02.2012р., як на підставу поставки товару, товар прийнятий відповідачем без жодних заперечень чи претензій.
Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача названої суми боргу, а також за прострочення оплати товару правомірно стягнув 175,59 грн. 3% річних від суми боргу на підставі ст.625 ЦК( розрахунок проведений з врахуванням терміну прострочення по кожній накладній окремо: по накладній від 19.04.2012р. за період з10.05.2012р. по 08.08.2012р.; по накладній від 08.06.2012р. за період з 29.06.2012р. по 08.08.2012р.; по накладній від 18.06.2012р. за період з 09.07.2012р. по 08.08.2012р.).
Як зазначено вище, при укладенні договору та погоджені його умов і позивач і відповідач в своїх редакціях п. 5.3 договору запропонували встановити відповідальність за прострочення покупцем строків оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, що підтверджено протоколом узгодження розбіжностей та дає підстави для висновку, що така відповідальність сторонами погоджена. Відтак, апеляційний суд вважає підставним стягнення пені в сумі 902,08грн. за прострочення оплати товару (розрахунок пені проведений з врахуванням терміну прострочення по кожній накладній окремо: по накладній від 19.04.2012р. за період з10.05.2012р. по 08.08.2012р.; по накладній від 08.06.2012р. за період з 29.06.2012р. по 08.08.2012р.; по накладній від 18.06.2012р. за період з 09.07.2012р. по 08.08.2012р.).
Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставним задоволення місцевим судом позову в частині стягнення штрафу в сумі 3173,32грн. у розмірі 10% від суми заборгованості за прострочення оплати товару більше 10-ти днів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не погодився із запропонованою позивачем редакцією п.5.3 договору в частині сплати штрафу за прострочення оплати товару більше 10-ти днів, про що вказав в протоколі узгодження розбіжностей. Узгодженої сторонами редакції п.5.3 договору щодо штрафу названий протокол не містить. За таких обставин, у разі незгоди позивача (продавця за договором) із позицією відповідача (покупця за договором) щодо штрафу, позивач був вправі відповідно до п.5 ст. 181 ГК передати спір в цій частині на вирішення суду однак, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, позивач не звертався з позовом до суду. Таким чином, враховуючи норми ст. 547 ЦК, якою встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання має вчинятися в письмовій формі, непогодження сторонами умов договору в частині сплати штрафу, колегія суддів вважає, що правові підстави для стягнення штрафу відсутні.
Отже, в частині стягнення штрафу в задоволенні позову належить відмовити.
Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції його права на участь у розгляді справи суперечать фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що йому у встановленому порядку була надіслана 14.08.2012р. ухвала суду від 14.08.2012р. про призначення справи до розгляду на 14.09.2012р., яку відповідач отримав 22.08.2012р.(повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 27). Як вбачається з ухвали місцевого суду від 14.09.2012р.,відповідач явки свого представника в судове засідання 14.09.2012р. не забезпечив, причин неявки не повідомив. В наступне судове засідання 25.09.2012р. відповідач повторно не забезпечив явки свого представника, подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.05/116-7499/2012 від 24.09.12р.).
Відтак, жодних прав відповідача на участь в розгляді справи місцевий суд не порушив.
На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі та вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати, позовні вимоги задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 31 733,20 грн., пеню в сумі 902, 08 грн. та 175,59 грн.-3 % річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу належить відмовити.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, тому рішення належить скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.
Судовий збір за розгляд позову покладається на сторони пропорційно сумі заявлених та задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що рішення місцевого суду скасовується з інших підстав, ніж заявлені скаржником в апеляційній скарзі, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012р. у справі № 5008/716/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МіЛЛ Карпати" ідентифікаційний код 36414958, місцезнаходження: 89620, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ракошино, вул.Леніна, б/н, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ужкартон", ідентифікаційний код 35865803, місцезнаходження:88000, м. Ужгород, вул. Грушевського, 37/44, - 31 733,20 грн. -основного боргу, 902,08 грн. -пені, 175,59 грн. - 3% річних та 1467,56 грн. судового збору..
В задоволенні позову в частині стягнення 3173,32 грн. штрафу відмовити.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Хабіб М.І.
суддя Гриців В.М.
суддя Якімець Г.Г.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2012 |
Оприлюднено | 25.12.2012 |
Номер документу | 28169324 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Хабіб М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні