Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-12752/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2012 р. (о 12:15) Справа №2а-12752/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Мангубі І.В.

від відповідача - Мирошніченко К.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагазінвест»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагазінвест» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008162204 від 29.10.2012р., відповідно до якого ТОВ «Альфагазінвест» донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. у сумі 415251 грн., з яких 415250 грн. - основного платежу, 1,00 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат у зв'язку з тим, що контрагент позивача не знаходитися за юридичною адресою, постачальник позивача не відобразив відвантаження товару покупцю - ТОВ «Альфагазінвест», у ТОВ «Техремпром» відсутні трудові ресурси, основні фонди та інші виробничі потужності, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, що на думку податкового органу свідчить про нікчемність укладеної угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарська операція з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Техремпром» має реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, оприбуткування товару та подальше його використання у господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагазінвест» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 30450753) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 29.10.2007 р.

Відповідно до довідки серії АА №461495 від 18.03.2011 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є: будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (КВЕД -45.21.3); будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (КВЕД -45.21.4); водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (КВЕД -45.33.2); газопровідні роботи (КВЕД -45.33.3).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток.

Таким чином, ТОВ «Альфагазінвест» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу №2389 від 25.09.2012 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альфагазінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Техремпром» у березні 2011 р. та з ПП «Югспецнаб-Херсон» у березні 2011 р, квітні 2011 р.

За результатами перевірки був складений акт від 11.10.2012р. №7382/22-3/30450753 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0008162204 від 29.10.2012р. про збільшення ТОВ «Альфагазінвест» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 415251,00 грн., в тому числі за основним платежем - 415250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 415250,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п. 138.2., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем у 1 кварталі 2011р. на суму 1661035 внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагента ТОВ «Техремпром» за березень 2011 р.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - №0008162204 від 29.10.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 415251,00 грн., в тому числі за основним платежем - 415250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн., суд зважає на наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини (формування валових витрат) виникли до 01.04.2011 р., суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону №334 під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №№334 , однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Альфагазінвест» були завищені валові витрати на суму 1661035 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у 1 кварталі 2011р. (березень 2011р.) у розмірі 415250,00 грн.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ «Альфагазінвест» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товару у контрагента ТОВ «Техремпром». Так, контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що контрагент позивача - ТОВ «Техремпром» не знаходитися за юридичною адресою, не відобразив відвантаження товару покупцю - ТОВ «Альфагазінвест», у ТОВ «Техремпром» відсутні трудові ресурси, основні фонди та інші виробничі потужності, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, що, на думку податкового орган, свідчить про нікчемність укладеної угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства, що, в свою чергу, виключає можливість формування валових витрат по цій господарській операції.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «Альфагазінвест» по взаємовідносинах з ТОВ «Техремпром», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 23 грудня 2009 р. Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів Автономної Республіки Крим та ТОВ «Альфагазінвест» був укладений договір №124/970/070, предметом якого є будівництво мереж газопостачання с. Берегове Ленінського району (газопровід високого тиску ШРП-2).

14 грудня 2010 р. Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації та ТОВ «Альфагазінвест» був укладений договір підряду №21 на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Газифікація селища Кача».

29 березня 2011 р. Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів Автономної Республіки Крим та ТОВ «Альфагазінвест» був укладений договір №2/258/070 «Будівництво газопроводу до п Азовське (від АГРС до ГРП-1)» Джанкойський район (додаткові роботи).

29 березня 2011 р. Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів Автономної Республіки Крим та ТОВ «Альфагазінвест» був укладений договір №3/259/070 «Будівництво газопроводу до п Азовське (від АГРС до ГРП-1)» Джанкойський район (остаточні роботи).

18.04.2011 р. Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» та ТОВ «Альфагазінвест» був укладений договір підряду №26, предметом якого є виконання робіт з будівництва підводного газопроводу до сіл Вільне, Дубровка Джанкойського району АР Крим.

На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «Техремпром» (Продавець) та ТОВ «Альфагазінвест» (Покупець) був укладений договір поставки №Т-05/01-1 від 05.01.2011 р.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, в подальшому - «Товар», найменування, асортимент, кількість, ціна яких зазначається у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, які є невід'ємними його частинами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №Т-05/01-1 від 05.01.2011 р. ТОВ «Техремпром» у березні 2011 р. поставило на адресу позивача товар на загальну суму 1993244,39 грн., в тому числі ПДВ 332207,40 грн. (вартість без ПДВ 1661036,99 грн.), що підтверджується наступними видатковими накладними: №59 від 01.03.2011 р. на суму 85008,05 грн., в т.ч. ПДВ - 14168,01 (вартість без ПДВ - 70840,04), №60 від 01.03.2011 р. на суму 255523,56 грн., в т.ч. ПДВ - 42587,26 грн. (вартість без ПДВ - 212936,30 грн.), №61 від 01.03.2011 р. на суму 225584,40 грн., в т.ч. ПДВ - 37597,40 грн. (вартість без ПДВ - 187987,00 грн.), №67 від 02.03.2011 р. на суму 259134,84 грн., в т.ч. ПДВ - 43189,14 грн. (вартість без ПДВ - 215945,70 грн., №68 від 02.03.2011 р. на суму 252982,20 грн. в т.ч. ПДВ - 42163,70 грн. (вартість без ПДВ - 210818,50 грн.), №69 від 02.03.2011 на суму 76218,11 грн., в т.ч. ПДВ - 12703,02 грн. (вартість без ПДВ - 63515,09 грн.), №75 від 03.03.2011 р. на суму 272461,66 грн., в т.ч. ПДВ- 45410,28 грн. (вартість без ПДВ - 227051,38 грн., №76 від 03.03.2011 р. на суму 253572,00 грн., в т.ч. ПДВ - 42262,00 грн. (вартість без ПДВ - 211310,00 грн., №84 від 04.03.2011 р. на суму 23237,08 грн., в т.ч. ПДВ - 3872,85 грн. (вартість без ПДВ - 19364,23 грн.)., №85 від 04.03.2011 р. на суму 38828,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6471,33 грн. (вартість без ПДВ - 32356,67 грн.), №98 від 10.03.2011 р. на суму 224461,29 грн., в т.ч. ПДВ - 37410,21 грн., (вартість без ПДВ - 187051,08 грн.), №99 від 11.03.2011 р. на суму 26233,20 грн., в т.ч. ПДВ - 4372,20 грн., (вартість без ПДВ - 21861,00 грн.).

Судом встановлено, що в акті перевірки податковим органом допущена помилка при визначенні загальної суми валових витрат, яка задекларована позивачем у 1 кварталі 2011 р., по операціям з придбання товару у ТОВ «Техремпром», а саме: зазначена сума 1661035 грн. (4 сторінка акту перевірки), та на 13 сторінки акту перевірки вказана сума, яка є об'єктом оподаткування, у розмірі 1660999 грн. Натомість судом встановлено, що сума валових витрат по операціям з придбання товару у ТОВ «Техремпром» складає 1661036,99 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару у сумі 1993244,39 грн., в тому числі ПДВ 332207,40 грн. (вартість без ПДВ 1661036,99 грн.), що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень: №1859 від 21.03.2011 р. на суму 566116 грн., в т.ч. ПДВ 94352,67 грн., №1865 від 21.03.2011 р. на суму 588355,15 грн., в т.ч. ПДВ 98055,86 грн., №1867 від 22.03.2011 р. на суму 526033,66 грн., в т.ч. ПДВ 87672,28 грн., №1880 від 22.03.2011 р. на суму 62065,08 грн., в т.ч. ПДВ - 1034,18 грн., №1877 від 22.03.2011 р. на суму 250694,49 грн., в т.ч. ПДВ - 41782,42 грн.

Таким чином, за датою оприбуткування/оплати вказаних товарів, відповідно до п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, ТОВ «Альфагазінвест» включило до складу валових витрат за 1 квартал 2011 р. вартість отриманого товару у сумі 1661036,99 грн.

А відтак, факт отримання ТОВ «Альфагазінвест» товару від ТОВ «Техремпром» у березні 2011 р. підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Оплата вартості товару була здійснена позивачем у повному обсязі.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно до довідки серії АА №461495 від 18.03.2011 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (КВЕД -45.21.3); будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (КВЕД -45.21.4); водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (КВЕД -45.33.2); газопровідні роботи (КВЕД -45.33.3).

Суд зауважує, що предметом Договору поставки №Т-05/01-1 від 05.01.2011 р. є отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: муфт, електродів, труб та інше, які були використані під час будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Будівництво мереж газопостачання с. Берегове Ленінського району (газопровід високого тиску ШРП-2)», відповідно до умов договору підряду №124/970/070 від 23.12.2009 р., по об'єкту «Газифікація селища Кача», відповідно до умов договору підряду №21 від 14.12.2010 р, по об'єкту «Будівництво газопроводу до с. Азовське (від АГРС до ГРП-1)» Джанкойський район, відповідно до умов договору №2/258/070 від 29.03.2012 р. «Будівництво газопроводу до п. Азовське (від АГРС до ГРП-1)» Джанкойський район (додаткові роботи) та договору №3/259/070 від 29.03.2011 р. «Будівництво газопроводу до с. Азовське (від АГРС до ГРП-1)» Джанкойський район (остаточні роботи), по об'єкту «Будівництво підводного газопроводу до сіл Вільне, Дубровка Джанкойського району АР Крим», відповідно до умов договору підряду №26 від 18.04.2011 р.

Так, судом встановлено, що факт використання ТОВ «Альфагазінвест» товарів, отриманих у 1 кварталі 2011 р. від ТОВ «Техремпром», в господарської діяльності у квітні 2011 р. по об'єкту «Газифікація селища Кача» підтверджується довідкою о вартості виконаних робіт (і затрати) за квітень 2011 р. (форма КБ-3), актом №1 прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №2 прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. (форма КБ-2в); у березні, квітні 2011 р. по об'єкту «Будівництво мереж газопостачання с. Берегове Ленінського району (газопровід високого тиску ШРП-2)» довідкою о вартості виконаних робіт (і затрати) за березень 2011 р. (форма КБ-3), актом №1 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №2 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №3 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №4 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №1 прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №2 прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №3 прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №1 прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. (форма КБ-2в); у березні 2011 р. по об'єкту «Будівництво газопроводу до с. Азовське (від АГРС до ГРП-1)» Джанкойський район (додаткові роботи) довідкою о вартості виконаних робіт (і затрати) за березень 2011 р. (форма КБ-3), актом №1 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №2 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №3 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №4 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в); у березні 2011 р. по об'єкту «Будівництво газопроводу до с. Азовське (від АГРС до ГРП-1)» Джанкойський район (остаточні роботи) довідкою о вартості виконаних робіт (і затрати) за березень 2011 р. (форма КБ-3), актом №1 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №2 прийняття виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (форма КБ-2в); у травні 2011 р. по об'єкту «Будівництво підводного газопроводу до сіл Вільне, Дубровка Джанкойського району АР Крим» довідкою о вартості виконаних робіт (і затрати) за травень 2011 р. (форма КБ-3), актом №1 прийняття виконаних будівельних робіт за травень 2011 р. (форма КБ-2в), актом №2 прийняття виконаних будівельних робіт за травень 2011 р. (форма КБ-2в).

Судом встановлено, що отримані матеріали за договором поставки №Т-05/01-1 від 05.01.2011 р. були списані, що підтверджується актом списання №СпТ-000051 від 31.03.2011 р., №СпТ-000088 від 31.03.2011 р., №СпТ-000042 від 31.03.2011 р., №СпТ-000054 від 31.03.2011 р, №СпТ-000055 від 31.03.2011 р., №СпТ-000052 від 31.03.2011 р., №СпТ-000053 від 31.03.2011 р., №СпТ-000058 від 31.03.2011 р., №СпТ-000059 від 31.03.2011 р., №СпТ-000057 від 31.03.2011 р., №СпТ-000056 від 31.03.2011 р., №СпТ-000060 від 31.03.2011 р., №СпТ-000127 від 29.04.2011 р. №СпТ-000096 від 30.04.2011 р., №СпТ-00099 від 30.04.2011 р. №СпТ-000119 від 31.04.2011 р., №СпТ-000167 від 31.05.2011 р.

Суд також вважає за необхідне зазначити, законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини, досліджені у судовому засіданні первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що отримання від ТОВ «Техремпром» товарно-матеріальних цінностей пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Крім того, вчинена господарська операція між ТОВ «Техремпром» та позивачем призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Таким чином, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 1661036,99 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та понесені у межах вчиненої господарської операції, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

У зв'язку з чим, витрати у сумі 1661036,99 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техремпром» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених у 1 кварталі 2011 р.

А відтак, суд зазначає, що ТОВ «Альфагазінвест» виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ «Техремпром» на суму 1661036,99 грн.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу, покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення, про необґрунтованість формування позивачем валових витрат у 1 кварталі 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Техремпром» з тих підстав, що постачальник позивача не знаходиться за юридичною адресою, та зважає на наступне.

Суд зазначає, що відсутність постачальника ТОВ «Техремпром» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарських операцій з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ «Альфагазінвест» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів контрагентів ТОВ «Техремпром», а відтак відсутня залежність правомірності формування валових витрат ТОВ «Альфагазінвест» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Техремпром» та його постачальників (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за переліченими господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Техремпром» правочину, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку ТОВ «Техремпром» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товарів. Матеріали справи підтверджують отримання товарів для подальшої реалізації в межах господарської діяльності позивача. Оплата за договорами була здійсненна позивачем у повному обсязі.

Вказана господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язання платника податків, оскільки позивачем отриманий дохід за наслідком вчиненої господарської операції.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору, укладеного позивачем з контрагентом, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки, ні заперечення відповідача на позов, не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано. Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Техремпром» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «Техремпром», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між ТОВ «Техремпром» та позивачем, визначених актом перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару від ТОВ «Техремпром» (зокрема доказів отримання вказаного товару від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару саме від ТОВ «Техремпром» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що за даними автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на час вчинення господарської операції та формування валових витрат та податкового кредиту будь-яких розбіжностей не встановлено.

Крім того, Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі №2а-11822/11/0170/2 від 12.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р., була надана правова оцінка господарської операції між ТОВ «Альфагазінвест» та ТОВ «Техремпром» щодо придбання товару у березні 2011 р. на загальну суму 1993244,39 грн. з ПДВ та встановлено, що вчинена господарська операція мала товарний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства під час формування валових витрат по операціям з придбання товару у ТОВ «Техремпром» знаходяться поза межами вимог Закону №334.

Також суд звертає увагу відповідача, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Суд зауважує, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №334, адже відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Суд зауважує, що хоча приписи пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п. 138.2., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.04.2011р., кореспондуються із вищезазначеними приписами Закону №334, але відповідач не мав правових підстав робити висновки про порушення позивачем законодавства, яке не було чинним у періоді, що був охоплений перевіркою.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат у 1 кварталі 2011р. було віднесено суму у розмірі 1661036,99 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техремпром», у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення №0008162204 від 29.10.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 415251,00 грн., в тому числі за основним платежем - 415250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн., прийняте з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправним.

Отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.12.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 17.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0008162204 від 29.10.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагазінвест» (ЄДРПОУ 30450753) 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.