Ухвала

від 18.02.2013 по справі 2а-12752/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12752/12/0170/15

18.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест"- Мангубі Ірина Володимирівна, довіреність № б/н від 16.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 12.12.12 у справі № 2а-12752/12/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест" (вул. Севастопольська, 156, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95024)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0008162204 від 29.10.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0008162204, відповідно до якого позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 415251,00 грн., з яких: 415250,00 грн. - основного платежу, 1,00грн.- штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем необґрунтовано збільшено суму податку на прибуток підприємств.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техремпром" у березні 2011 року та з Приватним підприємством "Югспецнаб-Херсон" у березні 2011 року, квітні 2011 року, результати якої оформлені актом № 7382/22-3/30450753 від 11.10.2012.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008162204 від 29.10.2012 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 415251,00 грн., в тому числі за основним платежем - 415250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем валових витрат у 1 кварталі 2011 року на суму 1661035,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпром» за березень 2011 року через наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техремпром" та позивачем було укладено договір поставки № Т-05/01-1 від 05.01.2011, предметом його було постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Техремпром" платнику податків продукції (товару). Згідно з пунктом 4.1 цього договору розрахунки за товар здійснювались шляхом перерахування його вартості на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпром» протягом трьох днів після виставлення рахунку. Строк дії договору був зазначений сторонами до 31.12.2011.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ «Техремпром» в березні 2011 року товарів на загальну суму 1993244,39 грн. (в тому числі податок на додану вартість на суму 332207,40 грн., тобто вартість без податку на додану вартість складає 1661036,99 грн., що включено позивачем до складу валових витрат). До матеріалів справи залучені копії документів (податкових накладних, витратних накладних та інш.), яки свідчать про отримання позивачем від ТОВ «Техремпром»в березні 2011 року товару в зазначених вище обсягах.

За датою оприбуткування/оплати вказаних товарів, відповідно до пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач включив до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року вартість отриманого товару у сумі 1661036,99 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт отримання позивачем товару від ТОВ «Техремпром» у березні 2011 року, якій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оплата вартості товару була здійснена позивачем у повному обсязі та його використання в господарській діяльності в подальшому.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що валові витрати у сумі 1661036,99 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та понесені у межах вчиненої господарської операції, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів пункту 5.1. статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", тому витрати у сумі 1661036,99 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техремпром» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених у 1 кварталі 2011 року.

Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на нікчемність укладеної угоди через відсутність у ТОВ "Техремпром" трудових ресурсів, основних фондів та інших виробничих потужностей, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, оскільки транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.03.2012 по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів контрагентів ТОВ «Техремпром», а відтак, відсутня залежність правомірності формування валових витрат ТОВ «Альфагазінвест» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Техремпром» та його постачальників (аналогічна думка викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 по справі №К/9991/81953/11, в ухвалах від 26.10.2011 по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 по справі № К/9991/11054/12).

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «Техремпром» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товарів. Матеріали справи підтверджують отримання товарів для подальшої реалізації в межах господарської діяльності позивача. Оплата за договорами була здійсненна позивачем у повному обсязі. Господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Окрім цього, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Проте, жодною нормою законодавства податкові органи не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «Техремпром», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-11822/11/0170/2 від 12.01.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, була надана правова оцінка господарської операції між ТОВ «Альфагазінвест» та ТОВ «Техремпром» щодо придбання товару у березні 2011 р. на загальну суму 1993244,39 грн. з податком на додану вартість та встановлено, що вчинена господарська операція мала товарний характер .

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, що повністю відповідає приписам статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, є непідтвердженими відповідачем у встановленому законом порядку. Висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення, є необґрунтованими, тобто, відсутні підставі для збільшення позивачу суми податку на прибуток підприємств у податковому періоді - березні, квітні 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, зокрема, не доведено правомірності прийнятого рішення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової щодо прийняття оскаржуваного рішення, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 у справі № 2а-12752/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко