Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-15989/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2012 року 13:34 № 2а-15989/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Проектного інституту Служби безпеки України доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю:

представника позивача: Гурез І.О.

представника відповідача: Алексєєнко В.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Проектний інститут Служби безпеки України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2012 року № 0009732240 та № 0009742240.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0009732240 та № 0009742240 підлягають скасуванню, оскільки висновки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, викладені в акті перевірки від 26 жовтня 2012 року № 1754/2240/13695877 не відповідають дійсності з тих підстав, що всі витрати, які Проектним інститутом Служби безпеки України віднесено до складу валових витрат, а також під час формування податкового кредиту повністю підтверджуються первинними та бухгалтерськими документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог посилаючись на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки Проектним інститутом Служби безпеки України віднесено до складу валових витрат суму, що не підтверджена відповідними документами, що призвело до їх завищення. Також представник відповідача зазначила, що правочини здійснені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Респект 2000»мають ознаки нікчемності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 19 жовтня 2012 року по 25 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (надалі -відповідач) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Проектного інституту Служби безпеки України (надалі - позивач) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період жовтень 2011 року, грудень 2011 року та податку на прибуток за період грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року, травень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга Груп»та ТОВ «Респект -2000».

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 26 жовтня 2012 року № 1754/2240/13695877, яким встановлено порушення Проектним інститутом Служби безпеки України:

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 153 872 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 105 000 грн., за грудень 2011 року на суму 48 872 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на суму 163 066 грн., в тому числі по періодах: за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 17 250 грн., за І квартал 2012 року на суму 72 316 грн., за півріччя 2012 року на суму 145 816 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби прийняті податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0009732240, яким Проектному інституту Служби безпеки України визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 в розмірі 203 832 грн., з яких за основним платежем -163 066 грн., штрафні (фінансові) санкції -40 766 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0009742240, яким Проектному інституту Служби безпеки України визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, 14010100 в розмірі 192 340 грн., з яких за основним платежем -153 872 грн., штрафні (фінансові) санкції -38 468 грн.

Відповідно до Податкового кодексу України органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, при проведенні перевірки відповідачем зроблений висновок, що угоди між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Ліга Груп»і ТОВ «Респект -2000»укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки ТОВ «Ліга Груп»і ТОВ «Респект -2000»здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також перевіркою встановлено, що у контрагентів позивача -ТОВ «Ліга Груп»і ТОВ «Респект -2000»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з висновками відповідача щодо нікчемності правочинів та неправомірності формування валових витрат з огляду на наступне.

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ «Ліга Груп», суд зазначає про наступне.

14 грудня 2011 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Груп»укладено договір підряду № 141211, за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами, на власний ризик виконати проект організації будівництва до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області стадія «П»., а замовник зобов'язується забезпечити підрядника необхідною документацією, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. Згідно пункту 3.1 договору загальна вартість робіт становить 293 233,16 грн., в тому числі ПДВ -48 872,19 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав податкову накладну від 21 грудня 2011 року № 24 на суму ПДВ 48 872,19 грн., виписану ТОВ «Ліга Груп»на користь Проектного інституту Служби безпеки України.

30 березня 2012 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Ліга Груп»підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт по виконанню проекту організації будівництва до проекту будівництва паломницько-туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області стадія «П».

На підтвердження перерахування коштів від Проектним інститутом Служби безпеки України на користь ТОВ «Ліга Груп», згідно договору № 141211 від 14 грудня 2011 року, позивачем надано виписку по особовому рахунку за 21 грудня 2011 року, витяг з картки рахунку 6311 та платіжне доручення № 36 від 21 грудня 2011 року на суму 293 233,16 грн., з відміткою банку про проведення платежу.

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ «Респект-2000», суд зазначає про наступне.

28 вересня 2011 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Респект-2000»укладено договір підряду № 2809-1, за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами, на власний ризик виконати ландшафтне проектування території комплексу до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області (стадія «П»), відповідно до умов договору, а замовник зобов'язується забезпечити підрядника необхідною документацією, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. Згідно пункту 3.1 договору загальна вартість робіт становить 420 000 грн., в тому числі ПДВ 70 000 грн.

28 вересня 2011 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Респект-2000»укладено договір підряду № 2809-2, за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами, на власний ризик виконати розробку інтер'єрів комплексу до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області (стадія «П»), відповідно до умов договору, а замовник зобов'язується забезпечити підрядника необхідною документацією, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. Згідно пункту 3.1 договору загальна вартість робіт становить 120 000 грн., в тому числі ПДВ 20 000 грн.

28 вересня 2011 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Респект-2000»укладено договір підряду № 2809-3, за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами, на власний ризик виконати розробку вітражів комплексу до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області (стадія «П»), відповідно до умов договору, а замовник зобов'язується забезпечити підрядника необхідною документацією, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. Згідно пункту 3.1 договору загальна вартість робіт становить 90 000 грн., в тому числі ПДВ 15 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав податкові накладні, виписані ТОВ «Респект-2000»на користь Проектного інституту Служби безпеки України, а саме:

- від 10 жовтня 2011 року № 1 на суму ПДВ 10 000 грн.,

- від 10 жовтня 2011 року № 2 на суму ПДВ 15 000 грн.,

- від 20 жовтня 2011 року № 5 на суму ПДВ 10 000 грн.,

- від 21 жовтня 2011 року № 6 на суму ПДВ 7 000 грн.

21 грудня 2011 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Респект-2000»підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт по виконанню розробки вітражів комплексу до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області (стадія «П»), згідно умов договору підряду № 2809-3 від 28 вересня 2011 року.

30 січня 2012 року Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Респект-2000» підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт по виконанню розробки інтер'єрів комплексу до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області (стадія «П»), згідно умов договору підряду № 2809-2 від 28 вересня 2011 року.

03 травня 2012 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Респект-2000»підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт по виконанню ландшафтного проектування території комплексу до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області (стадія «П»), згідно умов договору підряду № 2809-1 від 28 вересня 2011 року.

На підтвердження перерахування коштів Проектним інститутом Служби безпеки України на користь ТОВ «Респект-2000», згідно договорів підряду від 28 вересня 2011 року № 2809-1, № 2809-2, № 2809-3, позивачем надано витяги з картки рахунку 6311.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Так, відповідно до підпункту абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну «первинний документ»наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані сторонами первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд також дійшов висновку, що податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим підпунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під час розгляду справи встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ «Ліга Груп»та ТОВ «Респект - 2000»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Ліга Груп»та ТОВ «Респект -2000»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Ліга Групп»та ТОВ «Респект -2000»податкових накладних та врахування до складу валових витрат суми на придбання послуг у ТОВ «Ліга Групп»та ТОВ «Респект -2000», за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України визнаються судом необґрунтованими.

Відтак, вказані підприємства на час існування спірних правовідносин були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість і мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме -придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Ліга Груп»з метою прикриття незаконної діяльності, у результаті чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду в розмірі 583 011,71 грн.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Проте, відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ТОВ «Ліга Груп»було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з Проектним інститутом Служби безпеки України (з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаного контрагенту позивачу фактично не передавались.

Враховуючи наведене, протоколи допитів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, складений в рамках кримінальної справи, не можуть вважатися доказом, що доводить обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

Слід зазначити, що судом також не було взято до уваги висновок спеціаліста НДЕКЦ сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.09.2011 року №1641, оскільки він стосувався періоду, в якому позивач не мав взаємовідносин а ні з ТОВ «Ліга Груп», а ні з ТОВ «Респект-2000».

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Ліга Групп»та ТОВ «Респект -2000», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання послуг для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Ліга Групп»та ТОВ «Респект -2000»є необґрунтованими.

В контексті наведеного, суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, позивачем на вимогу суду було надано докази фактичної реалізації придбаних товарів та використання їх в межах власної господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2011 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Інститут управління конфліктними ситуаціями»(код ЄДРПОУ 31485275) було укладено договір № 64-11, предметом якого було виконання робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області (стадія «П»).

Як вбачається з пояснень представника позивача, позивач фізично не встигав виконати в строки, обумовлені у вказаному вище договорі, роботи, ним було залучено до виконання робіт субпідрядників, а саме: ТОВ «Ліга Груп»та ТОВ «Респект -2000».

Після виконання ТОВ «Ліга Груп»та ТОВ «Респект -2000»робіт, вони були передані позивачем ТОВ «Інститут управління конфліктними ситуаціями», що підтверджується актом № 152 від 21 грудня 2011року, актом № 4 від 30 січня 2012 року, актом № 128 від 03 травня 2012 року, актом № 29 від 03 травня 2012 року, видатковою накладною № 128 від 21 грудня 2011 року (з реєстром), видатковою накладною № 3 від 30 січня 2012 року (з реєстром), видатковою накладною № 21 від 03 травня 2012 року (з реєстром) та видатковою накладною № 22 від 03 травня 2012 року (з реєстром).

В свою чергу, ТОВ «Інститут управління конфліктними ситуаціями» було здійснено в повному обсязі оплату за надані позивачем роботи, що підтверджується банківською випискою від 03 жовтня 2011 року.

Також, в судовому засіданні було встановлено, що під час проведення невиїзної перевірки у позивача та його контрагентів не витребовувалися жодні документи, відповідачем не перевірялися обставини укладення та виконання договорів між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ліга Груп»та ТОВ «Респект -2000», висновки щодо нікчемності правочинів було зроблено на підставі актів Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, а саме: №19/233/36449011 від 13.01.2012 року та № 304/22-2/36449011 від 31.01.2012 року.

Зокрема, в аті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені судом як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Отже, враховуючи, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, а саме: податкові накладні, які були видані позивачу, виписані особою, яка у встановленому порядку на момент складання податкових накладних була зареєстрована як платник податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що ним було правомірно віднесено до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, податок на додану вартість, сплачений у вартості виконаних робіт та правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з провадженням господарської діяльності при взаємовідносинах з ТОВ «Ліга Груп»та ТОВ «Респект -2000».

Крім того, слід зазначити, що обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі № К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі № К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року, постанові по справі №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення до суду не надано, а тому податкові повідомлення-рішення 08 листопада 2012 року № 0009732240 та № 0009742240 підлягають скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачем, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Проектного інституту Служби безпеки України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 08 листопада 2012 року № 0009732240 та № 0009742240.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. на користь Проектного інституту Служби безпеки України (ЄДРПОУ 13695877) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складений 17 грудня 2012 року.