Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-15989/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15989/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року у справі за позовом Проектного інституту Служби безпеки України до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0009732240 та № 0009742240 від 08 листопада 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Проектного інституту Служби безпеки України в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період жовтень 2011 року, грудень 2011 року та податку на прибуток за період грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року, травень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга Груп» та ТОВ «Респект -2000».

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 1754/2240/13695877 від 26 жовтня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 153 872, 00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 105 000, 00 грн., за грудень 2011 року на суму 48 872, 00 грн.; п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на суму 163 066, 00 грн., в тому числі по періодах за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 17 250, 00 грн., за І квартал 2012 року на суму 72 316, 00 грн., за півріччя 2012 року на суму 145 816, 00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення року № 0009732240 від 08 листопада 2012, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в розмірі 203 832, 00 грн., з яких за основним платежем - 163 066, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40 766, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0009742240 від 08 листопада 2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 192 340, 00 грн., з яких за основним платежем - 153 872 грн., штрафні (фінансові) санкції - 38 468, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблений висновок, що угоди між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Ліга Груп» і ТОВ «Респект -2000» укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки ТОВ «Ліга Груп»і ТОВ «Респект -2000» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також у вказаних контрагентів відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Проте, з вказаними доводами податкового органу колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Ліга Груп» укладено договір підряду № 141211 з виконання проекту організації будівництва до проекту будівництва паломницького туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області стадія «П», а замовник зобов'язався забезпечити підрядника необхідною документацією, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Виконання вказаного договору підтверджується податковою накладною № 24 від 21 грудня 2011 року на суму ПДВ 48 872,19 грн., виписану ТОВ «Ліга Груп», актом приймання - здачі виконаних робіт по виконанню проекту організації будівництва до проекту будівництва паломницько-туристичного комплексу в с. Зарваниця Тернопільської області стадія «П», випискою по особовому рахунку за 21 грудня 2011 року, витяг з картки рахунку 6311 та платіжне доручення № 36 від 21 грудня 2011 року на суму 293 233,16 грн., з відміткою банку про проведення платежу.

28 вересня 2011 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Респект-2000» укладено договори підряду № 2809-1, № 2809-2, та № 2809-3.

Виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «Респект-2000» на користь позивача - № № 1, 2 від 10 жовтня 2011 року, № 5 від 20 жовтня 2011 року та № 6 від 21 жовтня 2011 року.

Крім того, між Проектним інститутом Служби безпеки України та ТОВ «Респект-2000» підписані акти прийому-передачі виконаних робіт по виконанню вищезазначених договорів, а перерахування коштів позивачем на користь ТОВ «Респект-2000» підтверджується витягом з картки рахунку 6311.

Отже, операції позивача з ТОВ «Ліга Груп» та ТОВ «Респект-2000» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ліга Груп» та ТОВ «Респект-2000» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Не можуть також взяті до уваги як докази протоколи допитів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, складені в рамках кримінальної справи, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 березня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 20 березня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.