Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-5273/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-5273/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Сімаковича П.Ю.,

представника відповідача Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ ТРС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-5273/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ ТРС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач-ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000072220, №0000092220, №0000102220, №0000082220 від 04.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.44.1 ст. 44, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 1, 2, ч.2 ст. 3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2, п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.02.2012 року по 20.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова (далі відповідача) була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" (код ЄДРПОУ 36122649), ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код ЄДРПОУ 36457279) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за період з 01.03.2010 року по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №526/23/31438728 від 27.02.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- ст.138 Податкового Кодексу України, від 02.12.2010 №2755-IV, зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму сумі 41373 грн., в т.ч. 2 квартал 2011 року 11500 грн., за 2-3 квартал 2011 року 41373 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за період за 2-3 квартал 2011 року в сумі 70115 грн.

- п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31975 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 10000 грн., липень 2011 року на суму 20000 грн., серпень 2011 року на суму 1975 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) на суму 18025 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 18025,00 грн.

- дефектність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання послуг (безтоварність операцій) від ТОВ "Промспец консалтинг" та подальшої реалізації робіт послуг (безтоварність операцій) на адресу ПАТ "АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", ТОВ "ТД "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР" та ТОВ "РУШ".

На підставі зазначених висновків, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000072220 від 04.04.2012 року на загальну суму 42962,50 грн., №0000092220 від 04.04.2012 року на загальну суму 22531,25 грн., №0000102220 від 04.04.2012 року на загальну суму 70115,00 грн., №0000082220 від 04.04.2012 року на загальну суму 41373,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки №526/23/31438728 від 27.02.2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", з ТОВ "Тех-агроремпоставка", та ТОВ "Промспец Консалтинг".

Також актом перевірки встановлено, що контрагенти позивача не мають необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктів господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Суд першої інстаеції відмовляючи в задоволені позовних вимог обґрунтовано виходив з того, що Законом України ""Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч.2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч.1 та ч.2 ст.9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні дати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); і місце складання назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст.198 ПК України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії (зокрема, в ухвалі від 26.10. 2010 р. по справі № К-5746/07, номер у ЄДРСР 12492841, в ухвалі від 08.07.2010 р. по справі № К-23280/07, номер у ЄДРСР 10370705, тощо) та викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Частиною 2 ст. 9 вищезгаданого закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку під час перевірки перевіряючими було встановлено, що відповідно до умов вищевказаних договорів передбачено транспортування придбаних товарів від постачальника до покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме: не надано ані товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт відвантаження придбаних товарно матеріальних цінностей, ані подорожніх листів, що підтверджують факт перевезення будівельних матеріалів, про що перевіряючими зроблено запис на сторінці 11 акту перевірки, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо. .

Зважаючи на відсутність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне надання послуг, висновки відповідача про безпідставність віднесення коштів є правомірними.

Виходячи зі змісту ст. 198 Податкового Кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що наявність у позивача видаткових та податкових накладних з ПДВ, виданих продавцем товару ТОВ "Промспец Консалтинг", та оплата вартості товару не є достатніми підставами для формування податкового кредиту з ПДВ. Відтак, операція з придбання товарно-матеріальних цінностей - будівельних матеріалів не мала реального товарного характеру, будівельні матеріали не перевозилися. Господарська операція здійснювалася виключно для формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, приписами п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Також матеріали справи свідчать про те, що на час проведення перевірки, податковому органу не були надані документи, які підтверджують факт використання придбаної продукції у здійснюваній ним підприємницькій діяльності

Надані позивачем до суду копії товарно-транспортних накладних, договори щодо організації доставки вантажів автомобільним транспортом та видаткових накладних не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки були відсутні під час проведення перевірки, а отже враховуючи приписи п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, суд вважає їх відсутніми на час складення податкової звітності

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно - транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не підтвердженість реальності проведення господарських операцій з контрагентами позивача, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивачем з порушенням вимог п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в частині взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг" на загальну суму 61998,00 грн. у тому числі за травень 2011 року - 10000,00 грн., за липень 2011 року - 29498,00 грн., серпень 2011 року - 22500,00 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року по справі № 2-а-5273/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ ТРС" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-5273/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2012 р.