Ухвала

від 09.07.2015 по справі 2а-5273/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/9991/76092/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

у справі № 2а-5273/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу» (далі - ТОВ «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072220 від 04 квітня 2012 року, № 0000092220 від 04 квітня 2012 року, № 0000102220 від 04 квітня 2012 року, № 0000082220 від 04 квітня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу» з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Торгспецзапчастина», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» за період з 01 березня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 526/23/31438728 від 27 лютого 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000082220 від 04 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 373,00 грн. (41 373,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000102220 від 04 квітня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 70 115,00 грн.; № 0000072220 від 04 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 962,50 грн. (31 975,00 грн. - основний платіж, 10 987,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000092220 від 04 квітня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 18 025,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 506,25 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 138.1 статті 138, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні кондиціонерів, запасних частин до них, електроосвітлювальних компонентів та маркетингових послуг у ТОВ «Промспец Консалтинг» з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій, яка мотивована посиланням на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача, в яких викладено думки про те, що укладені названою юридичною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій підтримали твердження ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС та не прийняли як належні докази на підтвердження реального характеру проведених операцій подані позивачем товарно-транспортні накладні, договори щодо організації доставки вантажів автомобільним транспортом, документи, які підтверджують факт використання придбаних продукції та послуг у власній господарській діяльності.

Така позиція судами обґрунтована посиланням на пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами судових інстанцій, позаяк вони суперечать положенням статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при розгляді справи всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали правової оцінки поданим позивачем на підтвердження своєї правової позиції документам.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу» задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.