Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-4962/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-4962/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Гіль А.В.

Представник відповідача - Дикий Я.П.

Прокурор - Тодуа М.Г. Дн Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2012р. по справі № 2а-4962/12/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" , Приватної фірми " Орнатус " за участю Прокуратури м. Харкова

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Приватної фірми «Орнатус», в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватну фірму "Орнатус" оплатити 204 податкових векселя по податку на додану вартість до державного бюджету на загальну суму 8730128,67 грн., що були видані при імпорті товарів на митну територію України за червень 2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2007 року у задоволенні адміністративного позову у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України до Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Приватної фірми "Орнатус" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено .

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2007 року позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2007 року скасовано, скаргу задоволено частково, прийнято нову постанову , якою у задоволенні адміністративного позову у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України до Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Приватної фірми "Орнатус" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено .

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2007 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 року позивач подав касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.03.2012 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 року скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 року справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України до Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Приватної фірми "Орнатус", за участі Прокуратури м.Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - прийнято до провадження .

22.08.2012 року позивачем до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватної фірми "Орнатус" суму заборгованості по 204 податковим векселям, що були видані при імпорті товарів на митну територію України за червень 2007 року на загальну суму 8730128,67 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ПФ "Орнатус" при імпорті товарів на митну територію України в червні 2007 року оформлено 204 простих векселі, за якими термін сплати грошових коштів настав. Загальна сума виданих векселів складає 8 730 128,67 грн. Векселі були підтверджені авалем Харківської філії відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк". Після спливу строків для сплати грошових коштів відповідачі не виконали свого обов'язку по сплаті грошових коштів - СДПІ ВПП у м. Харкові.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити. У своєму письмовому запереченні обґрунтовував необхідність відмовити в задоволенні позову тим, що ПФ "Орнатус" для погашення податкового векселя відобразило його суму у складі податкових зобов'язань в Декларації по ПДВ в місяці погашення, а в наступному звітному періоді - у складі сум податкового кредиту. Таким чином, з моменту віднесення суми, яку позивач вимагає сплатити від відповідачів, до складу податкових зобов'язань ПФ "Орнатус" згідно поданої податкової декларації, ця сума не є вексельною заборгованістю платника податку та аваліста, а є податковим зобов'язанням платника податку, узгодженим ним самостійно. Також послався, на незастосування позивачем встановленого порядку стягнення податкового боргу та на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2012 у справі №5023/7301/11 про визнання банкрутом приватної фірми "Орнатус", якою було затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника та на відсутність серед кредиторів позивача, що свідчить про погашення вимог ПФ «Орнатус» в повному обсязі на підставі ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року в задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме абз. 5 п. 11.5 ст. 11, абз. 7 п.п. 11.5 ст. 11, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про систему оподаткування», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача та прокурор, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання представник відповідача, ПФ «Орнатус» не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника ПФ «Орнатус».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватна фірма "Орнатус" перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №1124 від 17.01.2007р. (а.с.6, т.1).

ПФ "Орнатус" зареєстровано як платника податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ.

При імпорті товарів на митну територію України за червень 2007 року ПФ "Орнатус" оформлено 204 простих векселі, копії яких та реєстр таких векселів надані до матеріалів справи (а.с.12-138, т.1).

Судом встановлено, що між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ПФ "Орнатус" укладено Генеральний договір №А-3/05 від 19.04.2005р., предметом якого є надання Векселедавцем простих векселів, що емітовані Векселедавцем на користь Державної податкової інспекції згідно реєстру, а банк оформлює вексельне поручительство (аваль) по вексельному зобов'язанню наданих векселів. Згідно пп.2.1.9 Договору, векселедавець зобов'язаний оплатити векселі в зазначений строк та надати письмове підтвердження податкових органів України про погашення авальованих банком за цим договором векселів.

Зазначені векселі підтверджені авалем Харківської філії Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, та відповідають вимогам п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість". Загальна сума, на яку були видані прості векселі, склала 8 730 128,67грн.

Сума, на яку ПФ "Орнатус"видані податкові векселі, включена підприємством до складу податкових зобов'язань в декларацію за червень 2007 (рядок 19.2) на погашення векселів.

Декларація з ПДВ ПФ "Орнатус"за червень 2007 року була прийнята позивачем без зауважень.

Крім цього, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2012 р. по справі №5023/7301/11 про визнання банкрутом приватної фірми "Орнатус" затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника.

Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з тексту ухвали, реєстр вимог конкурсних кредиторів затверджено в кількості шести заяв, серед яких заява Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відсутня.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем порушено порядок визначення податкової заборгованості (боргу). Декларація з ПДВ ПФ "Орнатус" за червень 2007 року була прийнята позивачем без зауважень. Отже ПФ "Орнатус" не визначила самостійно суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у декларації з ПДВ за червень 2007 року. Позивачем Акт перевірки Декларації з ПДВ не складався, порядок стягнення податкового боргу згідно приписів Закону України "Про ПДВ" та Закону України №2181 не застосовувався, докази направлення позивачем Приватній фірмі "Орнатус" відповідних податкових повідомлень-рішень та податкових вимог в матеріалах справи відсутні. Приватна фірма "Орнатус" для погашення податкового векселя відображала його суму у складі податкових зобов'язань в декларації по ПДВ в місяці погашення, а в наступному звітному періоді - у складі сум податкового кредиту.

Таким чином, на дату поставки податкового векселя ПФ "Орнатус" органу митного контролю при підтвердженій податковим органом сумі бюджетного відшкодування, що дорівнює або більше, ніж сума зобов'язання по кожному податковому векселю, платник податків відповідно до абз.7 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про ПДВ" включив суму податкового векселя в Декларацію з ПДВ того звітного періоду, в якому такий вексель виданий державній митній службі. При цьому, вексель вважається погашеним, а у платника податків в наступному податковому періоді виникло право на податковий кредит.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача, Приватної фірми "Орнатус", від оплати спірних векселів, які є необхідними умовами для звернення позивача до банку-аваліста щодо оплати спірних векселів.

Таким чином, у відповідача, ПАТ "ВіЕйБі Банк", як банка-аваліста, взагалі відсутні підстави оплати спірних векселів, оскільки вони були пред'явлені позивачем до оплати з порушенням порядку пред'явлення.

Крім цього, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2012 р. по справі №5023/7301/11 про визнання банкрутом приватної фірми "Орнатус" затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника.

Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з тексту ухвали, реєстр вимог конкурсних кредиторів затверджено в кількості шести заяв, серед яких заява Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відсутня.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.1.16 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджена комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 01.10.1997 року затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України.

Відповідно до п.3 розділу 1 та п.6,7,9 розділу II зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України №1104, зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя. Видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова інспекція за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість. Податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при імпорті товарів на митну територію України. Вартість товарів для цілей визначення суми податку, належної до сплати, визначається відповідно до пункту 4.3 Закону України №168/97-ВР. Видача податкового векселя здійснюється під час проведення митного оформлення імпортованих на митну територію України товарів у строк, встановлений для сплати податку на додану вартість.

При імпорті датою виникнення податкових зобов'язань є дата подання митної декларації, в якій зазначена сума ПДВ, що підлягає до сплати. Сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита до/або під час оформлення ВМД через органи Державного казначейства України.

Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Таким чином, один примірники векселів залишаються в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку. Колегія суддів зазначає, що сторонами у справі не оспорюється наявність векселів у позивача та ПФ"Орнатус".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша, ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем надано лист, згідно якого ПФ "Орнатус" мало підтверджену актами перевірки ДПІ суму бюджетного відшкодування в розмірі 13764982 грн. та яка підтверджена у судовому порядку згідно судових рішень, які набрали законної сили. Зазначена сума значно перевищує суму спірних векселів 8730128,67 грн., що не спростовано позивачем під час судових засідань.

Сума, на яку ПФ "Орнатус" видані податкові векселі, включена підприємством до складу податкових зобов'язань в декларацію за червень 2007 (рядок 19.2) на погашення векселів та відповідно є узгодженою платником податку самостійно, що також не спростовано представником позивача в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Згідно пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 (далі - Закон України №2181), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Вказані положення Закону кореспондуються з п.п.7.2-7.4 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054. Згідно п.7.2 Порядку, зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

Відповідно до п. 7.4 Порядку, документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Згідно п. 7.3 Порядку, за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.

При цьому форма зазначеного Акту передбачає розкриття та відображення як випадків заниження, так і випадків завищення платником податкових зобов'язань з ПДВ у відповідному звітному періоді.

Згідно п.п. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі за текстом - Закон України "Про ПДВ", якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Надсилання податковим органом такого податкового повідомлення згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" являється єдиним законним порядком встановлення/визначення податкового зобов'язання у випадках, коли платником податків таке зобов'язання не визначено та не сплачено (в тому числі коли декларацією з ПДВ платником визначено від'ємне значення суми ПДВ подальшого надання встановленому податковому зобов'язанню статусу податкового боргу/забогованості в порядку, передбаченому Законом України №2181.

Отже, у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 Закону України №2181, такий контролюючий орган в обов'язковому порядку надсилає платнику податків податкове повідомлення.

Згідно п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Тобто, у випадках, коли платник податків вважає, що не має зобов'язань перед бюджетом, тільки з моменту надіслання податковим органом податкового повідомлення платнику податків за встановленою формою та згідно закону можливо виникнення та визначення податкового зобов'язання контролюючим органом.

Як свідчать матеріали справи, позивач вважаючи, що спірні векселі безпідставно включені платником (ПФ "Орнатус") до складу податкових зобов'язань в рядок 19.2 податкової декларації, не довів зняття такої суми податкових зобов'язань з нарахування в податковій декларації актом камеральної перевірки, та нарахування кожного такого податкового векселя в картці особового рахунку платника як окремого документу.

В матеріалах справи відсутні докази складання акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ та докази виявлення фактів завищення (заниження) ПФ "Орнатус" податкових зобов'язань з ПДВ у відповідному звітному періоді.

Крім того, судом встановлено, що податкові повідомлення та податкові вимоги про погашення податкової заборгованості приватній фірмі "Орнатус" не надсилалися.

Відповідно до п.5 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМУ №1104, протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Порядок погашення податкового боргу врегульований положеннями Закону України №2181, Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253 та передбачає обов'язкове направлення платнику податків, який не сплатив податкового зобов'язання, податкового повідомлення та при подальшій несплаті - податкової вимоги про сплату податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем порушено порядок визначення податкової заборгованості (боргу).

Згідно п.1.6 ст.1 Закону "Про ПДВ", податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 1.2 ст.1 Закону №2181, податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.1 ст.1 Закону України №2181, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України №2181 визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, кожне податкове зобов'язання, в тому числі з ПДВ, є персоналізованим та сплачується саме платником податку, яким у цій справі є ПФ "Орнатус".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що декларація з ПДВ ПФ "Орнатус" за червень 2007 року була прийнята позивачем без зауважень. Отже ПФ "Орнатус" не визначила самостійно суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у декларації з ПДВ за червень 2007 року.

Позивачем Акт перевірки Декларації з ПДВ не складався, порядок стягнення податкового боргу згідно приписів Закону України "Про ПДВ" та Закону України №2181 не застосовувався, докази направлення позивачем Приватній фірмі "Орнатус" відповідних податкових повідомлені-рішень та податкових вимог в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, приватна фірма "Орнатус" для погашення податкового векселя відображала його суму у складі податкових зобов'язань в декларації по ПДВ в місяці погашення, а в наступному звітному періоді - у складі сум податкового кредиту.

Таким чином, на дату поставки податкового векселя ПФ "Орнатус" органу митного контролю при підтвердженій податковим органом сумі бюджетного відшкодування, що дорівнює або більше, ніж сума зобов'язання по кожному податковому векселю, платник податків відповідно до абз.7 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про ПДВ" включив суму податкового векселя в Декларацію з ПДВ того звітного періоду, в якому такий вексель виданий державній митній службі. При цьому, вексель вважається погашеним, а у платника податків в наступному податковому періоді виникло право на податковий кредит.

П. 1.1 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002 №508, встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Пунктом 4.9 вказаного Положення встановлено, що банк зобов'язаний платити за авальованим векселем, якщо була відмова платника від платежу або акцепту. Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для здійснення вимоги до банку - аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в цьому було відмовлено.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача, Приватної фірми "Орнатус", від оплати спірних векселів, які є необхідними умовами для звернення позивача до банку-аваліста щодо оплати спірних векселів.

Таким чином, у відповідача, ПАТ "ВіЕйБі Банк", як банка-аваліста, взагалі відсутні підстави оплати спірних векселів, оскільки вони були пред'явлені позивачем до оплати з порушенням порядку пред'явлення.

Колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме помилкового застосування абз.7 п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому позивач не заперечує проти встановлених судом обставин, щодо невиконання позивачем вимог пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, ст.5, п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-111 (далі - Закон №2181), п.п.7.2 -7.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», додержання яких є обов'язковим, зважаючи на характер спірних правовідносин.

Також позивач не спростовує встановлених судом фактів порушення позивачем порядку визначення податкової заборгованості (боргу).

Так, у випадках, коли платник податків вважає, що не має зобов'язань перед бюджетом, тільки з моменту надіслання податковим органом податкового повідомлення платнику податків за встановленою формою та згідно закону можливо виникнення та визначення податкового зобов'язання контролюючим органом. Позивач, вважаючи, що спірні векселі є векселями 1 категорії і безпідставно включені платником, Приватною фірмою «Орнатус», до складу податкових зобов'язань в рядок 19.2 податкової декларації, не надав доказів зняття такої суми податкових зобов'язань з нарахування в податковій декларації, відповідно до акту камеральної перевірки, та нарахування кожного такого податкового векселя в картці особового рахунку платника, як окремого документу, а також не надав суду доказів на підтвердження факту складання акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з ПДВ та доказів виявлення фактів завищення (заниження) ПФ «Орнатус» податкових зобов'язань з ПДВ у відповідних звітних періодах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем податкові декларації ПФ «Орнатус» за звітні періоди були прийняті без будь-яких зауважень, перевірки не проводилися акти не складалися, податкові повідомлення та вимоги не направлялися.

Отже, позивачем не доведено, що сума податкових зобов'язань ПФ «Орнатус» з ПДВ завищена на суму зобов'язань за спірними податковими векселями.

При цьому як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано доказів відмови векселедавця від оплати спірних векселів.

Зазначене повністю спростовує доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів вказаної позивачем суми заборгованості за спірними податковими векселями.

Поряд з цим, згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі №2а- 14796/10/2070 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до ПАТ «ВіЕйБі Банк», Приватної фірми «Орнатус» (тобто беруть участь ті самі особи) про стягнення заборгованості, встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2012 у справі №5023/7301/11 про визнання банкрутом приватної фірми «Орнатус» затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника. Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з тексту ухвали, реєстр вимог конкурсних кредиторів затверджено в кількості шести заяв, серед яких заява Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відсутня.

Таким чином, Харківським апеляційним адміністративним судом встановлено обставину яка не підлягає доказуванню та полягає у безпідставності вимог щодо погашення податкових векселів, коли така вимога не була заявлена у встановлений строк стосовно боржника - векселедавця. Таким чином вексельне зобов'язання вважається погашеним як таке. Вказана підстава поряд з іншими зумовила відмову у позові СДПІ.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 2 ст.14 вказаного Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Зважаючи, що позивач СДПІ не зверталася у встановлений законом строк з вимогами до боржника ПФ «Орнатус» на загальну суму 8 730 128,67 грн. на погашення спірних податкових векселів, виданих ПФ «Орнатус» під час здійснення імпорту товарів на митну територію України у червні 2007 року, вказані вимоги в силу закону вважаються погашеними, а підстави для задоволення даного позову відсутні.

Зазначені обставини також були досліджені судом першої інстанції та не спростовані позивачем.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані положення абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» і доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, ПФ «Орнатус» мало підтверджену актами перевірки ДПІ суму бюджетного відшкодування в розмірі 13764982 грн. Зазначена сума значно перевищує суму спірних векселів 8 730 128,67 грн.

Спосіб погашення векселів, встановлений абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон «Про ПДВ»), передбачає погашення податкового векселя шляхом включення суми зобов'язань за ним до складу податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний період, за умови, що платник податку на дату поставки органу митного контролю має підтвердження податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю. При цьому спосіб, передбачений абз.7 п.11.5 ст.11 Закону «Про ПДВ» не містить умов щодо строку сплати таких векселів (до чи після закінчення терміну подачі податкової декларації з ПДВ за звітний період, в якому відбулася поставка таких векселів).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що норми абз.7 п.11.5 ст.11 Закону «Про ПДВ» встановлюють безумовне право платника податку включати суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, незалежно від строку сплати такого векселя, якщо такий платник податку на дату такої поставки податкового векселю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю.

У випадку, якщо податковий вексель відповідає ознакам, встановленим абз.7 п.11.5 ст.11 Закону "Про ПДВ" (що встановлено судом та не спростовано позивачем), його погашення здійснюється саме за правилом, встановленим зазначеною нормою (на відміну від норм абз. 4,5 та 6 зазначеної статті), сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком, при цьому вексель вважається погашеним.

Особливість погашення податкового векселя у спосіб, визначений абз.7 п.11.5 ст.11 Закону «Про ПДВ» таким чином, полягає в тому, що фактично відбувається зміна зобов'язання, встановленого у векселі, в податкове зобов'язання, визначене платником податку згідно податкової декларації, при цьому, враховуючи припинення саме вексельного зобов'язання, аваліст цінного паперу є таким, що вибув із зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року по справі № 2а-4962/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2012р. по справі № 2а-4962/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.