Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-1670/5036/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5036/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-1670/5036/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі №2а-1670/5036/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2012 року, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.12.2012 року не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить підпис в подорожньому листі.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДПІ у м. Полтаві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" з питань правомірності проведених взаємовідносин з ТОВ "Ларен", ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем: пп.4.1.6. п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п 5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 - ВР та п.п. 135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України № 2755- VII від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 948874 грн., в т.ч. в розрізі звітних періодів: ІІІ квартал 2010 року - 71593 грн., IV квартал 2010 року - 846576 грн., ІІІ квартал 2011 року - 30705 грн.; п.п. 1.7 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 356130 грн., в т.ч. в розрізі звітних періодів: серпень 2010 року - 26034 грн. (відшкодовано), жовтень 2010 року - 295854 грн., грудень 2010 року - 11992 грн., вересень 2011 року - 22250 грн.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 22 червня 2012 року № 0004802301 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств з них за основним платежем -948874 грн., штрафні (фінансові) санкції -229542,25 грн. та № 0004812301 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 356130 грн.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Полтавській області № 2044/10/10-215 від 03.08.2012 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0004802301 від 22.06.2012 року, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004812301 від 22.06.2012 року в частині визначення завищеною суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 22250 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 14123 грн., в інший частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. ДПІ у м. Полтаві після розгляду скарги позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0046382301 від 11.09.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 333880 грн., податкове повідомлення-рішення № 0004812301 від 22.06.2012 року, як зазначає ДПІ у м. Полтаві, вважати відкликаним.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями № 0004802301 від 22.06.2012 року та № 0046382301 від 11.09.2012 року та оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ "Ларен", а саме з придбання сільськогосподарської продукції та транспортних послуг на загальну суму 156204 грн.

ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Ларен" укладено договір № 50/07 від 21 липня 2010 року про надання послуг перевезення вантажів відповідно до якого позивачем отримано послуги на загальну суму 39704,92 грн.

Позивачем на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Ларен" надано акт виконаних робіт від 20.07.2010 року на загальну суму 39704,92 грн., платіжне доручення №2077 від 21.07.2010 року на суму 39704,92 грн., в тому числі ПДВ 6617,49 грн. (т.2 а.с. 27), податкова накладна № 0055 від 20.07.2010 року, товарно - транспортні накладні (т.2 а.с. 25-39).

21 липня 2010 року між позивачем та ТОВ "Ларен" укладено договір №60/07 відповідно до якого позивачем отримано ячмінь у кількості 110,950 тонн, на підтвердження даного договору позивачем надано платіжне доручення № 2285 від 26.07.2010 року на суму 116497,50 грн. (т.2 а.с. 19), накладна №0054 від 23.07.2010 року на загальну суму 116497,50 грн., податкова накладна від 23.07.2010 року.

Як встановлено з матеріалів справи придбаний ячмінь у ТОВ "Ларен" вподальшому був реалізований Дочірньому підприємству "Снатрейд" (код ЄДРПОУ 25394566) на підставі договору поставки № 4500546935 від 26.07.2010 року (т.2 а.с. 20-23).

Відповідного до договору поставки ДП "Снатрейд" було реалізовано ячмінь в кількості 339,140 тонн на суму 386619,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2120 від 26.07.2010 року, платіжним дорученням №15014688 від 28.07.2010 року, податковою накладною № 2120 від 26.07.2010 року (т.2 а.с. 25-26).

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі- продажу товару №78 - Р від 11.10.2010 року відповідно до якого придбано сою у кількості 125,589 тонн. (т.1 а.с. 147 ) на підтвердження реальності надано платіжне доручення №4190 від 11.10.2010 року. За договором №168/10 від 12.10.2010 року придбано насіння соняшника, щор підтверджується платіжними дорученнями № 4337 від 13.10.2010 року про перерахування 200000,00 грн. та № 4336 від 13.10.2010 року 1306840,17 грн. По договору №211/11 від 18.11.2010 року придбано насіння соняшника, що підтверджується платіжним дорученням №5532 від 22.11.20410 року.

Згідно з ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню на зерновому складі. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до ст.43 цього Закону якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

На підтвердження перебування зерна на зберіганні в зерновому складі та переоформлення зерна з одного власника на іншого складалися договори складського зберігання сільськогосподарської продукції. Наявність зерна на складі підтверджується реєстрами накладних на прийняте зерно певної якості по середньодобовому зразку.

Слід зазначити, що ПРАТ "Полтавське ХПП" є зерновим складом на надає послуги по зберіганню зерна відповідно до сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, які наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 101-142).

Так, відповідно до договору складського зберігання № П- 40/08 від 10.07.2010 року (т.2 а.с. 48-50) укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 поклажодавець зобов'язаний передати Зерновому складу сільськогосподарську продукцію у термін до 01.03.2011 року, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти її на зберігання на умовах, визначених договором.

На підтвердження виконання даного договору зберігання позивачем надано складські квитанції на зберігання сої (т.2 а.с. 97-100, т.2 а.с. 103-114), складські квитанції на зберігання насіння соняшника (т.2 а.с. 57 - 71), акти здачі - прийняття послуг по договору зберігання № 1461 від 27.08.2010 року №1417 від 27.08.2010 року №1418 від 27.08.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбана у ФОП ОСОБА_1 соя та насіння соняшника з подальшою її реалізацією ТОВ "Кернел - Трейд" (податковий номер 314543826559, свідоцтво платника ПДВ 37628227) (т.2 а.с.142-158).

Щодо взаємовідносин ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Монолітбудкомплект" судом встановлено наступне.

ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" укладено договори з ТОВ "Монолітбудкомплект" № 11 від 25.08.2011 року та № 12 від 25.09.2011 року, № 15/09 на виконання робіт по монтажу технологічного обладнання та ремонту зерноскладу.

Виконання робіт по даним договорам підтверджується актами приймання виконаних робіт від 22.09.2011 року на суму 12000,43 грн., від 28.10.2011 року на суму 335000,74 грн. та на суму 50001,50 грн., платіжними дорученнями про доручення про оплату позивачем за виконання робіт № 2886 від 06.09.2011 року на суму 100500,00 грн., № 3655 від 27.09.2011 року на суму 12000,00 грн., № 2887 від 06.09.2011 року на суму 33000,00 грн., №1632 від 17.11.2011 року на суму 234500,00 грн., № 6087 від 18.11.2011 року на суму 17000,00 грн., податковими накладними № 34 від 06.09.2011 року, № 33 від 06.09.2011 року, № 75 від 17.11.2011 року, №83 від 18.11.2011 року.

Під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0004802301 від 22.06.2012 року ДПС у Полтавській області було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004812301 від 22.06.2012 року в частині визначення завищеною суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 22250 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 14123 грн., в інший частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. ДПІ у м. Полтаві після розгляду скарги позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0046382301 від 11.09.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 333880 грн.

Отже, позивачем надано всі документи на підтвердження виконання договірних взаємовідносин з ТОВ "Ларен", ОСОБА_1, ТОВ "Монолітбудкомплект".

З приводу судження податкової інспекції про нікчемність договорів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб контрагентів позивача.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ларен", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Монолітбудкомплект".

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

З аналогічних підстав суд критично оцінює доводи податкової інспекції про порушення вимог законодавства контрагентами контрагента позивача (по ланцюгу постачання).

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що суми ПДВ та валові витрати підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку, що ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" правомірно віднесено суми до складу податкового кредиту та валові витрати, від придбаних у ТОВ "Ларен", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Монолітбудкомплект" товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-1670/5036/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.