Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-8982/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р.Справа № 2а-8982/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-8982/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецколор"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецколор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова ХОДПС, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ХОДПС від 20 липня 2012 року № 0006072305, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 296443,75 гривень, та № 0006082305, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 237755,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-8982/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, поясненн представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ТОВ "Спецколор", зареєстроване 03.12.2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36817432, знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ХОДПС з 14.12.2009 року, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 100260074 від 15.12.2009 року.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ХОДПС проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Спецколор" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Електрощит-Сервіс", код ЄДРПОУ 33204079 за період з 01.01.2010 по 31.05.2012 року їх реальності та повноти відображення в обліку".

Результати перевірки оформлені актом № 2388/2202/36817432 від 03.07.2012 року "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Спецколор"(а.с. 8-16).

З посиланням на вказаний акт перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0006072305, яким ТОВ "Спецколор" збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 296443,75 грн. (з яких: за основним платежем - 237155 грн. та за штрафними санкціями -59288,75 грн.) та № 0006082305, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237755,00 грн. (з яких: за основним платежем - 189724 грн. та за штрафними санкціями - 47431 грн.) (а.с.17,18).

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Спецколор" п.п.3.1.1, п. 3.1, ст. 3; п.4.1, ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість всього у сумі 189 723,97 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 189 723,97 грн., у тому числі за червень 2010 року у сумі 185 723,97 грн. та у липні 2010 р. у сумі 4000 грн., а також встановлена відсутність об'єктів, які підлягають під визначення ст. 3, 5, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого платником податків завищено валові витрати у сумі 948 619,85 грн., у тому числі у 2 кварталі 2010 р. на суму 928 619,85 грн. та у 3 кварталі 2010 р. на суму 2000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 237 154,96 грн., у тому числі у 2 кварталі 2010 року на суму 232 154,96 грн., та у 3 кварталі 2010 р. на суму 5000 грн. (а.с. 8-16).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про ненадання позивачем до перевірки договорів з контрагентом ТОВ "Електрощит-Сервіс", наявність акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Електрощит-Сервіс"від 30.12.2010 року № 3173/23-30/33204079, складеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, яким було встановлено неможливість фактичного здійснення цим підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем ТОВ "Спецколор"(в якості Покупця) та ТОВ "Електрощит-Сервіс"(в якості Продавця) укладено договори № 1/29/06 від 29 червня 2010 року та № 1/23/06 від 23 червня 2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (електрообладнання), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість цього товару (а.с. 103).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах правочинів між ТОВ "Спецколор" та ТОВ "Електрощит-Сервіс", позивачем подані до суду рахунок-фактуру № 23/06-2 від 23.06.2010р, відповідно до якого постачальник -ТОВ "Електрощит-Сервіс" зобов'язувався поставити на адресу покупця - ТОВ "Спецколор" електрообладнання на загальну суму 844343,88 грн. та рахунок-фактуру № 29/06-3 від 29.06.2010р. відповідно до якого постачальник -ТОВ "Електрощит-Сервіс" зобов'язувався поставити на адресу покупця - ТОВ "Спецколор" ізолятор ПС -70 на загальну суму 294000,00 грн. (а.с.105, 106).

Факт отримання товару підтверджено видатковими накладними постачальника: № 480.1 від 19.07.2010р., та № 842 від 28.09.2010р., № 844 від 22.10.2010 р., № 853 від 12.11.2010р., № 847 від 25.11.2010р., № 849 від 01.12.2010р., № 1 від 04.01.2011р.(а.с. 107-113).

Факт перевезення товару на склад, що орендується покупцем, згідно доданого до матеріалів справи договору оренди складу (а.с.58-63), підтверджено подорожними листами службового легкового автомобіля № 709904 від 19.07.2010р., № 712522 від 28.09.2010р., № 728345 від 22.10.2010 р., № 728421 від 12.11.2010р., № 728467 від 25.11.2010р., № 730246 від 04.01.2011р., № 730124 від 01.12.2010 року. Перевезення відбувалося на автомобілі ГАЗ-33021, державний номерний знак 35043ХА. Вказаний транспортний засіб використовувався ТОВ "Спецколор"на підставі договору оренди автомобіля, який доданий до матеріалів справи (а.с.127-133).

Надходження товару в розпорядження ТОВ "Спецколор" підтверджується прибутковими накладними № 197 від 19.07.2010р., № 249 від 28.09.2010р., № 276 від 22.10.2010 р., № 293 від 12.11.2010р., № 315 від 25.11.2010р., , № 849 від 01.12.2010р.,№ 2 від 04.01.2011р.(а.с.120-126).

Сплата позивачем ПДВ при здійсненні вказаної поставки товару підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, що були виписані ТОВ "Електрощит-сервіс" та адресу ТОВ "Спецколор"№ 323 від 23.06.2010 р. на загальну суму 290000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 48333,33 грн., № 328 від 24.06.2010р. на загальну суму 440000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 73333,33 грн. та № 337 від 25.06.2010р.на загальну суму 114343,88 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 19057,31 грн., № 352 від 29.06.2010 р. на загальну суму 210000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 35000,00 грн., № 359 від 30.06.2010р. на загальну суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 10000,00 грн. та № 522 від 22.07.2010р. на загальну суму 24000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 4000,00 грн. (а.с. 114-119).

Зобов'язання по оплаті товару були виконані ТОВ "Спецколор" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно платіжних доручень № 256 від 23.06.2010р. на суму 20000 грн., № 257 від 23.07.2010 р. на суму 70000 грн., № 266 від. 23.06.2010р. на суму 95000 грн., № 268 від 23.06.2010р. на суму 105000грн., № 270 від 24.06.2010 р. на суму 160000 грн. № 273 від 24.06.2010 р. на суму 70000 грн. № 275 від 24.06.2010 р. на суму 70000 грн. № 276 від 24.06.2010 р. на суму 70000 грн. № 274 від 24.06.2010 р. на суму 70000 грн. № 279 від 25.06.2010 р. на суму 50000 грн., № 280 від 25.062010р. на суму 64343,88 грн. та № 284 від 29.06.10р. на суму 70000 грн., № 285 від 29.06.10р. на суму 70000 грн., №286 від 29.06.10р. на суму 70000 грн., №288 від 30.06.10р. на суму 60000 грн., № 319 від 22.07.2010 р. на суму 24000 грн. (а.с. 70-85).

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо. Перелічені документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Таким чином, сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції.

Згідно наданих та досліджених у судовому засіданні первинних документів вбачається, що товар, закуплений ТОВ "Спецколор"у ТОВ "Електрощит-Сервіс" реалізовувався в подальшому на адресу ТОВ "Оргтехком" у відповідності до умов укладеного позивачем з останнім підприємством договору постачання № 06/1 від 23 липня 2010 року.

Дослідивши залучені до матеріалів справи первинні документи, суд не встановив здійснення з боку позивача збиткових операцій, асортимент та номенклатура товарів, що були придбані у ТОВ "Електрощит-сервіс" співпадає з асортиментом та номенклатурою товарів, які були продані позивачем на адресу ТОВ "Оргтехком".

Проаналізувавши зміст первинних документів, суд визначає наявність економічної обґрунтованості проведених позивачем господарських операцій. Ціна за якою придбавалися товари у ТОВ "Електрощит-сервіс" була нижчою, ніж та за якою товар відпускався на адресу покупця. Долучені до матеріалів справи документи свідчать, що від проведених господарських операцій ТОВ "Спецколор"отримав прибуток.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-8982/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2012 р.