Ухвала

від 13.01.2016 по справі 2а-8982/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/9991/81959/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 по справі №2-а-8982/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецколор до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецколор до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0006072305, №0006082305.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби 25.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.02.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 3.1.1 пункту 3.1, статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Спецколор з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю Електрощит-Сервіс за період з 01.01.2010 по 31.05.2012, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1, статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 189723,97грн., підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого завищено валові витрати на суму 948619,85грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Електрощит-Сервіс з огляду на акт Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова від 30.12.2010 №3173/23-30/33204079, яким встановлено на неможливість фактичного здійснення цим підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби складено акт від 03.07.2012 №2388/2202/36817432 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0006082305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237155,00грн., у тому числі 189724,00грн. - основний платіж та 47431,50грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 20.07.2012 №0006072305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 296443,75грн., у тому числі 237155,00грн. - основний платіж та 59288,75грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Електрощит-Сервіс , що підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими накладними, факт проведення оплати підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судами також встановлено, що перевезення придбаного у контрагента товару відбувалося на автомобілі ГАЗ-33021, який використовувався позивачем на підставі договору оренди, на склад Товариства з обмеженою відповідальністю Спецколор , факт перевезення підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля.

Придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю Електрощит-Сервіс електрообладнання в подальшому реалізовано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Оргтехком , а від проведеного перепродажу товарів отримано прибуток, що свідчить про економічну обґрунтованість господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Електрощит-Сервіс .

Відтак, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Електрощит-Сервіс .

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012 №0006072305 та №0006082305 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 по справі №2-а-8982/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв